Ухвала суду № 64151715, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/5820/15

У Х В А Л А

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1, ОСОБА_2.), виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач-2, КМДА) про:

- визнання протиправними дій керівника юридичної особи з назвою «Апарат ВО КМР (КМДА) ОСОБА_2 по підписанню додатків до розпорядження КМДА від 30.01.2015 року №66 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху», що зареєстроване в Головному управління юстиції у м. Києві 05.02.2015 року за №9/1120, №10/1121;

- скасування та визнання нечинним з дати прийняття розпорядження КМДА від 30.01.2015 року №66 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху», що зареєстроване в Головному управління юстиції у м. Києві 05.02.2015 року за №9/1120, №10/1121;

- визнання протиправним, незаконним та нечинним з дати прийняття розпорядження КМДА від 30.01.2015 року №66 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху», що зареєстроване в Головному управління юстиції у м. Києві 05.02.2015 року за №9/1120, №10/1121.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року позовні вимоги в частині: скасування та визнання нечинним з дати прийняття розпорядження КМДА від 30.01.2015 року №66 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху», що зареєстроване в Головному управління юстиції у м. Києві 05.02.2015 року за №9/1120, №10/1121; визнання протиправним, незаконним та нечинним з дати прийняття розпорядження КМДА від 30.01.2015 року №66 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху», що зареєстроване в Головному управління юстиції у м. Києві 05.02.2015 року за №9/1120, №10/1121 - залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 16.12.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що: Апелянтом не було наведено обґрунтування вимог, не зазначено про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні, не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору та її копії відповідно до кількості сторін, які беруть участь у справі.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків - двадцять днів з моменту отримання копії ухвали від 16.12.2016 року, яку отримано останнім 26.12.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відтак, останнім днем для усунення недоліків, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням вихідних днів було 16.01.2017 року.

Разом з тим, протягом встановленого судом процесуального строку недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 усунуті не були.

При цьому, подане Апелянтом особисто до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 17.01.2017 року на виконання вимог ухвали клопотання не може вважатися належним та своєчасним усуненням визначених в ухвалі від 16.12.2016 року недоліків з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як вбачається зі змісту ухвали від 16.12.2016 року, Апелянту було надано достатній навіть з урахуванням вихідних та святкових днів двадцятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а також зазначено спосіб їх усунення.

При цьому ОСОБА_1 наданим процесуальним законом у ч. 1 ст. 102 КАС України правом на подачу клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку не скористався.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.

Установлене законодавцем дискреційне повноваження суду встановлювати обмежений, але достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги обумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Тобто, прямим правовим наслідком недотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, встановленого судом процесуального строку, є повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

При цьому, суд вважає за необхідне підкреслити, що згідно ч. 6 ст. 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Степанюк А.Г.