Постанова № 64171636, 20.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/16756/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-1) та Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-2 або МВС України), в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача-1 щодо невжиття заходів по приведенню у відповідність до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями згідно із Законом від 23.12.2015 № 900-VIII), а саме щодо незабезпечення прийняття нормативно-правових актів, не приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність та незабезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов'язати відповідача-1 усунути порушення фінансування, перерахунок та виплати пенсії, шляхом прийняття нормативно-правових актів, у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: прийняти нормативно-правовий акт, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача-2 щодо невиконання вимог п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45;

- зобов'язати відповідача-2 вчинити дії відповідно до вимог п 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, - повідомити у визначений судом термін Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій пенсіонерам МВС України;

- стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі по 10000 грн. з кожного;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідачів подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення норм ч. 1 ст. 46, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 43 і 63, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII), абз. 2 п. 15 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції Закону від 23.12.2015 №900-VIII), п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій. призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, бездіють, а саме: Кабінет Міністрів України - не забезпечив прийняття нормативно-правових актів, передбачених Законом №2262-XII, та не привів свої діючі нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, не забезпечив приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом №2262-XII (в редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII); МВС України, зі свого боку, - не повідомило у п'ятиденнний строк після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2015 №988 та набрання чинності наказом МВС України від 06.04.2016 №260 Пенсійний фонд України про виникнення підстав для перерахунку пенсії пенсіонерам органів внутрішніх справ з урахуванням грошового забезпечення визначеного для поліцейських.

Бездіяльність вказаних державних органів, на думку позивача, призвела до порушення конституційних прав пенсіонерів органів внутрішніх справ на отримання гідного соціального (пенсійного) забезпечення, що гарантується державою в силу закону.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В призначене судове засідання відповідачі явку своїх представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача-1 посилався на безпідставність та правову необґрунтованість зауважень позивача щодо того, що КМ України допущено бездіяльність, яка полягала у не приведенні своїх нормативно-правових актів у відповідність до прикінцевих положень Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей».

Представник відповідача-2 в тексті своїх заперечень зазначив про відсутність наразі законних підстав для здійснення перерахунку пенсій пенсіонерам з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які отримують пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Такі висновки МВС України мотивовані тим, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» набрала чинності 02.12.2015, тобто, до прийняття і набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, то факт його прийняття не породжує підстав для проведення перерахунку пенсій особам з числа колишніх працівників міліції. На сьогодні Кабінет Міністрів України інших нормативно-правових актів, якими б змінювалися розміри чи вводилися нові види грошового забезпечення поліцейських, не прийнято, що спростовує факт наявності обставин для перерахунку пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ. Дана правова позиція викладена в листі Міністерства соціальної політики України від 17.06.2016 №8889/о/14-16/5. Посилаючись на п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, зазначає, що довідки про розмір грошового забезпечення видаються державним органом, з якого особи були звільнені із службі, якщо інше не передбачено цим Порядком. Враховуючи вищевикладене представник відповідача вважає, що МВС України не наділене повноваженнями надсилати до головних управлінь Пенсійного фонду України інформацію щодо необхідності перерахунку пенсії конкретним особам.

Крім того, від представника відповідача-2 через канцелярію суду 22.12,2016 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника сторін 22.12.2016 в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження, та відхилив клопотання представника відповідача-1 (вих. № 12/6-5768 від 21.12.2016) як безпідставне.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1, будучи ветераном МВС, інвалідом війни 2-ої групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) як пенсіонер органів внутрішніх справ та отримував пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення НОМЕР_1, видане 02.01.2013, серії НОМЕР_2).

04.08.2016 позивач звернувся за місцем обліку до ГУ ПФУ в Полтавській області з інформаційним запитом про проведення перерахунку встановленої йому пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року у зв'язку з набранням чинності Законом від 23.12.2015 №900-VIII та встановленням згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошового забезпечення (посадових окладів) для поліцейських, що перевищують розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, встановлених для працівників МВС постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

У відповідь позивач отримав лист ГУ ПФУ в Полтавській області від 08.08.2016 №4830/03-24/1, що містив відмову в перерахунку пенсії з наступних мотивів: «Порядок перерахунку раніше призначених пенсій врегульовано ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393» та проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Перерахунок пенсії також проводиться у випадку уточнення уповноваженим органом складових грошового забезпечення, з яких призначається пенсія.

На підставі зазначеного рішення відповідне міністерство у п'ятиденний строк повідомляє Пенсійний фонд України про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, які підлягають перерахунку.

Оскільки повідомлення про настання права на проведення перерахунку пенсій до Пенсійного фонду не надходило, підстав для підготовки та надання до уповноваженого органу списків для оформлення довідок про грошове забезпечення органи Пенсійного фонду України не мають. Тільки при наявності довідок про грошове забезпечення, змінене у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України, Головне управління має підстави і право проводити перерахунок пенсій.

З 1 січня 2008 року Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про зміну грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, повідомлення від відповідних відомств (Міністерства внутрішніх справ чи Національної поліції України) до органів Пенсійного фонду не надходило.».

Як зазначає позивач в тексті позову, аналогічну відмову в перерахунку пенсії вже отримали інші пенсіонери органів внутрішніх справ Полтавської області.

Зокрема, в червні 2016 року пенсіонери органів внутрішніх справ Полтавської області, в особі представника Кібкало І.Д., звернулися із письмовими зверненнями щодо вирішення питань соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ (в тому числі з питання проведення перерахунку пенсії) до міністрів МВС України та Міністерства соціальної політики України, Прем'єр-міністра України.

Листами від 12.07.2016 № 15/2-К-930 і від 13.07.2016 № 23/2-К-263 представник МВС України висловив у відповідь на вказані звернення позицію наступного змісту: призначення та виплата пенсій пенсіонерам з числа колишніх осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 про збільшення грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України не може бути підставою для перерахунку пенсії таким пенсіонерам, так як вказана постанова прийнята до внесення змін Законом України від 23.12.2015 №900-VIII до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та не має зворотної дії в часі. На сьогоднішній день не приймалося будь-яких рішень щодо зміни чи введення нових видів грошового забезпечення поліцейських. При цьому, зазначену постанову Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 не можна розглядати як акт, яким змінено розмір і види грошового забезпечення для поліцейських, оскільки цим нормативно-правовим актом види і розмір грошового забезпечення поліцейських було встановлено вперше.

Вважаючи, що такі відмови у проведенні перерахунку пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ з урахуванням грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, в тому числі позивачу, зумовлені насамперед протиправною бездіяльністю Кабінету Міністрів України та МВС України щодо нормативно-правового врегулювання питання пенсійного забезпечення пенсіонерів органів внутрішніх справ у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII) та не виконанням вимог п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 і 2 ст. 24, ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Пенсійне забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Частиною третьою ст. 63 цього Закону (в редакції Законів від 16.12.2004 № 2255-IV, від 03.04.2007 № 857-V та від 25.06.2009 № 1567-VI, що діяла до 28.12.2015) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону №2262-XII (в редакції Законів від 16.12.2004 №2255-IV, від 03.04.2007 № 857-V та від 25.06.2009 №1567-VI, що діяла до 28.12.2015) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних статей Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.02.2008 №45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45).

Зокрема, за правилами п. 1 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Тобто, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Судом встановлено, що розміри та складові грошового забезпечення для військовослужбовців, а також осіб, що звільнені з органів внутрішніх справ і перебувають на пенсії, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294). Зокрема, п. 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затверджені в додатках 9 - 15 до цієї Постанови.

Після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (з 07.11.2015) та створення на його підставі нової структури - Національної поліції України, з визначенням правових засад її організації та діяльності, правового статусу поліцейських, а також порядку проходження ними служби в поліції та соціального захисту поліцейських, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII втратив чинність,

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (що набрала чинності з дня опублікування, - 02.12.2015, далі - Постанова № 988) було затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В додатках 1, 3 - 10 до вказаної постанови затверджені схеми окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах та посадових окладів поліцейських у розмірах.

При порівнянні положень постанов Кабінету Міністрів України за №1294 та №988 (зокрема, схем посадових окладів) суд встановив, що грошове забезпечення поліцейських за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції та одночасно більшим за своїм розміром (зокрема, розміром посадового окладу).

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII (який набрав чинності з 28.12.2015, далі - Закон № 900-VIII) було внесено ряд змін, зокрема, до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про Національну поліцію», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, ст. 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції Закону 900-VIII, визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до абз. 2 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції Закону № 900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Тобто, в силу приписів ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію», що кореспондуються зі ст. 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення поліцейських здійснюються також в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, ст. 63 Закону №2262-XII було доповнено новою частиною 3, відповідно до якої перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

При цьому, ч. 16 ст. 43 вказаного Закону (із змінами, внесеними Законом № 900-VII), серед іншого, передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Таким чином, у відповідності до змін, внесених Законом №900-VII до Закону №2262-XII, підставою для перерахунку пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб.

Така зміна грошового забезпечення для пенсіонерів органів внутрішніх справ, на думку суду, відбулась після набрання чинності Законом України №900-VII, оскільки даним Законом встановлено право пенсіонерів органів внутрішніх справ на перерахунок пенсії, виходячи з розмірів грошового забезпечення, яке встановлено законодавством для поліцейських.

Враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 встановлено грошове забезпечення поліцейських, яке, за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром значно більшим, то суд вважає, що таке збільшення є підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції, станом на 1 січня 2016 (тобто, станом на дату, на яку позивач просив здійснити перерахунок).

При цьому, розмір такого грошового забезпечення, яке має враховуватися при визначенні пенсії позивачу станом на 1 січня 2016 року був встановлений саме постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 .

Вказівок (доручень) на прийняття Кабінетом Міністрів України окремих нормативно-правових актів та/або приведення діючих нормативно-правових актів у відповідність до Законів №900-VII та №2262-XII норми названих законів не містять.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, пред'явлених до відповідача-1, оскільки правовою підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому постановою КМ України від 13.02.2008 №45, є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорій осіб, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII. Таким рішенням в даному випадку є саме постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача-2, викладені в письмових запереченнях проти позову про те, що Закон №900-VIII набув чинності після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 , а тому не має зворотної дії в часі, оскільки трактування відповідачем поняття зворотна дія нормативно-правового акта у часі є помилковим.

Так, загальновідомо, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Як слідує із змісту рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Тобто, на день набрання чинності Законом №900-VIII постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 діяла і є чинною на день розгляду справи по суті, так як вказана постанова не вичерпала свою дію.

При цьому, суд враховує, що Конституційний Суд України в рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач, як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988.

Аналогічну правову позицію з наявних питань висловив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 22.12.2016 №К/800/21994/16, від 29.11.2016 №К/800/32742/16, від 16.11.2016 №К/800/30973/16 та від 24.11.2016 №К/800/31944/16, та Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 08.11.2016 по справі №373/1308/16-а.

Оцінюючі правомірність позовних вимог позивача, заявлених до відповідача-2 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2 - 3 Порядку №45 (в редакції станом на 1 січня 2016 року) на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзвязку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Отже, положеннями Порядку №45 передбачено такий порядок дій для здійснення перерахунку пенсій:

1. МВС України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про підстави перерахунку пенсій, тобто про зміну розміру грошового забезпечення;

2. Пенсійний фонд України повідомляє свої відповідні структурні підрозділи про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України;

3. Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки.

Таким чином, за приписами п. 2 Порядку №45 вказане рішення Кабінету Міністрів України (постанова від 11.11.2015 №988) зобов'язувало відповідача повідомити у п'ятиденний строк з дня набрання чинності редакції ст. 43 і 63 Закону № 2262-XII (у зв'язку зі змінами внесеними Законом № 900-VII, тобто 29.12.2015) Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій вказаній категорії військовослужбовців, оскільки перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Крім того, п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

З системного аналізу вищенаведених норм необхідно дійти висновку про те, що обов'язок щодо направлення до Пенсійного фонду України інформації про зміни в грошовому забезпеченні осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто колишнім працівникам міліції, покладено на виключно на МВС України.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи в суді відповідач-2 належним чином не довів правомірність своїх дій (бездіяльності) та не надав суду належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Натомість, зі змісту наявних у матеріалах справи листів МВС України від 12.07.2016 №15/2-К-930 і від 13.07.2016 №23/2-К-263 та тексту заперечень проти позову вбачається, що відповідач-2 не вчиняв жодні дії, передбачені п. 2 Порядку № 45, а саме дії щодо надіслання інформації про зміни у грошовому забезпеченні до Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії позивачу та іншим пенсіонерам органів внутрішніх справ згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988.

На думку суду, така бездіяльність МВС України є протиправною і не відповідає вимогам чинного законодавства, а також враховуючи правову позицію МВС України, висловлену в його листах від 12.07.2016 № 15/2-К-930 і від 13.07.2016 № 23/2-К-263, має не персоніфікований характер (тобто, стосується всіх пенсіонерів органів внутрішніх справ, а не виключно позивача), що свідчить про наявність порушеного права позивача та інших пенсіонерів органів внутрішніх справ на отримання перерахунку розміру пенсії у відповідності до закону, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправної бездіяльності МВС України щодо не надіслання до Пенсійного фонду України інформації про зміни в грошовому забезпеченні співробітників (пенсіонерів) Міністерства внутрішніх справ України відповідно до п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання надіслати таку інформацію про зміни у такому грошовому забезпеченні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1173 цього Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено у п.п. 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Позивачем під час розгляду справи не зазначено, в чому безпосередньо полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ОСОБА_1 до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надіслання Пенсійному фонду України повідомлення про зміни в грошовому забезпеченні співробітників (пенсіонерів) Міністерства внутрішніх справ України відповідно до пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, для перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надіслати до Пенсійному фонду України повідомлення про зміни в грошовому забезпеченні співробітників (пенсіонерів) Міністерства внутрішніх справ України для перерахунку пенсії ОСОБА_1.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.