Постанова № 64151380, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/2926/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шереметьєва Л.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 9 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант Тригуба Олега Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати неправомірними дії інспектора роти №9 батальйону №1 УПП м. Києва старшого сержанта поліції Тригуба О.В. та скасувати постанову серії ПС3 №050733 від 26 лютого 2016 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 05 грудня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та винести нову про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26 лютого 2016 року інспектором УПП ДПП роти №9 батальйону №1 м. Києва старшим сержантом поліції Тригубом О.В. винесено постанову серії ПС3 №050733 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З постанови вбачається, що 26 лютого 2016 року на вул. В. Гетьмана, 28 в м. Києві, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Volkswagen» марки «polo» державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку та стоянку в смузі руху маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 3.11, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає, що 26 лютого 2016 року відповідачем відносно нього винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якої він, керуючи транспортним засобом, нібито здійснив зупинку транспортного засобу в смузі маршрутних транспортних засобів.

Вважає постанову незаконною, а дії відповідача при її складанні неправомірними.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновком суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що вина позивача у порушенні ним Правил дорожнього руху під час розгляду справи була підтверджена поясненнями усіх сторін, в тому числі, фактично, самим позивачем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП за загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 257 Кодексу протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема, процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

З 08 серпня 2015 року вказану статтю доповнено ч. 2, за змістом якої протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 Кодексу.

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, термін «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення

Правова позиція по даному питанню висловлена Конституційним Судом України в рішення від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте, у наведених вище положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення (фіксування вчиненого правопорушення) та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Однак, колегією суддів встановлено, що протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався на підставі ч. 2 ст. 258 КУпАП, а постанова в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача складена на місці вчинення правопорушення, тією самою посадовою особою, яка виявила дане правопорушення.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає про наступне.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначається Інструкцією з оформлення матеріалівпро адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376.

Згідно з п. 3 зазначеної Інструкції протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Тобто, орган поліції у випадку незгоди особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Колегією суддів на підставі наявних доказів у справі встановлено, що позивач не погоджувався зі спірною постановою відповідача під час її винесення та з застосуванням адміністративного стягнення.

Таким чином, колегія судів вважає, що вказане свідчить про наявність у відповідача обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП.

Однак, такий протокол останнім складено не було.

Зазначена обставина свідчить про порушення відповідачем приписів вказаної вище Інструкції та ч. 5 ст. 258 КУпАП.

Крім цього, п. 18 Інструкції визначено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Проте, справа була розглянута і спірна постанова була винесена відповідачем на місці вчинення правопорушення.

Виходячи зі змісту положень КУпАП колегія суддів зазначає, що перелік адміністративних правопорушень, визначених частиною першою статті 258, за які адміністративне стягнення накладається та стягується на місці вчинення правопорушення є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Оскільки, на справи про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 122 КУпАП, дія положень статті 258 КУпАП не поширюється, тому, винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Правова позиція по даному питанню висловлена Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України в узагальненому науково-консультативному висновку «Застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП» від 01.07.2015 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвело до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів вважає що спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка встановленим обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 05 грудня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспектора роти № 9 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант Тригуба Олега Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС3 № 050733 від 26 лютого 2016 року, прийняту інспектором роти № 9 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант Тригубом Олегом Віталійовичем про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.