Ухвала суду № 64166611, 18.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3855/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

начальника Корабельного відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції - Бакай Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трафік ОСК" про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати дії посадових осіб Корабельного відділу державної виконавчої служби ММУЮ щодо неналежного збереження описаного та арештованого майна згідно акту від 16.02.2010 року серія АА № 611466, а також щодо укладання 16.02.2010 року між Корабельним відділом ДВС ММУЮ, як поклажодавцем та ТОВ «Трафік ОСК», як зберігачем, договору про зберігання майна та щодо передачі на зберігання описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_1 юридичній особі ТОВ «Трафік ОСК» - незаконними та неправомірними. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спочатку майно, описане в акті від 16.02.2010 року серія АА № 611466, було передане на відповідальне зберігання фізичній особі, представнику ТОВ «Трафік ОСК» - ОСОБА_4, однак в той же день було незаконно укладено між Корабельним відділом ДВС ММУЮ, як поклажодавцем, та ТОВ «Трафік ОСК», як зберігачем, договір про відповідальне зберігання майна. Таким чином, на думку позивача, вказані дії сприяли розтраті, відчуженню, приховуванню описаного майна ОСОБА_1., оскільки законодавством передбачено кримінальну відповідальність саме фізичної особи за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації, в той час як юридичну особу притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину неможливоё (стаття 388 КК України).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та наданим суду доказам, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Корабельному відділі ДВС Миколаївського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з позивача, ОСОБА_1, коштів.

09.02.2010 боржнику ОСОБА_1 направлено вимогу державного виконавця про те, що 16.02.2010 року о 10:00 год. державним виконавцем будуть проведені виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_1, боржнику запропоновано бути присутнім під час проведення виконавчих дій.

16.02.2010 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ було описано та арештовано рухоме майно боржника (акти опису й арешту майна від 16.02.2010 року серія АА № 611466, 611467).В актах зазначено, що майно прийняв представник ТОВ «Трафік»- заступник директора ОСОБА_4

16.02.2010 року між відповідачем, Корабельним відділом ДВС ММУЮ, як поклажодавцем, та ТОВ «Трафік ОСК», як зберігачем, укладено договір відповідального зберігання, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, визначене в акті опису і арешту майна від 16.02.2010 року, серія АА № 611466. Зазначене майно передано ТОВ «Трафік ОСК» 16.02.2010 року, що підтверджується Актом прийняття передавання майна (додаток до договору відповідального зберігання від 16.02.2010 року). І договір, і акт прийняття- передавання підписані ОСОБА_5, який є директором.

В подальшому відповідачем 04.10.2012 року державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що при перевірці належного зберігання описаного та арештованого майна встановлено відсутність майна боржника, описаного 16.02.2010 року.

Матеріали справи містять інформацію, що на сьогоднішній день тривають:

- кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012160050000096 від 27.11.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 388 КК України стосовно відповідального зберігання майна ТОВ «Трафік ОСК» відповідно до договору 16.02.2010 року. 05.10.2012 Корабельним ДВС ММУЮ виявлено відсутність майна, яке передавалось. ТОВ «Трафік ОСК» зберігало майно в орендованих у ТОВ УМКТ «Галицино» приміщеннях, розташованого за адресою: вул. Набережна, 56, с. Галициново, Жовтневий район, Миколаївська область. У звязку із закінченням договору оренди між ТОВ «Трафік ОСК» та ТОВ УМКТ «Галицино», ОСОБА_5, директор ТОВ «Трафік ОСК» 05.07.2011 року передав начальнику Корабельного ДВС ММУЮ Антоненку Д.А. письмове повідомлення про неможливість зберігання майна, але ніякої відповіді не отримав. Охорону майна забезпечив до кінця липня 2011 року, хто в подальшому здійснював охорону території ТОВ УМКТ «Галицино», йому невідомо. Відтак, договір відповідального зберігання 05.07.2011 втратив свою чинність;

-кримінальне провадження стосовно працівників ДВС, зареєстроване в ЄРДР за № 12015150050003146 щодо незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено порушень відповідачем при складанні акту опису та арешту майна від 16.02.2010 року та при укладанні договору відповідального зберігання з ТОВ «Трафік ОСК» від 16.02.2010 року вимог чинного на день складання акту та договору вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів та посадових осіб, спрямованих на виконання рішень судів та інших органів, які вчиняються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, установлених законом «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, виданими на його підставі.

Згідно до ч. 1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, строк звернення до суду - це період часу, в межах якого особа може звернутися до адміністративного суду з позовною вимогою про захист своїх прав, свобод та інтересів.

Дотримання строку звернення до суду є однією із умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Частиною 2 ст. 181 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо інші категорії справ передбачають досудове врегулювання спору (наприклад адміністративне оскарження), то в цьому випадку ця процедура не застосовується, оскільки п.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в адміністративному позові просила поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до суду з вказаним позовом. Підставою для поновлення строку позивачем зазначено, що саме 26.06.2015 року - в день отримання постанови про закриття кримінального провадження вона дізналась, що її майно безнадійно втрачено саме через незаконні дії та бездіяльність посадових осіб Корабельного ВДВС ММУЮ, які полягали у неналежному збереженні описаного та арештованого майна згідно акту від 16.02.2012 року серія АА № 611466, а не через винні дії посадових осіб ТОВ «Трафік ОСК».

Проте, колегія суддів не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, 19.02.2013 року ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами зведеного виконавчого провадження, в якому містяться всі документи, зокрема договір відповідального зберігання від 16.02.2010 року, який укладений між ТОВ "Трафік ОСК" та відділом ДВС (т. 1 а.с. 237). Крім того, листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22.05.2014 р. на адресу ОСОБА_1 надіслано лист, в якому відповідач сповіщає, що 16.02.2010 року між ТОВ «Трафік ОСК» в особі директора ОСОБА_5 та відділом ДВС укладено договір відповідального зберігання, за яким частину описаного та арештованого майна передано на подальше зберігання директору ТОВ «Трафік ОСК» ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 129)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач хоч і не була присутня при укладенні договору відповідального зберігання 16.02.2010 року, однак про вчинені дії відповідачем знала з 2013 року, коли ознайомилась з матеріалами справи, крім того в травні 2014 року з листа Головного управління юстиції у Миколаївській області, який був адресований на її адресу, проте звернулась до суду тільки 13 жовтня 2015 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що до суду вона не зверталась, так як вважала, що її права будуть захищені у кримінальному провадженні, оскільки це не перешкоджало їй оскаржити дії відповідача у встановлений законом строк в судовому порядку.

Згідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні справи по суті судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, підстави для визнання причин пропуску строку поважними відсутні, у зв`язку з чим постанова Миколаївського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 155, 195; 196; 198; 203; 205; 206; 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Корабельного відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трафік ОСК" про визнання дій неправомірними - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2017 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик