Рішення № 64148722, 11.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.2017р. Справа №905/2548/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129

до відповідача 1: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815

про стягнення 12044,16 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 12044,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №53324190 залізницею було допущено на шляху прямування незбереження вантажу у вагонах №53533824, №53541249, 56275605, №50065895, №53541629, про що складено комерційні акти №БН724864/296 від 09.04.2016р., №БН724855/297 від 09.04.2016р., №БН724856/298 від 09.04.2016р., №БН724857/299 від 09.04.2016р., №БН724858/300 від 09.04.2016р.

Відповідач 1 у судові засідання 21.09.2016р., 25.10.2016р., 09.11.2016р., 21.12.2016р., 11.01.2017р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача 1 є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

З огляду на те, що відповідач 1 знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 02.09.2016р., 20.09.2016р., 27.10.2016р., 29.11.2016р., 29.12.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/2548/16 призначених на 21.09.2016р., 25.10.2016р., 09.11.2016р., 21.12.2016р., 11.01.2017р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач 1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 31.08.2016р., 21.09.2016р., 25.10.2016р., 09.11.2016р., 21.12.2016р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

09.09.2016р. до господарського суду надійшла заява №09/177 від 09.06.2016р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заявило вимоги про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» суми збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 21452,64 грн.

Водночас, у клопотанні №09/177 від 04.11.2016р. позивач просив залучити до участі у справі №905/2548/16 належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та стягнути з останнього суму збитків в розмірі 12454,80 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2016р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 було залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», зобов’язано позивача викласти письмово зміст позовних вимог до відповідачів.

19.12.2016р. до господарського суду надійшло клопотання №09/177 від 13.12.2016р. Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в якому останнє просило стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» суму збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 4221,13 грн.

Ухвалою від 21.12.2016р. позивача було зобов’язано, в тому числі, визначитись з позовними вимогами до відповідачів (шляхом подання письмової заяви), з урахуванням того, що у позовній заяві до стягнення заявлено 12044,16 грн, у заяві №09/177 від 09.09.2016р. про збільшення позовних вимог - 21452,64 грн, у клопотанні №09/177 від 13.12.2016р. - 4221,13 грн.

10.01.2017р. до господарського суду надійшла заява №09/177 від 03.01.2017р., за змістом якої позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», як належного відповідача, суму збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 21452,64 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 21452,64 грн.

Разом з цим, виходячи з того, що від позовних вимог, які першочергово були заявлені до відповідача 1, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не відмовилось, суд розглядає позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 21452,64 грн з Державного підприємства «Донецька залізниця», Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідач 2 у запереченнях на позовну заяву №2022/985 від 26.12.2016р. зазначав, що позивачем не доведено наявності обставин понесення реальних збитків від втрати вантажу.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 11.01.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 21.12.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 11.01.2017р. обов’язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача 2, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

08.04.2016р. за залізничною накладною №53324190 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач), зокрема, у вагонах №53533824, №53541249, 56275605, №50065895, №53541629 кокс доменний. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №53324190, маса нетто у вагоні №53533824 – 44900 кг, у вагоні №53541249 – 44500 кг, у вагоні 56275605 – 45000 кг, у вагоні №50065895 – 49750 кг, у вагоні №53541629 – 44750 кг.

Під час прибуття вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складені станціями Волноваха, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці акти загальної форми №10577.1-097 від 09.04.2016р., №10582.1-097 від 09.04.2016р., №10580.1-097 від 09.04.2016р., №10579.1-097 від 09.04.2016р., №10575.1-097 від 09.04.2016р. було здійснено комісійне переваження вагонів №53533824, №53541249, №56275605, №50065895, №53541629, про що складені комерційні акти №БН724864/296 від 09.04.2016р., №БН724855/297 від 09.04.2016р., №БН724856/298 від 09.04.2016р., №БН724857/299 від 09.04.2016р., №БН724858/300 від 09.04.2016р., відповідно до яких встановлено наступне:

- вагон №53533824: брутто – 65700 кг, тара – 22500 кг, нетто – 43200 кг, що менше документу на 1700 кг;

- вагон №53541249: брутто – 64650 кг, тара – 21900 кг, нетто – 42750 кг, що менше документу на 1750 кг;

- вагон №56275605: брутто – 64800 кг, тара – 21700 кг, нетто – 43100 кг, що менше документу на 1900 кг;

- вагон №50065895: брутто – 71050 кг, тара – 23300 кг, нетто – 47750 кг, що менше документу на 2000 кг;

- вагон №53541629: брутто – 65300 кг, тара – 23100 кг, нетто – 42200 кг, що менше документу на 2550 кг.

У комерційному акті №БН724864/296 від 09.04.2016р. також відображено, що завантаження у вагоні №53533824 вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапкоподібне»; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над четвертим – сьомим люками наявне поглиблення розміром 4000 мм х 500 мм х 300 мм вглиб; маркування порушено; течі вантажу немає.

У комерційному акті №БН724855/297 від 09.04.2016р. було зазначено, що завантаження у вагоні №53541249 вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапкоподібне»; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над п’ятим – сьомим люками праворуч по ходу потяга наявні поглиблення розміром 3000 мм х 500 мм х 300 мм вглиб; маркування порушено; течі вантажу немає.

У комерційному акті №БН724856/298 від 09.04.2016р. було зазначено, що завантаження у вагоні №56275605 вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапкоподібне»; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над першим-другим люками праворуч по ходу потягу наявні поглиблення розміром 2000 х 500 мм х 300 мм; над сьомим люком поглиблення розміром 1000 мм200 мм х 200 мм вглиб; маркування порушено; течі вантажу немає.

У комерційному акті №БН724857/299 від 09.04.2016р. було зазначено, що завантаження у вагоні №50065895 вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапкоподібне»; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над першим, третім люками праворуч по ходу потягу наявне поглиблення розміром 2000 х 500 мм х 300 мм; над шостим, сьомим люками ліворуч по ходу потягу наявне поглиблення розміром 2000 х 300 мм х 200 мм вглиб; маркування порушено; течі вантажу немає.

У комерційному акті №БН724858/300 від 09.04.2016р. було зазначено, що завантаження у вагоні №53541629 вище рівня бортів на 200-300 мм, «шапкоподібне»; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над першим, другим, третім люками наявне поглиблення розміром 3000 х 1000 мм х 200 мм вглиб; маркування порушено; течі вантажу немає.

Вагони №53533824, №53541249, 56275605, №50065895, №53541629 прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у технічному відношенні справні. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана-2 при повній зупинці вагонів. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для коксу у вологому стані становить 2%.

За даними комерційних актів №БН724864/296 від 09.04.2016р., №БН724855/297 від 09.04.2016р., №БН724856/298 від 09.04.2016р., №БН724857/299 від 09.04.2016р., №БН724858/300 від 09.04.2016р., недостача у вагоні №53533824 складає 1700 кг, у вагоні №53541249 – 1750 кг, у вагоні №56275605 – 1900 кг, у вагоні №50065895 – 2000 кг, у вагоні №53541629 – 2550 кг.

Згідно з п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправника) №90870774 від 08.04.2016р. на оплату товару за залізничною накладною №53324190. Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Разом з цим, судом враховано, що, з огляду на зміст п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», рахунок-фактура Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №90870774 від 08.04.2016р. на оплату товару за залізничною накладною №53324190 є належним документом, на підставі якого визначається вартість вантажу.

За приписами п.1 ст.1 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» майно залізничного транспорту загального користування - майно, у тому числі об'єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об'єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті. До об'єктів соціальної сфери належать структурні підрозділи підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування з питань охорони здоров'я, відпочинку, торгівлі, громадського харчування, фізичної культури та спорту, професійної підготовки.

На підставі постанови №200 від 25.06.2014р. Кабінету Міністрів України утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплено в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, а також, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком №1.

За змістом відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було здійснено 21.10.2015р.

Водночас, як свідчать дані вказаного реєстру, Державне підприємство «Донецька залізниця» з 25.11.2014р. знаходиться в стані припинення. Проте, не є припиненим на теперішній час.

Виходячи з того, що спір у справі виник щодо правовідносин, які виникли у березні 2016 року (тобто, після утворення відповідача 2), ухвалою суду від 25.10.2016р. позивача було зобов’язано надати, зокрема, належним чином засвідчену копію угоди про надання послуг залізничним транспортом загального користування, на підставі якої відбулось перевезення за залізничною накладною №53324190 від 08.04.2016р.; докази існування у позивача у 2016 році договірних відносин з Державним підприємством «Донецька залізниця».

Як встановлено, 25.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство) (вантажовласник) було укладено договір №1970/ДФ/10017, за змістом п.1.1 якого предметом цього правочину є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Водночас, аналогічний за змістом договір №227/4477 від 02.12.2011р. був укладений між Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (вантажовласник) на строк до 31.03.2015р. (п.7.4 вказаного договору в редакції додаткової угоди №13 від 17.12.2014р.).

Доказів існування у позивача у 2016 році договірних відносин з Державним підприємством «Донецька залізниця» позивачем на вимогу суду не надано, відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, спірні правовідносини виникли між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», внаслідок чого саме відповідач 2 є особою, що відповідальна за заподіяні позивачу збитки.

Крім того, судом враховано, що договір №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015р. було укладено з Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», як юридичною особою.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, суд дійшов висновку, що саме відповідач 2 своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до відповідача 1 слід відмовити.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 24, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням змісту заяв №09/177 від 09.06.2016р., №09/177 від 03.01.2017р.) Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 21452,64 грн, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 21452,64 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк.

У судовому засіданні 11.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.01.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця