Ухвала суду № 64165166, 19.01.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

19 січня 2017 року Справа № 913/1065/16

Провадження №17/913/1065/16

Господарський суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання – помічника судді – Лотох І.В.,

розглянувши заяву Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області від 04.01.2017 за № 02-70/19 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2016 у справі № 913/1065/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ до Державного професійно-технічного навчального закладу “Лисичанський професійний ліцей”, м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 16257,95 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув.

від відповідача: представник не прибув.

від Управління ДКС у м. Лисичанську Луганської області: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.10.2016 у справі № 913/1062/16 задоволено повністю позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” до Державного професійно-технічного навчального закладу “Лисичанський професійний ліцей” про стягнення 16257,95 грн.

Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу “Лисичанський професійний ліцей”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. ім. В.Сосюри, буд.3, ідентифікаційний код 02541183, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35 а, ідентифікаційний код 31443937, пеню у сумі 12774,90 грн., 3% річних у розмірі 1147,67 грн., інфляційні нарахування у сумі 2335,38 грн. та судовий збір у сумі 1378,00 грн. на п/рахунок № 26006304703374 у філії ЛОУ АТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 304665.

Вказане рішення набрало законної сили 18.11.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.12.2016 відмовлено Управлінню Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області в роз’ясненні рішення суду від 31.10.2016 у справі № 913/1065/16.

11.01.2017 до Господарського суду Луганської області надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області № 02-70/19 від 04.01.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2016 до прийняття компетентними органами відповідних рішень (зареєстрована за вх. № 9/17; а.с.181-182).

Заява Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області, подана в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що питання щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію з Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, яке не перереєстроване на територію підконтрольну українській владі, на сьогодні не врегульоване; листом Служби безпеки України № 8/1/2-18620 (з грифом «Для службового користування») від 30.12.2015 заборонено здійснення платежів на непідконтрольну українській владі територію та зупинено проведення платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”; листом Державної казначейської служби України від 09.12.2015 № 19-10/666-31224 зобов’язано проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками за умови перереєстрації підприємства ТОВ «ЛЕО» на територію, підконтрольну українській владі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.01.2017 розгляд заяви призначено на 19.01.2017.

В судове засідання 19.01.2017 представники сторін та представник Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області на електронну пошту суду на виконання ухвали від 11.01.2017 надійшли письмові пояснення, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи. У поясненнях представник заявника зазначає, що у зв’язку з тим, що питання стосовно ТОВ «ЛЕО» на даний час не врегульоване, проведення розрахунків за реактивну електроенергію (інфляційні нарахування, річні тощо) Управлінням неможливо, а тому просить суд відстрочити виконання рішення суду від 31.10.2016 по справі № 913/1065/16 до врегулювання питання на законодавчому рівні.

Розглянувши подану заяву про відстрочку виконання рішення суду, дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз’яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Згідно ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 № 9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочку виконання рішення з об’єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Управлінням Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки виконання судового рішення.

Окремо суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Беручи до уваги прямий припис ст.129-1 Конституції України щодо обов’язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області № 02-70/19 від 04.01.2017.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права останнього на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що свідчать про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області від 04.01.2017 за № 02-70/19 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2016 у справі № 913/1065/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя О.В. Тацій