Постанова № 64170953, 20.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/8975/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Славутської міської ради Хмельницької області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Славутська міська рада Хмельницької області (надалі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, який всупереч вимог ст.ст. 21 - 22, п. 6 ст. 116, ст. 117 Конституції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. 5, 6 ст. 102 Бюджетного кодексу України не вжив (не прийняв) жодних заходів, дій та/або рішень на розробку проекту закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проявив протиправну бездіяльність та всупереч норм чинного законодавства не вжив жодних заходів (не вчинив жодних дій) та/бо не прийняв ніяких рішень (проектів) по унеможливленню звуження прав підльгових категорій громадян на безкоштовний проїзд на автобусних маршрутах загального користування. На переконання позивача, видатки на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян відноситься до делегованих державних повноважень, фінансування яких відповідно повинна забезпечувати держава (зокрема, шляхом надання субвенцій місцевим бюджетам). Разом з тим, у 2016 році у бюджеті міста додаткові джерела надходжень не з'явилися та нормативи відрахувань по окремих податках і зборах не збільшилися, а в затвердженому Державному бюджеті України на 2016 рік (зі змінами та доповненнями) фінансування потреб місцевих бюджетів на забезпечення пільгового проїзду громадян у громадському транспорті взагалі не передбачено.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у його письмових запереченнях. Зокрема, в тексті своїх заперечень відповідач зазначив про відсутність зі сторони Кабінету Міністірв України проявів протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, оскільки розробником проекту закону про Державний бюджет України на основі аналізу бюджетних запитів, що подаються головними розпорядниками бюджетних коштів, є Міністерство фінансів України. За результатами розгляду, поданого Міністерством фінансів України проекту закону про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту цього закону та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України. Питання затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього відносяться до повноважень Верховної Ради України.

В судовому засіданні 22.09.2016 за участю представників сторін суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» та за результатами проведеного конкурсу на право здійснення перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування (протокол від 06.07.2015 № 2), рішенням Славутської міської ради від 16.07.2015 №213 «Про введення в дію рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на автобусних маршрутах загального користуванн» у місті Славута визначено переможців конкурсу автомобільних перевізників та визначено відповідні автобусні маршрути загального користування.

Згідно з нормами ч. 1 і 2 ст. 37, абз. 9 ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (в чинній редакції) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

До переліку видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, ст. 91 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) відносить компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 97 БК України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, як субвенції на здійснення державних програм соціального захисту.

Статтею 102 БК України визначений перелік субвенцій (визначення яких, як міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції, визначено у п. 48 ч. 1 ст. 1 цього Кодексу) з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення держаних програм соціального захисту. Так, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (ч. 5 ст. 102 БК України).

Частиною 6 ст. 102 БК України встановлено, що Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

А саме компенсація витрат перевізників за пільгове перевезення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок).

Згідно з п. 2, 4, 9 - 11 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій на підставі реєстрів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, узагальнюють дані про нараховані та фактично здійснені видатки щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) та подають їх Мінфіну.

Мінфін вносить у разі необхідності Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання державних програм соціального захисту між їх видами та між бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерозподілу обсягів субвенцій між бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вносять до відповідних рад пропозиції щодо уточнення обсягів субвенцій.

З контексту наведених норм вбачається, що право окремих категорій громадян на пільговий проїзд на автобусних маршрутах загального користування гарантується та фінансується державою за рахунок коштів державного бюджету шляхом надання відповідним місцевим бюджетам субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.

Проаналізувавши зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII суд встановив, що така субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачена. При цьому, дія статей Закону України «Про автомобільний транспорт України» та Бюджетного кодексу України, що регулюють право на пільговий проїзд та його фінансування за рахунок держави, цим Законом не скасовано та не призупинено.

Також, а ні цим Законом, а ні Бюджетним кодексом України не було передбачено джерело фінансування зазначеної пільги.

Між тим, в силу норм ч. 1 ст. 85 БК України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 143 Конституції України, держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 21.01.2016 Славутською міською радою прийнято рішення № 2-4/2016 «Про внесення змін до бюджету міста Славута на 2016 рік». Відповідно до п. 9 цього Рішення, Славутська міська рада вирішила звернутися до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Хмельницької обласної ради, народного депутата України Мацоли Р.Р., Асоціації міст України зі зверненням щодо проблемних питань формування та виконання місцевих бюджетів.

В тексті звернення доданого до Рішення від 21.01.2016 № 2-4/2016 Міський голова Сидор В.Б. звернув увагу на факт відмови держави профінансувати за рахунок Державного бюджету України гарантовані нею пільгові перевезення окремих категорій громадян та покладання такого обов'язку на місцеві бюджети, що призводить до дефіциту місцевого бюджету. У зв'язку з чим позивач просив забезпечити повне фінансування таких перевезень, з урахуванням кредиторської заборгованості за 2015 рік, або застосувати альтернативні варіанти вирішення проблеми: шляхом монетаризації (адресного виділення) пільг або ж їх відміни.

Копія вказаного рішення позивача від 21.01.2016 № 2-4/2016 була направлена на адресу Прем'єр-Міністра України Яценюка А.П. разом із супровідним листом Славутської міської ради від 27.01.2016 № 04-29/252. Факт отримання цього звернення позивача відповідач не заперечував..

Документальні докази реагування на вказане звернення Славутської міської ради відповідач без поважних на те причин до суду не подав та відомості про хід розгляду звернення позивача суду не повідомив.

За даними листів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради від 29.09.2016 № 24.01-45/3162 і № 24.01-45/3163, попередньо субвенція з державного бюджету місцевому бюджету по місту Славута на перевезення пільгової категорії населення міським автомобільним транспортом загального користування за 2014 рік становила 859908 грн., за 2015 рік - 1 210 128 грн. За 9-ть місяців 2016 року перевізникам на міських маршрутах загального користування здійснено перевезення пільгової категорії населеня на загальну суму 1 037 389 грн., з них 450 000 грн. було відшкодовано перевізникам за рахунок місцевого бюджету (на підставі рішень сесій Ради від 26.02.2016 № 8-5/2016 та від 29.07.2016 № 2-10/2016), а 587 389 грн. обліковується як заборгованість станом на 01.10.2016.

Станом на день звернення позивача із цим позовом, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян внесені не були.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у відповідному судовому засіданні посилався на те, що відповідності до чинного законодавства розробником проекту Державного бюджету України є Міністерство фінансів України, а тому суб'єктом, який би міг допустити бездіяльність по відношенню до позивача є саме вказаний цетральний орган державної влади.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 113 Конституції України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, діяльність якого, зокрема, спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятій відповідно до конституції та законів України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (ст. 114 Закону № 794-VII).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 794-VII, ч. 1 ст. 116 Конституції України до основних його завдань відноситься, зокрема: забезпечення виконання Конституції та законів України, актів Президента України; забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

У відповідності ч. 1 ст. 26 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів здійснює такі повноваження як розроблення проектів законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання; приймання рішень про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 19, ст. 41 цього Закону передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління, зокрема, у сферах сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту.

Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Таким чином, аналіз вищевикладеного свідчить про те, що Кабінет Міністрів України видає свої акти на виконання Конституції,та законів України, актів Президента України. При цьому, Кабінет Міністрів України являється суб'єктом законодавчої ініціативи при поданні пропозицій до законадвчого ргану щодо розроблення проекту закону про Держвний бюджет України на відповідній рік та внесення змін до такого закону.

Статтею 117 Конституції, України, яка кореспондує зі ст. 49 Закону № 794-VII, передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частина 3 ст. 4 Закону № 794-VII визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок, проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Частиною першою параграфу 32 Регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регамент), визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і Законів України.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 1 парагр. 32, п.п. 1 і 2 парагр. 33 гл. 2 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Аналогічно ч.ч. 2, 3 ст. 51 Закону № 794-VII передбачено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена кабінету Міністрів України), місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до норм ст.ст. 35, 36 і 37 БК України розробка проекту Державного бюджету України здійснюється Мінстерством фінансів України за результатами аналізу бюджетних запитів, поданих головними розпорядникамм бюджетних коштів, на предмет їх відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують уточнення бюджетних запитів з урахуванням прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень щодо доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України для подання до Верховної Ради України та у триденний строк подають їх до Міністерства фінансів України.

Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України (ч. 1 ст. 39 цього Кодексу).

Крім того, нормами гл. 9 БК України врегулюваний порядок внесення змін до Держаного бюджету України. Зокрема, ст. 55 Кодексу визначено що захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками бюджету визначаються, в тому числі видатки загального фонду на поточні трансферти населенню, поточні трансферти місцевим бюджетам.

Таким чином, відповідач як державний орган, який визначає порядок та умови надання з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій (міжбюджетних трансфертів) та володіє законодавчою ініціативою, має повноваження на підготовку проектів законів про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» з питань, що стосуються таких субвенцій.

В ході розгляду справи в суді відповідач не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження факту прийняття ним актів про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у вигляді компенсації пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян, та/або вчинення дій щодо підготовки такого проекту у відповідності до встановленої законом процедури, в тому числі шляхом надання вказівок відповідним міністерствам.

Посилання преставника відповідача на те, що розробником проектів Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та законів про внесення змін до нього являється виключно Міністерство фінансів України суд відхиляє, оскільки діяльність вказаного міністерства у відповідності до ст. 21 Закону № 794-VII та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та міністерство у своїй діяльності в тому числі керується актами Кабінету Міністрів України.

Також суд враховує, що проект закону «Про внесення змін до додатків № 3 та № 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг" (номер 4024, дата реєстрації 04.02.2016), який було відхилено 05.10.2016 у зв'язку з накладеним вето Президента Ураїни, за даними офіційного веб-порталу Верховної ради України був внесений іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи (народними депутатами України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що полягає у невжитті заходів на підготовку проекту закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Славутської міської ради Хмельницької області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, що полягає у невжитті заходів щодо розробки проекту закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Присудити з Державного бюджету України на користь Славутської міської ради Хмельницької області (ідентифікаційний код 23563639, місцезнаходження: 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, буд. 7) судові витрати у розмірі 1 378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.