Постанова № 64164962, 25.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 33/796/1587/2016 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий в суді першої інстанції: Агафонов С.А.

Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Маліновський О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1

розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Як зазначено у постанові, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 349579 від 02.09.2016 року, ОСОБА_4, 02.09.2016 р. о 19 год. 40 хв. в м. Києві по бульвару Чоколовському, 34, керував автомобілем марки «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» АRНК 0543 тест № 15 результат тестування 2,24 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9. а ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, у якому вказує, що 04 жовтня в день розгляду справи він з'явився до канцелярії Солом'янського районного суду міста Києва з метою подання заяви про відкладення розгляду справи, оскільки в цей день йому відкрито лікарняний лист і він не міг приймати участь у розгляді справи. Проте, заяву у нього працівники канцелярії не прийняли, повідомивши про обов'язковість подання такої заяви в письмовій формі через пошту. Таким чином він надіслав відповідну заяву з копією лікарняного листа на адресу суду. 18 жовтня 2016 року ним отримано замість судової повістки оскаржувану постанову суду. При цьому саму постанову йому було надіслано лише 15 жовтня 2016 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті. Це порушення процесуальних норм права є дуже суттєвим, оскільки такий розгляд справи позбавив його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, дати пояснення, докази пом'якшуючі вину, заявити клопотання про допит свідків тощо.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд. Звільнити його від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 288 КУпАП.

Вважає, що постанова суду є незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували його місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, є необґрунтованою та формальною.

Розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14.

ОСОБА_4 зазначає, що він є інвалідом 2 групи, перебуває на пенсії та у зв'язку із складним матеріальним становищем змушений неофіційно підробляти в службі таксі і позбавлення права керування ставить його у дуже скрутне становище, він не має можливості іншого способу заробітку для існування.

25 листопада 2016 року до Апеляційного суду міста Києва надійшло клопотання Громадської організації «Правовий захист +» про звільнення ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП у вигляді накладеного стягнення у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобами на строк один рік, з передачею матеріалів на розгляд Громадської організації «Правовий захист +». Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 є членом ГО «Правовий захист +», позитивно характеризується як за місцем проживання так і як член громадської організації, є інвалідом 2 групи, вчинив правопорушення вперше та під впливом сильного душевного хвилювання при збігу тяжких для нього сімейних обставин.

Заслухавши ОСОБА_4, який підтримав клопотання та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу вважаю, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга та клопотання Громадської організації «Правовий захист +» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Доводи клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції про те, що 04 жовтня в день розгляду справи він з'явився до канцелярії Солом'янського районного суду міста Києва з метою подання заяви про відкладення розгляду справи, оскільки в цей день йому відкрито лікарняний лист і він не міг приймати участь у розгляді справи, а копію постанови суду першої інстанції він отримав матеріалами справи не спростовані та підтверджуються його заявою (а.с. 13) та копією листка непрацездатності (а.с. 14), а тому клопотання підлягає задоволенню, оскільки копію оскаржуваної постанови ОСОБА_4 отримав 18 жовтня 2016 року, що підтверджується зворотним повідомленням (а.с. 20), а згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 29) апеляційна скарга здана ним на пошту 27 жовтня 2016 року.

При розгляді справи судом у відповідності зі ст. 245 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані по справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_4 порушення п. 2.9 ПДР України, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, результатом тестування на стан алкогольного сп'яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також поясненнями ОСОБА_4 при апеляційному розгляді справи.

Вказаними доказами спростовуються і доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції та необхідність скасування постанови суду першої інстанції, які є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

У відповідності з вимогами ст. ст. 33, 34 КУпАП суд при накладенні стягнення на ОСОБА_4 врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і наклав стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 288 КУпАП є безпідставними та не відповідають вимогам закону, а тому задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, а згідно наданої суду копії пенсійного посвідчення ОСОБА_4 є інвалідом 3 групи (а.с. 28) інших документів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_4 не надано.

Безпідставним є також і клопотання Громадської організації «Правовий захист +» про звільнення ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки враховуючи фактичні обставини справи, тяжкість вчиненого правопорушення, звільнення ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП є недоцільним, так як не сприятиме вихованню правопорушника та попередженню нових правопорушень.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни апеляційним переглядом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_4у строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та клопотання Громадської організації «Правовий захист +» залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва О.А. Маліновський