Ухвала суду № 64124664, 10.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 січня 2017 року м. Київ К/800/31557/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 27 квітня 2015 року ВП№46599522 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята із порушенням норм права, а тому ОСОБА_1 просить про задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог

Позивач подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 9 грудня 2016 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде йому повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 5 грудня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вчинені державним виконавцем дії вчинені, а оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2013 року по справі №419/690/2015 припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 виділено та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, а також виділено та визнано за нею право власності на 71,81/100 частин квартири АДРЕСА_2.

19 червня 2013 року позивач звернулась до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1664807, щодо державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_2.

11 липня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області винесено рішення №3878262, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_2.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року по справі №804/10162/13-а визнано протиправними дії Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2013 року по справі №419/690/2012, а також зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об'єкт нерухомості. Дана постанова набрала законної сили 27 вересня 2013 року.

5 листопада 2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист по справі №804/10162/13-а.

16 лютого 2015 року ОСОБА_1 подала до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області заяву про відкриття виконавчого провадження.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19 лютого 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадженні ВП №46599522 на підставі виконавчого листа №804/10162/13-а від 05 листопада 2013 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а також заяви ОСОБА_1

Постановою державного виконавця від 27 квітня 2015 року відповідно до пункту 9 частини 1 Статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ позивачеві в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 до Реєстраційної служби із заявою встановленої форми для реєстрації прав та їх обтяжень не зверталась.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Тобто, в даному випадку з метою виконання виконавчого листа №804/10162/13-а від 05 листопада 2013 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом позивачу необхідно було звернутися до державного реєстратора із відповідною особистою заявою та необхідними документами.

Судами встановлено, що державний виконавець неодноразово в телефонному режимі та в письмовій формі повідомляв позивача про відсутність сформованого стягувачем пакету документів для реєстрації права власності, після чого попередив про подальше повернення виконавчого документу. Також встановлено, що 14 квітня 2015 року державний виконавець в особистому порядку відводив ОСОБА_1 в Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області для подачі документів, але 17 квітня 2015 року отримав лист про те, що ОСОБА_1 до відділу реєстрації із заявою встановленої форми про проведення державної реєстрації не зверталася. Також державного виконавця було повідомлено по обтяження на об'єкту нерухомості - квартиру АДРЕСА_2, на який звертається стягнення у виконавчому провадженні.

Згідно з статті 32 Закону №606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Виключний перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу наведено у частині 1 статті 47 Закону №606-XIV, зокрема пунктом 9, вказаної норми передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням викладеного, висновки судів про відсутність підстав задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк