Ухвала суду № 64124087, 16.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 р. Справа № 876/9656/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №206000006/2016/00196 та рішення про коригування митної вартості товарів №206000006/2016/000174/2 від 08.09.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.09.2016р. декларантом подано до митниці електрону митну декларацію № 206020000/2016/400694 для митного оформлення транспортного засобу, який був придбаний ОСОБА_2 згідно розрахунку-фактури.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням, Івано-Франківська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову винесеною в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а висновки суду про доведеність окремих обставин не відповідають обставинам справи, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контроль правильності обчислення митної вартості може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАІС, яка містить відповідну інформацію. Посадовою особою митного поста «Коломия» відповідно до інформації в автоматизованій системі митного оформлення товарів «Інспектор» за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками встановлено, що заявлена митна вартість задекларованого позивачем автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, яка міститься в ЄАІС та довідниках «Superschwacke», а тому митним органом визначено вартість автомобіля самостійно за резервним методом (ч.4 ст.368 МК України) з підстав, які зазначав у запереченнях на адміністративний позов. З декларантом була проведена консультація при застосуванні резервного методу. У свою чергу від декларанта вимога про надання консультації у письмовому вигляді у відповідності до п.6 ст.55 МК України не надходила. Таким чином вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 08 вересня 2016 року представником позивача - декларантом ТОВ "ТИСА ЗАХІД" подано до Івано-Франківської митниця ДФС митного поста «Коломия» електрону митну декларацію № 206020000/2016/400694 для митного оформлення транспортного засобу марки OPEL, модель INSIGNІA, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, який був придбаний ОСОБА_2 згідно розрахунку-фактури від 22.08.2016 року.

Митна вартість транспортного засобу визначалась митним декларантом за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складалась з ціни придбання автомобіля.

Як видно з графи 42 електронної митної декларації ціну товару вказано 6000 EUR; в графі 45 "коригування" вказано 264792,55 грн, курс валюти "графа 23" - 30,09006300 грн.

Подаючи електронну митну декларацію, позивачем подано акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.08.2016 року № 209090001/2016/00670; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.04.2014 року НОМЕР_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.04.2014 року НОМЕР_3; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-528 від 30.08.2016 року; рахунок-фактура (інвойс) Б/Н від 22.08.2016 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат про походження товару загальної форми L541830 від 23.08.2016 року; копія митної декларації країни відправлення 16DE560344438358E0 від 23.08.2016 року; митну декларацію.

08.09.2016 року відповідачем прийнято рішення за № 206000006/2016/000174/2 про коригування митної вартості транспортного засобу марки OPEL INSIGNІA, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 за резервним методом, та оформлено картку відмови в митному оформленні (випуску) №206000006/2016/00196. За результатами корегування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в сумі 8800,00 EUR.

У цих же рішення та картці відмови митний орган роз'яснив обставини прийняття рішення та оформлення картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів з причин того, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості (ст.ст. 59-63 МК України) не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.ст. 59, 60 МК України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. ст. 62, 63 МК України). Джерело інформації: каталог SCHWACK 8/2016, ст. 860, з врахуванням ушкоджень згідно акту про митний огляд. Висновок експерта не прийнятий у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам Методики автотоварознавчого дослідження. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 ч.2 ст.55 та Главою 4 МК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Положеннями частин 1 - 3 ст. 53 МК України визначено, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до другої частини вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами.

Як видно з матеріалів справи, відповідач у порядку ч. 3 ст. 53 МК України на письмову вимогу не зобов'язав декларанта надати (за наявності) додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен був вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України.

Рахунок фактура № Б/Н від 22.08.2016 року має всі ідентифікуючі дані фірми продавця, марку транспортного засобу, модель, номер кузова, рік виготовлення, ціна на вказаний автомобіль. Для її перевірки відповідач у відповідності до п.5 ч. 5 ст. 54 МК України вправі був звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не здійснювалась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 МК України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу. Не вказано обґрунтовані причини не взяття до уваги висновку експерта не взято до уваги перелік пошкоджень, зазначених в акті від 24.08.2016 № 209090001/2016/00670.

Доводи апелянта про проведення консультацій між митним органом та декларантом при застосуванні резервного методу судом до уваги не приймаються як такі, що не доведені.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

В зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року у справі № 809/1274/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текс виготовлено 17.01.2017р.