Ухвала суду № 64171373, 18.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у закритті провадження у справі

18 січня 2017 року м. Київ №826/15813/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед»до треті особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», 2) публічне акціонерне товариство «РВС Банк», 3) товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Скілінг», 4) товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп»про скасування рішень,

за участю:

представника позивача: Ковальова Л.Ф.,

представника третьої особи-1: Гладищенко М.І.,

представника третьої особи-2: Куліш В.В.,

представника третьої особи-4: Гаврин Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефенес Пропертіз Лімітед» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», публічне акціонерне товариство «РВС Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Скілінг», товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп», у якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №31660990 від 30.09.2016 та №3166087 від 30.09.2016.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні суд поставив на розгляд клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» від 12.01.2017 про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник третьої особи-4 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі. Представники третіх осіб-1, -2 підтримали заявлене клопотання.

Представники відповідача та третьої особи-3 у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з заявленого клопотання та системного аналізу положень чинного законодавства України, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі №826/15813/16, виходячи з наступного.

В обґрунтування необхідності закриття провадження товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» посилається на позицію викладену в постанові Верховного суду України від 14.06.2016 №21-41а16.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду України безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.

Суд наголошує, що виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом, що свідчить про відсутність у даній справі спору про право, а тому посилання третьої особи-4 на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№21-41а16) є помилковим.

Предметом позовних вимог у даній справі є питання дотримання приватним нотаріусом процедури як суб'єктом владних повноважень вчинення дій при внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо умов обтяження об'єктів нерухомого майна, що не пов'язані зі зміною права власності на таке майно.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 46-1 Закон України «Про нотаріат» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус це спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що у спірних правовідносинах нотаріус є суб'єктом владних повноважень, спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, іпотеки та обтяження.

Таким чином, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські дії та рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Отже, суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного суду від 28.11.2016 №826/23308/15, від 04.10.2016 №826/4985/16.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» про закриття провадження в адміністративній справі №826/15813/16 не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями статей 157, 158, 160, 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» про закриття провадження в адміністративній справі №826/15813/16.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський