Постанова № 64147155, 18.01.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. Справа №818/1744/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1744/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"

до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці

про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису № 511 від 16.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що припис № 511 від 16.12.2016 складений відповідачем на підставі висновків акту перевірки додержання позивачем законодавства про працю, яким встановлено порушення п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України та ч.3 ст. 119 КЗпП України, а саме безпідставне звільнення з посади ОСОБА_1, яким укладено контракт про проходження військової служби в Збройних силах України, та незбереження за ним місця роботи та середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Не погоджуючись із приписом позивач зауважує, що згідно чинного законодавства особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - час воєнних дій і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Позивач зазначає, що на момент укладання контракту від 18.11.2016 військовою частиною польова пошта В0116 з ОСОБА_1 мобілізація не проводилася, так як закінчилася 22 серпня 2015 року, особливий стан не був запроваджений, як не був оголошений і воєнний стан.

На переконання позивача, ОСОБА_1 не підпадає під дію ч.3 ст. 119 КЗпП України, оскільки він не є особою, прийнятою на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації або введення воєнного стану. ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України добровільно, за погодженням між сторонами на строк 6 місяців.

Отже, позивач вважає, що в діях НГВУ „Охтирканафтогаз" відсутні порушення діючого законодавства про працю України, а саме п.3 ч.1 ст.36 та ч.3 ст.119 КЗпП України, а отже припис Управління Держпраці у Сумській області № 511 від 16.12.2016 року є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області від 05.12.2016 № Ш-627/16-08 (а.с. 65), на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Сумській області від 09.12.2016 № 886-ОД (а.с. 69) посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області з 13.12.2016 по 16.12.2016 проведено позапланову перевірку додержання нафтогазовидобувним управлінням "Охтирканафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 825 (а.с. 26-39).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем:

1.Пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме: безпідставно звільнено ОСОБА_1. Зазначеною статтею передбачено звільнення у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада, відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 КЗпП України. Оскільки. ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу від 18.1 1.2016 р. до закінчення особливого періоду або оголошення Рішення про демобілізацію, працівник підпадає під дію частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП України, зі збереженням відповідних державних гарантій.

2. Частини третьої статті 119 КЗпП України, а саме за ОСОБА_1, яким укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу від 18.11.2016 до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не збережено місце роботи та середній заробіток.

На підставі висновків позапланової перевірки 16.12.2016 Управлінням Держпраці у Сумській області складено припис № 511 (а.с. 44), яким зобов'язано позивача:

1. Дотримуватись в подальшому встановленого законодавством порядку розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України, з урахуванням випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада, відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 КЗпП України.

2. Забезпечити дотримання державних гарантій, встановлених частиною третьою статті 119 КЗпП України, для працівників, якими укладено контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст119 Кодекс законів про працю України визначено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, а саме за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1, 2, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку(за контрактом) або за призовом; порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

На думку суду, особливості проходження ОСОБА_1 військової служби є підставою виникнення цього спору та пов'язано із початком та закінченням особливого періоду, а також питанням чи у всіх випадках оголошення мобілізації прийматиметься рішення про демобілізацію.

Визначення особливого періоду надано в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» передбачає, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації.

Мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм права, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а у випадку оголошення війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зазначає, що в розглянутому періоді в Україні не оголошено воєнний час, отже й, відсутні підстави для вирішення питання про переведення економіки, органів влади, юридичних осіб та військових формувань в умови мирного стану (часу), а саме - демобілізації.

Виконуючим обов'язки Президента України 17.03.2014 року було видано Указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, яким оголошено та проведено частково мобілізацію протягом 45 діб, цей указ набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу «Про часткову мобілізацію» №1126-VII від 17.03.2014 року, який набрав чинності 18.03.2014 року.

Указом Виконуючого обов'язки Президента України №454/2014 від 06.05.2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу «Про часткову мобілізацію» №1240-VII від 06.05.2014 року, який набрав чинності 07.05.2014 року.

Указом Президента України №607/2014 від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу «Про часткову мобілізацію» №1595-VII від 22.07.2014 року, який набрав чинності 24.07.2014 року.

Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію» оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу «Про часткову мобілізацію» №113-VIII від 15.01.2015 року, який набрав чинності 20.01.2015 року.

Враховуючи вищезазначені Укази Президента України, особливий період, визначення якого наведено в статтях 1 Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» в Україні діяв з 18.03.2014 року по 02.05.2014 року, з 07.05.2014 року по 21.06.2014 року, з 24.07.2014 року по 07.09.2014 року, з 20.01.2015 року по 22.08.2015 року.

Доводи відповідача в акті перевірки, що закінчення особливого періоду має здійснюватись шляхом оголошення Указу Президента України «Про демобілізацію», у зв'язку із чим особливий період не закінчується періодами, визначеними Указами Президента України «Про часткову мобілізацію», та триває по сьогоднішній день - суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в чинному законодавстві України відсутня пряма норма, яка пов'язує закінчення особливого періоду виключно із демобілізацією.

Календарний строк контракту ОСОБА_1 розпочався 18.11.2016 року (а. с. 22-23).

В цей час продовжувалась кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, проте, закінчився строк, на який оголошено останню хвилю часткової мобілізації (до 22.08.2015 року), нове рішення про проведення мобілізації не приймалось, як і рішення про введення воєнного стану, отже, суд приходить висновку, що станом на 18.11.2016 року закінчився особливий період, у зв'язку із чим у позивача були наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Крім того, суд наголошує, що укладений контракт не містить посилання на укладення його на час особливого періоду. Зазначену обставину визнав і відповідач під час засідання з розгляду справи про накладення штрафу на позивача, про що зазначено в протоколі від 05.01.2016 (а.с. 55-57).

Отже, суд приходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору у загальному розмірі 1378 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області № 511 від 16.12.2016.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119, розрахунковий рахунок № 26009050003909 ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05398533) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (40000, м. Суми, вул. Горького, 28-б, код ЄДРПОУ 39857622) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.А. Прилипчук