Постанова № 64135730, 17.01.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5111/16-а

2-а/337/29/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що, будучи громадянами України, вони з 27.11.1997р. постійно проживають в державі Ізраїль. По 01.11.1997р. вони були зареєстровані та мешкали в АДРЕСА_1, знаходились на пенсійному обліку в УПСЗН ЗМР по Хортицькому району та отримували пенсію за віком. Внаслідок виїзду до Ізраїля виплата пенсії їм була припинена. Однак нормами міжнародного права, Конституції України, пенсійного законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. не встановлено ніяких обмежень в призначенні, виплаті пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном. Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено припинення виплати пенсії на час постійного проживання особи за кордоном, визнані неконституційними на підставі вказаного рішення КСУ. У зв'язку з цим вважають, що є підстави для поновлення виплати їм пенсії за віком. 05.10.2016р. та 13.12.2016р. вони звернулись з відповідними заявами до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя, надавши усі необхідні документи, передбачені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. Однак рішеннями відповідача №39 від 13.10.2016р. та №49 від 16.12.2016р. їм відмовлено в поновленні виплати пенсії через відсутність у них регістрації місця проживання на території України з посиланням на п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили силу з 07.10.2009р. Вважають вказані дії відповідача протиправними, такими, що суперечать Конституції України та іншим законодавчим актам, порушують їх права.

Просять визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №39 від 13.10.2016р. та №49 від 16.12.2016р. про відмову в поновленні виплати та перерахунку пенсії за віком з 07.10.2009р., зобов'язати відповідача поновити їм з 07.10.2009р. виплату пенсії за віком, призначивши її на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2015р. з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни, з проведенням перерахунку та індексації пенсії відповідно до ст.27,28,40,42,43,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в розмірі, визначеному законодавством на момент проведення перерахунку і поновлення виплати пенсії, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з виплатою компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасністю виплати, з подальшою виплатою пенсії та індексації до неї довічно на їх банківські рахунки; допустити негайне виконання судового рішення; на підставі ч.1 ст.256 КАС України покласти на начальника УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя обов'язок забезпечити виконання рішення суду; на підставі п.4 ч.1 ст.163 КАС України зобов'язати начальника УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя в місячний строк надати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 28.12.2016р. по даній справі відкрито скорочене провадження.

12.01.2017р. до суду надійшло клопотання позивачів про розгляд даної справи в загальному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання позивачів необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосвується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши повідомлені сторонами обставини та надані докази, суд вважає їх достатніми для прийняття законного судового рішення в порядку скороченого провадження, підстав для розгляду справи в загальному порядку суд не знаходить.

12.01.2017р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, що при зверненні позивачів до УПФУ із заявами про призначення пенсії останні не надали документів, які б засвідчили їх проживання на території Хортицького району м.Запоріжжя, а також інші документи, перелік яких чітко визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, зокрема паспорт громадянина України або довідку уповноваженого органу з місця проживання (реєстрації) заявників, як це передбачено п.29 Порядку. Вважає, що УПФУ правомірно відмовило в поновленні пенсії позивачам, його дії є законними. Крім того, вважає, що позивачі пропустили строк звернення до суду із вимогами про зобов'язання відповідача поновити їм виплату пенсії з 07.10.2009р., поважних причин для цього не навели. Підстав для поновлення виплати пенсії з 07.10.2009р. немає, оскільки відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється з дня подання відповідної заяви. Вимоги позивачів про повторне призначення пенсії є безпідставними, оскільки пенсія за віком призначається один раз довічно. Щодо вимоги про проведення індексації та перерахунку пенсії з дотриманням вимог діючого законодавства, то така вимога є передчасною, оскільки відповідач не вчиняв жодних відповідних дій. Просить в позові відмовити.

16.01.2017р. до суду надійшли письмові пояснення позивачів на заперечення відповідача, в яких вони наполягають на повному задоволенні позовних вимог, вважають, що відповідач в порушення ст.71 КАС України не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень та правомірність своїх дій.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4., є громадянами України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що посвідчують особи позивачів та їх громадянство є паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 31.10.1997р. ОСОБА_1, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий 31.10.1997р. ОСОБА_2

27.11.1997р. позивачі виїхали на постійне проживання до Держави Ізраїль, прийняті на консульський облік в посольстві України в Державі Ізраїль, станом на 07.12.2016р. є живими та постійно мешкають в Державі Ізраїль.

До виїзду за кордон позивачі з 04.12.1993р. по 28.10.1997р. були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2.

З 19.08.1995р. позивачці ОСОБА_1, а з 14.07.1997р. позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за віком довічно, виплата якої здійснювалась на той момент УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району.

Сторонами не оспорюється, що у зв'язку з виїздом позивачів на постійне проживання за межі України виплата пенсій за віком їм була припинена в листопаді 1997р..

05.10.2016р. позивачами до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя подані заяви про поновлення їм з 07.10.2009р. виплати пенсій за віком з відповідними документами, які зареєстровані за № 655 та №656.

Згідно повідомлення УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя від 19.10.2016р. позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням комісії від 13.10.2016р. №39 відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв'язку з відсутністю реєстрації місця проживання в Україні.

13.12.2016р. позивачі повторно звернулись до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя із заявами про поновлення їм з 07.10.2009р. виплати пенсій за віком з відповідними документами, які зареєстровані за № 6047 та №6079.

Згідно повідомлення УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя від 20.12.2016р. позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням комісії від 16.12.2016р. №49 повторно відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв'язку з відсутністю реєстрації місця проживання в Україні.

22.12.2016р. позивачі, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо законності відмови відповідача в поновленні виплати позивачам пенсії за віком через їх постійне проживання поза межами України і відсутністю реєстрації місця їх проживання в Україні.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд керується принципом верховенства права (ст. 8 КАС України) відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058 (в редакції, яка діяла до 07.10.2009р.) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р. п.2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 Закону №1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону №1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.10.2009р.

Як вказано в Рішенні КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009р., оспорюваними нормами Закону №1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014р., у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (п.51 рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення ЄСПЛ відповідно до ст.46 Конвенції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, тому суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ.

Таким чином, з дня набрання чинності рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009р. щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49 та другого речення ст.51 Закону №1058 виникли підстави для поновлення конституційного права особи, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі зазначених положень Закону №1058.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.05.2015р. у справі №21-180а15, від 19.05.2015р. у справі №21-168а15, які відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковими для застосування судами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачі, які є громадянами України, але з 27.11.1997р. постійно проживають в Державі Ізраїль, і яким виплата пенсії за віком була припинена саме у зв'язку з їх виїздом на постійне проживання за кордон, мають право на поновлення виплати пенсії за віком, оскільки з 07.10.2009р. скасовані норми законодавства, за якими виплата пенсій громадянам України ставилась в залежність від їх постійного проживання в Україні.

При постановленні рішення суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність нормативно-правового врегулювання механізму виплати пенсії громадянам, що проживають за кордоном, оскільки згідно з ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р. є достатньою підставою для відновлення виплати пенсії позивачу.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для поновлення пенсії позивачам є безпідставними і свідчать про суб'єктивне трактування і розуміння пенсійним органом положень діючого законодавства.

Також суд враховує, що відповідач належним чином не спростував, що подані позивачами разом із заявою про поновлення виплати пенсії документи не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (далі - Порядок №22-1), і є недостатніми для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії.

Крім того, відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймається органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів, на підтвердження чого особі видається розписка.

Судом з'ясовано, що на підтвердження прийняття від позивачів заяв про поновлення виплати пенсії з необхідними документами спеціалістом УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя видані 05.10.2016р. та 13.12.2016р. відповідні розписки.

Отже, суд вважає, що відповідач, приймаючи 13.10.2016р. та 16.12.2016р. рішення (відповідно №39 та №49) про відмову в поновленні виплати позивачам пенсії за віком через їх непроживання та відсутність реєстрації місця проживання в Україні, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені вказаним Законом, чим порушив вимоги ст.19 Конституції України, тому вказані його рішення слід визнати протиправними і скасувати.

Обираючи спосіб поновлення порушених прав позивачів, суд вважає необхідним зазначити, що він не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог - застосувати спосіб захисту у ширших межах або доповнити іншим способом захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить (ч.2 ст.11 КАС України).

Виходячи з суті та характеру спірних правовідносин, вимог діючого законодавства, що регулює їх, з метою ефективного захисту прав позивачів, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача поновити позивачам виплату пенсії за віком.

В той же час, вирішуючи питання щодо строків поновлення виплати позивачам пенсії за віком, суд виходить з такого.

Як вже зазначалось, з дня набрання чинності рішенням КСУ № 25-рп/2009 (тобто з 07.10.2009р.) виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону №1058-ІV. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Однак жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок Пенсійного фонду України автоматично здійснювати поновлення пенсії. Норми діючого законодавства пов'язують вирішення вказаного питання за відповідною заявою пенсіонера, яка підтверджує його дійсне волевиявлення та наявність обставин і умов для відновлення виплати пенсії.

Аналогічний висновок було зроблено Вищим адміністративним судом України в постанові від 23 січня 2014 року у справі К/800/47290/13.

Так, згідно з ст.44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.2 ст.49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Крім того, відповідно до Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (п.1.7); поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п.2.8); орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (п.4.1); не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивачам виплати пенсій за віком з моменту їх звернення до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя із відповідними заявами. Оскільки перші заяви подані та прийняті відповідачем 05.10.2016р., суд вважає необхідним зобов'язати відповідача поновити позивачам виплату пенсії за віком з 05.10.2016р.

Підстав для поновлення виплати пенсії з моменту набрання рішенням КСУ законної сили - 07.10.2009р., як просять позивачі, суд не знаходить. Відповідні доводи позивачів суд вважає безпідставними, такими, що свідчать про суб'єктивне тлумачення ними норм діючого законодавства та судової практики, вони спростовуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що поновлення виплати пенсії позивачам саме з дати їх звернення до органу ПФУ суд пов'язує і з тим, що на момент виїзду позивачів за кордон останні знаходились на пенсійному обліку в УПСЗН ЗМР по Хортицькому району, архівні особові пенсійні справи позивачів в УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя відсутні, що підтверджується листом УПСЗН ЗМР по Хортицькому району на ім'я позивачів від 10.10.2016р. (арк..7). У зв'язку з цим у відповідача після набрання чинності рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. були відсутні підстави автоматично поновлювати позивачам виплату пенсій. Як вже зазначалось, наявність рішення КСУ є достатньою правовою підставою для поновлення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, однак, на думку суду, фактичною підставою для цього є саме відповідна заява пенсіонера та певні документи, в т.ч. ті, які підтверджують його постійне проживання за кордоном на момент поновлення пенсії тощо, що в свою чергу, узгоджується з положеннями ч.2 ст.49 Закону №1058, за якими пенсійний орган повинен прийняти рішення про поновлення виплати пенсії після з'ясування обставин та умов для цього.

При постановленні рішення суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення позивачами строку звернення до суду з вимогами про зобов'язання поновити виплату пенсії з 07.10.2009р. з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Листом Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010р. № 1425/11/13-10 розьяснено, що предметом позову в категорії справ щодо призначення, перерахунку, надання, одержання пенсійних та усіх інших соціальних виплат, є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.

Суд встановив, що з даним позовом, який містить вимоги про визнання протиправними та скасування рішень УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя №39 від 13.10.2016р. та №49 від 16.12.2016р. про відмову в поновленні виплати пенсії позивачам і зобов'язання відповідача поновити виплату такої пенсії з 07.10.2009р., позивачі звернулись до суду 22.12.2016р.

Оцінивши обставини справи, виходячи із суті спірних правовідносин, змісту позовних вимог, які фактично стосуються поновлення виплати пенсії, що, на думку суду є дією одноразового характеру, беручи до уваги, що про порушення своїх прав (відмову відповідача поновити виплату пенсії на підставі їх заяви від 05.10.2016р.) позивачі вперше дізнались після отримання письмового повідомлення УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя від 13.10.2016р., суд вважає, що даний адміністративний позов заявлений позивачами у строк, встановлений ст.99 КАС України.

Таким чином, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а саме визнати протиправними та скасувати рішення УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя №39 від 13.10.2016р. та №49 від 16.12.2016р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком, зобов'язати УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя поновити виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсії за віком з 05.10.2016р.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивачів про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком шляхом її призначення назагальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2015р., оскільки аналіз змісту діючого пенсійного законодавства дає підстави стверджувати, що призначення пенсії за віком відбувається один раз після набуття особою пенсійного віку і наявності певного страхового стажу. Після призначення пенсії за віком може здійснюватись її перерахунок, переведення на інший вид, припинення, поновлення. Суть даного спору полягає саме у поновленні виплати пенсії позивачам після того, як відпали підстави для припинення виплати пенсії за віком, що була призначена їм раніше. Повторне призначення пенсії за віком діючим законодавством не передбачено.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивачів про зобов'язання відповідача виплатити їм компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасністю виплати пенсії за віком, оскільки в даному випадку спір стосується припинення та поновлення виплати пенсії, а не порушення строків її виплати. Виплата компенсації при таких обставинах діючим законодавством не передбачена.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та індексацію пенсії відповідно до ст.27,28,40,42,43,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в розмірі, визначеному законодавством на момент проведення перерахунку і поновлення виплати пенсії, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з подальшою виплатою пенсії та індексації до неї довічно на їх банківські рахунки.

Суд вважає їх передчасними, оскільки вказані питання відповідачем стосовно позивачів не розглядались та їх права відмовою не порушені. В той же час, коли необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом, виходячи з положень ст.6 КАС України, є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Суд немає законних підстав встановлювати на майбутнє обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та у спосіб.

Таким чином, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивачів понесені ними судові витрати на сплату судового збору кожним з них по 551,20грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного Фонду України.

Підстав для звернення даної постанови до негайного виконання суд не знаходить, оскільки справи даної категорії не віднесені до тих, постанови за яким підлягають негайному виконанню відповідно до ст.256 КАС України.

Вимога позивачів про покладання на начальника УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя зобов'язання забезпечити виконання судового рішення не грнутується на вимогах закону, тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.163,267 КАС України суд вважає необхідним зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили.

Керуючись ст.19,24,46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р., Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р., ст.2,6-14,94,99,159,160-163,183-2,256,267 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя №39 від 13.10.2016р. та №49 від 16.12.2016р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4..

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4., виплату пенсії за віком з 05.10.2016р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного Фонду України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20грн..

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного Фонду України на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4., понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20грн..

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.А.Мурашова

17.01.2017