Постанова № 64152789, 17.11.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5527/16-а

2-а/296/214/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Яремчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції ГУНП в Житомирській області, в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №628399 по справі про адміністративне правопорушення від 15.06.2016 року та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, як незаконну та таку, що винесена з порушенням порядку розгляду матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень, без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням прав позивача, визначених законом.

Поданий позов обґрунтовувався тим, що 15.06.2016 позивач на автомобілі НОМЕР_1, який перебував у його тимчасовому користуванні рухався по вул. Мала Бердичівська в м.Житомирі. Вказує, що з незрозумілих причини був зупинений працівниками поліції з вимогами надати для перевірки документи на автомобіль та водійські права. Зазначає, що позивач виявив у себе відсутність полісу обов'язкового страхування. Посилаючись на те, що засобами зв'язку він не користувався та відшукавши поліс обов'язкового страхування передав його патрульному поліції, а також те, що ним подавалося клопотання про приєднання до матеріалів справи копії поліса та письмові пояснення, вказував, обставини правопорушення описані в постанові не відповідають подіям, які мали місце насправді, у зв'язку з чим просив скасувати постанову серії ПС2 №628399 від 15.06.2016 року.

Позивач у судовому засіданні поданий позов підтримав та просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надала усні та письмові пояснення, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, просила у задоволенні відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, інспектором роти №2 батальйону УПП у м.Житомирі рядовим поліції ОСОБА_3 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628399 від 15.06.2016 р., згідно з якою ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Kango, номерний знак НОМЕР_2, 15 червня 2016 р. о 9 год. 20 хв. в м. Житомирі по вул. Мала Бердичівська, 17, під час руху транспортним засобом користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.9 «д», 2.1 «г» Правил дорожнього руху. Вказується, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді 425 грн. (а.с. 4).

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Як вбачається з матеріалів справи свою незгоду з обставинами, позивач обґрунтовує тим, що в процесі руху він не користувався засобами зв'язку. На вимогу поліцейського до винесення постанови надав копію поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, разом з клопотанням про долучення до матеріалів адміністративної справи письмових пояснень.

Суд зазначає, що згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до вимог п. 2.9 «д» Правил Дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол у повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених ч.ч. 1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП є необов'язковим.

Повивач ОСОБА_1 заперечував факт користування під час руху засобами мобільного зв'язку, та стверджував про наявність у нього поліса загальнообов'язкового старування цивільно-правової відповідальності.

Проте, вказані позивачем доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з дослідженого судом відеозапису, що міститься на наданому відповідачем ДВД-диску, долученому до матеріалів справи, вбачається, що в період часу з 9 год. 22 хв. до 9 год. 24 хв. позивач ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та при спілкуванні з ними вказує на те, що у нього відсутній поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вказує на його наявність в іншому місці та пропонує працівникам поліції підвезти поліс.

Водночас з наявних в матеріалах справи відомостей про вхідні/вихідні з'єднання мобільного терміналу +380966979529, що належить ОСОБА_1 та з наданих ним пояснень у судовому засіданні, який знаходився з ним під час зупинки працівниками поліції, вбачається, що в період часу 15.06.2016 в 9:12:28 з мобільного терміналу був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 21 сек, в 9:20:56 був здійснений вхідний дзвінок тривалістю 63 сек, та 9:28:11 був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 82 сек (а.с.44).

Оцінивши досліджені в матеріалах справи роздруківку оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» за якою час здійсненого вихідного з'єднання з телефону позивача складав з 9 год. 21 хв. по 9 год. 22 хв., з наявними відеоматеріалами за якими час зупинки позивача працівниками поліції відбувся у 9 год. 22 хв., разом з іншими доказами у їх сукупності, суд прийшов до стійкого внутрішнього переконання про доведеність того факту, що ОСОБА_1 під час руху транспортним засобом користувався засобом мобільного зв'язку та не пред'явив на вимогу працівників поліції поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Пояснення позивача про те, що останній не користувався засобами мобільного зв'язку, був зупинений працівниками поліції без будь-яких причин, а також те, що до складання постанови про адміністративне правопорушення позивач знайшов та надав працівникам поліції поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та письмові пояснення, суд вважає неправдоподібними.

Доказів про те, що працівникам поліції дійсно подавалися поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та письмові пояснення - позивачем не надано, будь-яка інформація з цього приводу в оскаржуваній постанові відсутня, хоча останній підписаний позивачем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наявні у матеріалах справи документи, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих позивачем на спростування цього факту, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 8-11, 70, 71, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Корольовський районний суд м. Житомира, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Cуддя К. В. Шалота