Ухвала суду № 64152268, 19.01.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19530/16-ц

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"19" січня 2017 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позовну заяву Закірової Іллаха Алієвни до ОСОБА_1 ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

13.12.2016 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача з вимогами про розірвання шлюбу.

19.01.2017 року до судді надійшли відомості щодо місця реєстрації відповідача по справі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд прийшов до наступного.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом про припинення договору поруки, проте в порушенні п.6 ч. 1 ст. 119 ЦПК України не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину.

Так, судом було перевірено місце реєстрації відповідача та встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: м. Харків, в-д Мовчанівський, 6, кв. 8 , що відноситься до Червонозаводського району м. Харкова.

Стаття 109 ЦПК України визначає, що підсудність справ вирішується за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до положень ст. 110 ЦПК України законодавець дав виключний перелік підстав обирати підсудність справ за вибором позивача, в тому числі це стосується позовів про розірвання шлюбу, які можуть предявлятися за зареєстрованим місцем перебування чи проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоровя чи з інших поважних причини виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Проте, матеріали позову містять дані що у подружжя немає неповнолітніх дітей, а також не містяться відомості, що відповідач погоджується з тим, що цивільна справа буде слухатися за місцем мешкання позивача.

На підставі викладеного, суд пропонує позивачу обґрунтувати своє звернення саме до Київського районного суду м. Харкова із дорученням відповідних відомостей щодо можливості застосування положень ч.2 ст. 110 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог у статтях 119-120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Тому, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Закірової Іллаха Алієвни до ОСОБА_1 ОСОБА_2, про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Розяснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Якуша