Рішення № 6414150, 18.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа № 13/156

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільний маркетинговий центр «Консалтинг Груп», м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 8268 грн. 03 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники: від позивачаДиректор Коваленко А.О. паспорт НОМЕР_3 виданий Артемівським РВ УМВС України в Луг. області; від відповідачапредставник не прибув.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Лисенко В.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар 6 510 грн. 00 коп., втрат від інфляції 1 516 грн. 83 коп., 3 % річних 241 грн. 20 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що за видатковою накладною № РН-0000196 від 03.01.2008 р. позивач передав відповідачу товар на суму 1 155 грн. 00 коп., за видатковою накладною РН-0000203 від 23.01.2008 р. на суму 5 605 грн. 00 коп. Разом відповідач одержав від позивача товар на суму 6 760 грн. 00 коп.

Одержаний товар був оплачений відповідачем частково в сумі 250 грн. 00 коп.

03.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити одержаний товар в сумі 6 510 грн. 00 коп. Вимога про оплату була одержана відповідачем 13.04.2009 р.

У встановлений в вимозі 7-денний строк відповідач одержаний товар не оплатив.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6 510 грн. 00 коп., втрат від інфляції 1 516 грн. 83 коп., 3 % річних 241 грн. 20 коп. нарахованих з моменту поставки товару по березень 20-09 р. та 15 квітня 2009 р. відповідно.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач не виконав грошове зобовязання, а саме не сплатив в семиденний строк з моменту одержання 13.04.2009 р. вимоги, одержаний за видатковими накладними № РН-0000196 від 03.01.2008 р. та РН-0000203 від 23.01.2008 р. товар в сумі 6 510 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних за період коли було відсутнє прострочення виконання грошового зобовязання з боку відповідача.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, в сумі основного боргу 6 510 грн. 00 коп. в решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 80 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 246 грн. 05 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільний маркетинговий центр «Консалтинг Груп», м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, б. 132, кв. 78, ідентифікаційний код 34941858 борг в сумі 6 510 грн. 00 коп., державне мито у сумі 80 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 246 грн. 05 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

23 червня 2009 року