Постанова № 64124404, 12.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/20093/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

12 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сосни О.М.

представника відповідача Олійник Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України та Вінницького обласного військового комісаріату на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Вінницького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 18.10.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи своїх апеляційних скарг в повному обсязі, в свою чергу позивач заперечив проти апеляційних скарг та просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач був звільнений з військової служби 06.05.1982 року, є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІI групи.

Відповідно до витягу з акту огляду №169 від 07.12.2004 року, довідки Вінницької МСЕК серія 2-18 АВ № 059342 йому була встановлена 3 група інвалідності (первинний огляд) внаслідок поранення та захворювання, отриманого внаслідок виконання інтернаціонального обов'язку військової служби.

Згідно з витягом з акту огляду №1 від 16.12.2010 року, довідки Вінницької МСЕК серія 10 ААА № 681672 йому безстроково встановлена 3 група інвалідності.

У встановленому законом порядку він звернувся до відповідних органів з документами на отримання грошової допомоги.

У відповідь на заяву позивача від 13.08.2015 року про надання йому одноразової грошової допомоги Вінницький обласний військовий комісаріат листом від 25.08.2015 року за №12/2521 вказав на відсутність у пакеті наданих позивачем документів документу, який би підтверджував первинну дату встановлення інвалідності.

Разом із повторною заявою позивача до Вінницького обласного військового комісаріату від 16.03.2016 року ним були надані копії витягу з акту огляду МСЕК серія ЛЛВ-Р-82 №007759 (первинний огляд) та витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 8 жовтня 2014 року №717 про причинений зв'язок отримання поранення та захворювання під час війни в Афганістані, в якій містилась інформація, яка підтверджувала первинну дату встановлення інвалідності.

Листом від 21.03.2016 року №12/978 Вінницький обласний комісаріат повідомив позивачу про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що він отримав інвалідність в результаті проходження військової служби в Афганістані.

В обгрунтування відмови у виплаті одноразової допомоги, Вінницький обласний військовий комісаріат у своїй відповіді зазначив про відсутність підстав для розгляду заяви позивача щодо надання йому одноразової грошової допомоги, оскільки норма ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачена виплата такої допомоги, поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ( далі - Порядок № 975).

Згдіно п.1 вказаного Порядку - цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 Порядку № 975).

Тобто, питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, вирішується саме розпорядником бюджетних коштів, яким в даній ситуації виступає саме Міноборони України,

При цьому повноважень уповноваженого органу, яким в даному випадку є Вінницький обласний військовий комісаріат, належить подання до розпорядника бюджетних коштів у встановлений Порядком термін, висновку уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги.

З комплексного аналізу зазначених норм, прослідковується певний алгоритм дій, які підлягають здійсненню з метою виплати одноразової грошової допомоги, а саме, особа, що бажає отримати одноразову грошову допомогу, звертається до уповноваженого органу з необхідним пакетом документів, який в свою чергу зобов'язаний прийняти відповідні документи та в 15 денний термін подати розпоряднику бюджетних коштів, отримані документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Розпорядник бюджетних коштів, отримавши такі документи та висновок уповноваженого органу, зобов'язаний у місячний строк після їх надходження прийняти рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги або її призначення та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з матеріалами відповідач (уповноважений орган) за наслідками розгляду звернення позивача та поданих ним документів повідомив його про відсутність права на отримання грошової допомоги встановленої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чим в свою чергу фактично вирішив питання про щодо наявності підстав для виплати або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, яке відноситься до виключної компетенції розпорядника бюджетних коштів.

Натомість відповідач зобов'язаний був у встановлений термін скласти відповідний висновок та надіслати його разом з поданими документами розпоряднику бюджетних коштів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Вінницького обласного військового комісаріату щодо не направлення у встановлений термін до Міноборони України (розпорядника бюджетних коштів) висновку та відповідних документів.

При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта з приводу неподання позивачем всіх необхідних документів визначених Порядком, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги слугувало, те що у позивача відсутнє право на її отримання, а не неподання всіх необхідних документів.

Відповідач, повинен був у випадку відсутності на його думку всіх необхідних документів повідомити про це позивача та вказавши, які саме документи відсутні, запропонувати їх надати.

Згідно з матеріалами справи, відповідач під час повідомлення про відсутність у позивача права на отримання вказаної допомоги, жодним чином не вказував на неподання ним всіх необхідних документів, що ще раз свідчить про безпідставність таких доводів.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи, надані Вінницьким обласним військовим комісаріатом та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, прийняттю рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги розпорядником бюджетних коштів (Міноборони України) обов'язково передує направлення уповноваженим органом висновку та відповідних документів.

Таким чином, зважаючи на те, що Вінницький обласний військовий комісаріат не подав висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, з відповідними документами до Міністерства оборони України (без яких останнє не мало змоги і правових підстав для прийняття відповідного рішення про виплату одноразової грошової допомоги), колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи, надані Вінницьким обласним військовим комісаріатом та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки такі вимоги є передчасними.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати в частині зобовязання Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022) розглянути документи, надані Вінницьким обласним військовим комісаріатом та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги в разі настання III групи інвалідності, внаслідок виконання обовязків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України відмовити.

В решті постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 січня 2017 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.