Рішення № 64126771, 12.01.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2017 Справа № 920/948/16

Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Джепи Ю.А, суддів Соп`яненко О.Ю. та Коваленко О.В., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 920/948/16:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 136721 грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Ємельяненко І.В. (довіреність від 01.09.2016 № 31),

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 136721 грн. 67 коп. заборгованості за договором № 184-Т від 01.10.2008 про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, з яких 113046,56 грн. основна заборгованість, 1839,84 грн. 3% річних, 17274,97 грн. пені та 4560,30 грн. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 08.11.2016 продовжено строк розгляду справи до 13.12.2016.

Ухвалою суду від 13.12.2016 у справі № 920/948/16 клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи задоволено та призначено розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.

Представник позивача у судовому засіданні від 12.01.2017 позовні вимоги підтримав. У пояснення від 01.12.2016 № 2102 зазначає, що 25.02.2016 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» із заявою про зміну опалювальної площі приміщення, документи, які б підтверджували дану інформацію були надані ним лише 11.11.2016, у зв'язку із чим позивачем було зроблено перерахунок опалювальної площі та такий перерахунок не стосується спірного періоду, так як останній був здійснений у листопаді 2016 року. Крім того, у поясненнях від 11.01.2017 № 2218 позивач також зазначає, що всі нарахування за спожиту теплову енергію, для приміщень, які не обладнані лічильником, здійснюються на підставі проектної документації, яка надається відповідачем до ТОВ «Сумитеплоенерго». 02.10.2009 відповідачем було подано робочій проект, виконаний ЗАО «Сумипроект» з розрахунком теплового навантаження системи опалення за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якого було визначено теплове навантаження даного приміщення та відповідно до якого і здійснювались нарахування, до встановлення лічильників 14.03.2016. Також у свої поясненнях позивач звертає увагу суду, що відповідачем закріплюється право надавати відповідні розрахунки кожний опалювальний період, якщо він вважає, що таке теплове навантаження змінилось, але жодних скарг, зауважень або звернень від відповідача не надходило. Крім того, діючим законодавством на даний час не передбачено ліцензування діяльності у сфері розрахунків теплового навантаження, з огляду на це, замовивши такий проект в іншій проектній організації, кількість теплового навантаження взагалі може різнитись з розрахунками наданими відповідачем у судовому засіданні. Відповідно до положень пункту 9 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплові навантаження об'єкта теплоспоживання повинні бути визначені під час розроблення технічних умов приєднання споживачів теплової енергії. Таким чином, жодних розрахунків та проектної документації щодо теплових навантажень приміщень позивач не надає, тому всі нарахування по приміщенню, яке належить відповідачу здійснювалось на підставі проектної документації, яка була надана ним після укладення договору купівлі продажу теплової енергії.

Відповідач в судове засідання не з'явився, у судовому засіданні від 05.12.2016 подав відзив, в якому зазначає, що позивачем невірно проведений розрахунок відпущеної теплової енергії та вважає, що відомості звірки взаєморозрахунків є хибними та потребують уточнення і надав лист про долучення до матеріалів справи власного розрахунку теплових навантажень опалення приміщень відповідача та плани таких приміщень.

Також представник відповідача подав клопотання від 10.01.2017 № б/н, у якому просить суд направляти процесуальні документи у даній справі на наступну адресу - ОСОБА_3 (АДРЕСА_2). На виконання вимог судової ухвали від 13.12.2016 подав пояснення від 10.01.2017 № б/н, у яких повідомляє суд, що у нього відсутні докази звернення до позивача з необхідними документами щодо зміни площі приміщень, а також докази коли саме відповідачем подано позивачу такі документи, які підтверджують дійсну площу відповідних приміщень і, взагалі, за відомостями самого відповідача, як зазначає його представник, не можна встановити чи взагалі відповідач звертався до позивача щодо зміни площі приміщень та чи надавав документів, які підтверджують дійсну площу відповідних приміщень. Що ж до подання доказів в підтвердження що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є саме спеціалістом чи експертом, який володіє відповідними знаннями та має повноваження щодо здійснення розрахунку спожитого тепла, у таких поясненнях відповідач зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець має право займатися наступними видами діяльності: код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури (основний); код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. Також у вище зазначених поясненнях представник відповідача зазначає, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я самого відповідача та неможливістю його участі у судовому засіданні, просить справу вести через представника відповідача - ОСОБА_3

Крім того, у судове засідання від 12.01.2017 представник відповідача подав пояснення у яких зазначає, що у зв'язку із затримкою проведення даного судового засідання він немає можливості чекати, так як у нього призначене інше судове засідання на 13:00. Справу без його участі просить суд не розглядати.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд судової справи за його участі, викладене у його пояснення від 12.01.2017, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, таким чином враховуючи вище зазначене, суд відмовляє в задоволенні такого клопотання, як необґрунтованого, оскільки законодавством не визначено пріоритет того чи іншого суду, для участі представників сторін у судових засіданнях та відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (позивач - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (споживач - відповідач) був укладений договір № 184-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі Договір), об'єктом надання послуг якого є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2. вищезазначеного Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 3.3. та 3.5. Договору, відповідач до 15-го числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується актами прийманням передачі теплової енергії за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року на загальну суму 113046 грн. 56 коп. ( а.с. 20-25).

Відповідні рахунки на оплату наданих послуг (а.с. 26-31) були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

У порушення вимог чинного законодавства та умов Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. За період із з листопада 2015 року по квітень 2016 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 113046 грн. 56 коп., що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2015 по 08.08.2016 доданою позивачем до його позову (а.с. 16).

Що ж до заперечень відповідача, щодо невірно проведеного позивачем розрахунку відпущеної теплової енергії та хибності і необхідності уточнення відомостей звірки взаєморозрахунків, такі заперечення суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, у споживачів теплової енергії, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі купівлі-продажу теплової енергії, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з положенням пункту 9 вище зазначених Правил теплові навантаження об'єкта теплоспоживання повинні бути визначені під час розроблення технічних умов приєднання споживачів теплової енергії.

Таким чином, жодних розрахунків та проектної документації щодо теплових навантажень приміщень позивач не зобов'язаний надавати, тому всі нарахування по приміщенню, яке належить відповідачу здійснювалось ним на підставі проектної документації, яка була надана позивачу відповідачем після укладення Договору. Що ж до зміни відповідачем опалювальної площі приміщення, документи, які б підтверджували дану інформацію, як вбачається з пояснень позивача (а.с. 99), були надані відповідачем лише 11.11.2016, (за поясненнями представника відповідача, а.с. 129, останній не може встановити чи взагалі існував факт такого звернення відповідача до позивача, що спростовується матеріалами справи), у зв'язку із чим позивачем було зроблено перерахунок опалювальної площі та такий перерахунок не стосується спірного періоду, так як був здійснений у листопаді 2016 року.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 43, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, а його заперечення проти вимог позивача є необґрунтованими, - позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 113046 грн. 56 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з листопада 2015 року по квітень 2016 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п. 5.1.5 договору № 493-Т від 01.10.2006р., у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 17274 грн. 97 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1839 грн. 84 коп. 3 % річних, 4560 грн. 30 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданий послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позовні вимоги в частині стягнення 1839 грн. 84 коп. 3 % річних, 4560 грн. 30 коп. інфляційних збитків підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 2050 грн. 82 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, і.к. 33698892) 113046 грн. 56 коп. основного боргу за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за договором від 01.10.2008 № 184-Т, 17274 грн. 97 коп. пені, 1839 грн. 84 коп. 3 % річних, 4560 грн. 30 коп. інфляційних збитків, а також 2050 грн. 82 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.01.2017.

ГОЛОВУЮЧИЙ Суддя Ю.А. Джепа

СУДДІ О.Ю. СОП`ЯНЕНКО

О.В. КОВАЛЕНКО