Рішення № 64125497, 16.01.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2017 р. Справа № 903/910/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренопласт», м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство - Луцьк», м.Луцьк

про стягнення 16 477, 90 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, дов. від 27.10.2016 р.

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренопласт», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ТзОВ «Автотранспортне підприємство - Луцьк» матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 13 965, 00 грн. та 2 512, 90 грн. упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідачем внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди завдано йому матеріальну шкоду у вигляді пошкодження рекламного щита, який належить позивачу на праві власності, в сумі 28 965, 00 грн.

У звязку з тим, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб відповідача було застраховано згідно договору обовязкового страхування цивільно правової відповідальності, 17.11.2016 р. страховою компанією задоволено заяву ТзОВ «Ренопласт» та виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 15 000, 00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювальних робіт та відшкодованою страховою компанією сумою, що становить 13 965, 00 грн.

Крім того, посилаючись на укладений між ТзОВ «Ренопласт» та ФОП ОСОБА_2 договір оренди зазначеного рекламного щита № 50515 від 05.05.2015 р., просить стягнути з відповідача 2 512, 90 грн. упущеної вигоди, розрахованої з суми неотриманих орендних платежів за час перебування рекламного щита в ремонті.

Ухвалою суду від 05.12.2016 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Відповідача зобовязано: подати письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Додатково з метою підтвердження факту належності рекламного щита ТзОВ «Ренопласт» на підставі клопотання від 16.01.2017 р. (вх.. № 01-54/554/17) до матеріалів справи долучила наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 106 за 01.01.2017 р. 16.01.2017 р.; інвентарні картки обліку основних засобів (рекламних конструкцій Біл-борд) інвентарних номерів 105, 106; довідки про наявність на балансі підприємства рекламних конструкцій під інвентарними номерами 105, 106.

Відповідачем вимоги ухвали суду від 05.12.2016р. не було виконано, не представлено суду доводів та заперечень з приводу предявленого позову, ухвала суду повернута органами поштового звязку з відміткою Через не запит.

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцезнаходження ТзОВ «Автотранспортне підприємство - Луцьк» АДРЕСА_1, куди і надсилалась ухвала суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права або інтересу.

Металева рекламна конструкція (Біл-борд), розміром 3, 0 м х 6,0 м, розташована у м. Луцьку по пр. Соборності, 43 (розділова смуга) належить на праві власності ТзОВ «Ренопласт», що підтверджується видатковою накладною від № РН-1510 від 30 грудня 2011р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 106 за 01.01.2017 р. 16.01.2017 р., інвентарною карткою обліку основних засобів (рекламної конструкції Біл-борд) інвентарного номера 106; довідкою про наявність на балансі ТзОВ «Ренопласт» рекламної конструкції під інвентарним номером 106.

21.05.2016 року водій маршрутного таксі - ОСОБА_3, керуючи автобусом марки «Богдан А09202» (державний номер НОМЕР_1) по маршруту № 47, рухаючись по пр. Соборності зі сторони пр. Перемоги в напрямку до вул. Чорновола м. Луцька, не впоравшись з керуванням транспортного засобу, поблизу гіпермаркету «ТАМ-ТАМ» допустив наїзд на рекламний щит, який розташовувався на роздільній смузі дороги. В результаті цього великогабаритний рекламний щит (3,0 х 6,0м) впав на розділову смугу та проїжджу частину дороги, після чого зазнав значних пошкоджень.

Згідно вироку Луцького міськрайонного суду від 29.09.2016р. (справа № 161/11096/16-к) зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що стало причиною пошкодження металевого рекламного щита. Даним вироком йому було призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5100грн.

Водій транспортного засобу ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ТОВ «АТП-Луцьк».

Розмір матеріальних збитків в сумі 28 965,00 грн., заподіяних ТзОВ «Ренопласт» за відновлення рекламного щита, підтверджується платіжними дорученнями №299 від 07.07.2016р., №348 від 28.07.2016р., №566 від 02.06.2016р. та Актом здачі-прийняття робіт із ТзОВ «Енергосеть Україна» № ОУ- 0000012 від 01 липня 2016р.

Згідно ст.ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується особою, яка її завдала; юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцями джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Факт перебування ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах із ТОВ «АТП-Луцьк» підтверджується вироком Луцького міськрайонного суду від 29.09.2016р. (справа № 161/11096/16-к). Отже, виходячи із приписів ч. 1. ст. 1172 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду свого працівника має відшкодовуватись ТОВ «АТП-Луцьк».

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ №5510704 від 24.12.2015року.

30.05.2016 р. директор ТзОВ «Ренопласт» ОСОБА_4 звернувся до АТ «Страхової групи «ТАС» з заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження Білборду під час дорожньо-транспортної пригоди 21.05.2016 р.

АТ «СГ «ТАС» було відшкодовано ТзОВ «Ренопласт» суму страхового відшкодування в розмірі 15 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.11.2016р.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено вину відповідача, доведено належними і допустимими доказами в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України розмір понесених ним збитків внаслідок ДТП, а тому у відповідності до приписів ст. 1166 ЦК України, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу різницю між вартістю відновлювальних робіт та відшкодованою страховою компанією сумою, що становить 13 965, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 512, 90 грн. упущеної вигоди, розрахованої з суми неотриманих орендних платежів за час перебування рекламного щита в ремонті.

При цьому, посилається на укладений між ТзОВ «Ренопласт» та ФОП ОСОБА_2 договір оренди зазначеного рекламного щита № 50515 від 05.05.2015 р.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вищий господарський суд України в Оглядовому листі від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» зазначає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначеного рекламного щита.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку на підставі укладеного договору оренди № 50515 від 05.05.2015 р. при використанні однієї рекламної площини двостороннього рекламного щита з урахуванням щомісячної орендної плати у розмірі 1 900, 00 грн. за період перебування його в ремонті з 22.05.2016 р. по 30.06.2016 р., що сумарно становить 2 512, 90 грн.

Зазначені розрахунки підтверджені відповідними документами: договором оренди рекламного щита № 50515 від 05.05.2015 р., укладеним між ТзОВ «Ренопласт» та ФОП ОСОБА_2, актом прийому-передачі обєкта оренди від 05.05.2015 р., додатковою угодою № 2 від 29.04.2016 р. до Договору оренди № 50515 від 05.05.2015 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2016 р., що свідчать про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 22, 386, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство-Луцьк» (43000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 38527468) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренопласт» (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 42, код ЄДРПОУ 35353678) 16 477, 90 грн., в т.ч. матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 13 965, 00 грн. та 2 512, 90 грн. упущеної вигоди та 1 378, 00 грн. витрат по судовому збору.

Повне рішення складено 18.01.2017р.

Суддя В.А. Пахолюк