Постанова № 64171394, 18.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2017 року № 826/17673/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом до проОСОБА_1 1) Міністерства внутрішніх справ України, 2) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, 3) Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області скасування наказу, поновлення на роботі

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС) в Донецькій області, Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №879 від 11.08.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №1667о/с від 26.08.2014 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення) майора міліції ОСОБА_1 начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Зобов'язано Артемівський міський відділ (з обслуговування м.Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 р. касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18.04.2016 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Іщук І.О. прийняв справу № 826/17673/14 до свого провадження.

В судовому засіданні позивач заявою від 21.06.2016 р. уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ МВС України №879 від 11.08.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

визнати протиправним та скасувати наказ МВС України №1667о/с від 26.08.2014 року "По особовому складу" в частині звільнення начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України у запас на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуваним рішенням його неправомірно звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) згідно із пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114

(далі - Положення). Вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оскільки, позивач жодних дискредитуючих вчинків не вчиняв. Позивач вказує, що оскаржені накази прийнято з порушенням чинного законодавства та у спосіб, який не передбачено законодавством України, оскільки порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування та накладення дисциплінарних стягнень. Зауважує, що фактично наказ про його звільнення з органів внутрішніх справ був йому доведений 09.10.2014 року, про що свідчить копія листа ознайомлення з витягом з наказу МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року. До вказаного часу він, як начебто скоївши вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, від несення служби відсторонений не був, як начальник Часів-Ярського ВМ виконував свої функціональні обов'язки, згідно графіку заступав на чергування пом. відповідального по ОВС, розглядав матеріали, користувався службовим транспортом, здійснював керівництво Часів-Ярського ВМ Артемівського MB. Також позивач, повідомив, що він був звільнений без попередньої згоди з Артемівською первинною профорганізацією Донецької обласної професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ, у складі членів якої він на теперішній час перебуває.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися власної позиції щодо заявлених позовних вимог не висловили.

До служби діловодства суду 04.05.2016р. відповідачем-2 було подано клопотання від 04.05.2016 р. №84-ас, в якому він просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника ГУ МВС України в Донецькій області.

14.06.2016р. засобами електронної пошти на адресу суду від відповідача-3 надійшло клопотання від 13.06.2016 р. №14943/201/06-2016, в якому він просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області.

В судовому засіданні 21.06.2016 року у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів в судове засідання, судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

З 05.08.2013 р. ОСОБА_1 майор міліції перебував на посаді начальника Часів - Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом МВС України від 11.08.2014 р. за №807 за фактом порушення окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області службової дисципліни відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 р. №230 комісії було доручено провести за вказаним фактом службове розслідування.

За результатами проведення службового розслідування 11.08.2014 р. МВС України було складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУМВС України в Донецькій області (далі-висновок). Даним висновком встановлено наступне. 12.04.2014 року представниками так званої "Донецької Народної Республіки" (далі ДНР) з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України захоплено адміністративне приміщення Слов'янського MB ГУМВС України в Донецькій області (стор. 2 висновку). У подальшому лідери терористичної організації ДНР, продовжуючи реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини її території, з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав якомога більшої частини місцевого населення, працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації захопили адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівни, Красного Лиману, Артемівська, інших), взявши їх під повний контроль та у подальшому, шляхом співпраці із окремими службовими особами цих органів, які перейшли на бік ДНР, активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.

У ході перевірки Артемівського MB (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області установлено, що адміністративна будівля міськвідділу озброєними представниками самопроголошеної Донецької Народної Республіки не захоплювалась, останні захопили та перебували в приміщеннях міжрайонної прокуратури міста Артемівська та Артемівського району, міського виконавчого комітету та приміщення Приватбанку, що належить Артемівському ГУМВС України в Донецькій області, в якому вони знаходилися в період часу з 12.04.2014 року по 05.07.2014 року.

Також, під час проведення службового розслідування виявлено, що адміністративні будівля міськвідділу не захоплювалася представниками ДНР, останні займали позицію вираженого домінування відносно міліціонерів, намагалися встановити свій контроль за діяльністю органів внутрішніх справ, неодноразово відвідували міськвідділ. Зазначене підтверджується тим, що окремі працівники Артемівського МВ, зокрема, начальник Часів-Ярського відділення міліції Артемівського МВ майор міліції ОСОБА_1 активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.

Згідно зазначеного висновку службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області було закінчено, а відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування визнано такими, що підтвердилися.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 16 Висновку).

Згідно наказу МВС України від 11.08.2014р. №879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно витягу з наказу МВС України від 26.08.2014 р.№1667 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Вважаючи протиправним наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України та наказ Міністерства внутрішніх справ України №1667 о/с від 26.08.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів МВС України в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ, судова колегія виходить з наступного.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (в редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі Положення), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі Статут).

Так, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення, яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому, звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, яке жодним чином не можна вважати звільненням за порушення дисципліни (передбачено п. 63 Положення). При цьому, факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

На підтвердження наявності вказаного факту відповідач-1, як вбачається зі змісту наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014 р. №879, посилається на порушення позивачем статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3 та частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію», а також присяги працівника органів внутрішніх справ, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 р. № 382, слідує, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, присягав завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Відповідно до висновку службового розслідування від 11.08.2014 р., затвердженого Міністром внутрішніх справ України 11.08.2014р., слідує, що до МВС України надходила інформація про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області до виконання службових обов'язків, а саме: окремі працівники Артемівського МВ, зокрема, начальник Часів-Ярського відділення міліції Артемівського МВ майор міліції ОСОБА_1, активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі (стор. 8 висновку).

Так, в ході судового розгляду відповідачами не надано суду доказів на підтвердження наведених у висновку службового розслідування посилань на те, що позивач співпрацював з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, зокрема, ДНР, найманцями інших держав, сприяв їх незаконній діяльності та надавав останнім допомогу, в тому числі і «службову інформацію, відомості, щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають у м. Артемівськ та Артемівському районі» (цитата по тексту акту службового розслідування).

Матеріали справи також не місять іншого службового розслідування, яке б встановлювало випадки безвідповідального ставлення та порушення вимог діючого законодавства України та службової дисципліни безпосередньо ОСОБА_1

Враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваних наказів стали висновки службового розслідування, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

При цьому, як підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем-1 визначено вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу - якого саме вчинку, з тексту висновку незрозуміло.

Як зазначалося вище, жодних доказів на підтвердження наявності такого вчинку (вчинків) відповідачами суду не надано.

Натомість, позивач і у позовній заяві, і під час судового засідання зазначав, що в період його роботи на посаді начальника Часів-Ярського відділу міліції приміщення міського відділу міліції та його територія будь-якими особами не захоплювалася. Він та всі інші працівники відділу знаходилися на роботі. Працівниками міського відділу міліції особам, які представлялися учасниками ДНР, у будь-яких діях не сприяли. Його підлеглі чи будь-хто інший про збройний напад і захват будівель, зокрема будівлі міського відділу міліції, йому не повідомляли. Зазначив, що жодні незаконні збройні формування до участі у патрулюванні міста та охоронні громадського порядку, поряд з працівниками міліції, не залучались, участі не приймали.

Суд звертає увагу, що процесуальні документи (постанова про порушення кримінального провадження, обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постанова суду в адміністративній справі, якщо вони набрали законної сили), які доводять скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача суду не надавалися, а тому відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наявний у матеріалах справи висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу від 28.10.2014 р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, даний висновок було складено вже після прийняття 11.08.2014р. та 26.08.2014р. оскаржуваних наказів, а тому такий висновок не враховувався та не міг бути врахований відповідачем при прийняті оскаржуваних наказів.

Інших доказів (будь - яких фотографій чи інших документів, відомостей) того, що позивач займаючи вказану посаду співпрацював з представниками ДНР, надавав їм допомогу, сприяв в отриманні представниками ДНР вогнепальної зброї відділу, службових автомобілів чи будь якої іншої техніки, виділяв особовий склад для надання допомоги представникам ДНР у патрулюванні території тощо відповідачами не надано.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, колегія суддів дійшла висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Натомість матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дискредитаційних вчинків, отже, висновки службового розслідування від 11.08.2014 р. затвердженого Міністром внутрішніх справ України 11.08.2014р., а саме обставини, щодо скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького склад, суд вважає не доведеними.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. №230 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за №541/23073, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачено, що особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС (рядового/начальницького складу) письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 11.08.2014, проведене на підставі наказу МВС України від 11.08.2014 №807, і наказ МВС України №879 про притягнення до дисциплінарної відповідальності також прийнято 11.08.2014. Тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в один день. Відтак, при службовому розслідуванні не було дотримано встановлену процедуру його проведення та не забезпечено дотримання вищевказаних прав позивача, як особи, стосовно якої зокрема воно проводилось. При цьому, як свідчать матеріали справи, пояснення у позивача були відібрані до призначення службового розслідування, адже вони датовані 01.08.2014р.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов до обґрунтованого висновку, про те що відповідачами, не доведено у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, того, що позивачем вчинено дії, які, згідно п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є підставою для звільнення. При цьому, слід відмітити, що відповідачами також не надано суду доказів на підтвердження того, що службове розслідування висновки, якого покладено в основу звільнення позивача, здійснено з додержанням вимог закону.

Так, за приписами ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, матеріалами справи не підтверджено викладену у Висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами. За наведених обставин, оскаржувані накази МВС України в частині, яка стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази надані відповідачем не спростовують наведеного позивачем, отже не спростовують обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 4 ст. 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С ТА Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині накладення на начальника Часів-Ярського ВМ Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України

№1667 о/с від 26.08.2014 р. «По особовому складу» в частині звільнення начальника

Часів-Ярського ВМ Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко