Ухвала суду № 64124028, 10.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1531/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області від 06.04.2015 № 000211701.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 11.02.1999 Черкаським міським управлінням юстиції Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 17.02.2015 № 173, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VІ (далі - ПК України), проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Результати перевірки оформлені актом від 20.03.2015 № 39/23-01-17-01/НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не оприбутковано готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 533 202, 51 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 №000211701, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2 666 352, 55 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що факт оприбуткування готівки за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в КОРО № 2301012300Р/7825 документально підтверджений, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а факт неоприбуткування готівкових коштів за вказаний період відповідачем не доведений і жодними документальними доказами не підтверджений.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено нездійснення обліку готівкових коштів на загальну суму 533 202, 51 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Абзацом четвертим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 ПК України перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з Державною податковою службою України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі Положення № 637), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1032, відповідно до якого оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до пункту 4.1 Положення № 637, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення № 637).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оприбуткування готівки в касі підприємця, який проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з пунктом 7.3 цього Положення у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

У відповідності до аб. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (зі змінами та доповненнями) визначає, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України у справах від 02.04.2013 № 21-76а13, від 26.02.2013 № 21-7а13.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417 (далі - Порядок №417).

Пунктом 5 глави 4 розділу II Порядку №417 визначено, що використання книги обліку розрахункових операцій (ОРО), зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Судом першої інстанції встановлено, що в книзі ОРО позивача № 2301012300Р/7825 наявні (вклеєні) Z-звіти РРО: № 511 від 16.04.2013 на суму 3009 грн. 20 коп., №1 від 19.07.2013 на суму 7714 грн. 75 коп., №273 від 06.06.2014 на суму 58986 грн. 05 коп., №351 від 05.09.2014 на суму 12596 грн. 20 коп., №352 від 06.09.2014 на суму 372513 грн., №353 від 08.09.2014 на суму 3149 грн. 65 коп., №354 від 09.09.2014 на суму 682 грн. 20 коп., №355 від 10.09.2014 на суму 14491 грн. 16 коп., №356 від 11.09.2014 на суму 20549 грн. 30 коп., №357 від 12.09.2014 на суму 1400 грн., №358 від 13.09.2014 на суму 27982 грн. 99 коп., №359 від 15.09.2014 на суму 10128 грн. 01 коп. Зазначена обставина не заперечується представниками сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також аналізуючи в сукупності приписи п. 2.6 Положення № 637 та п. 5 глави 4 розділу II Порядку № 417, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підклеєних у книзі ОРО платника податків фіскальних звітних чеків РРО, що є фактом здійснення обліку готівки у книзі ОРО, натомість, щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків у книзі ОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси, а відсутність такого запису у книзі ОРО при наявності у ній відповідних розрахункових документів та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси та її не оприбуткування, тобто лише формальні порушення порядку ведення книги ОРО, однак жодним чином не може вказувати на відсутність факту оприбуткування готівки в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірна загальна сума готівки відповідає даним зазначеним у відповідних касових документах позивача, готівка ФОП ОСОБА_2 оприбуткована в повному обсязі, що підтверджується відповідною звітністю, розбіжностей між книгою ОРО та сумами, що були внесені в касу підприємця контролюючим органом не встановлено, що свідчить про те, що готівка на загальну суму 533 202, 51 грн. була оприбуткована позивачем у відповідності до положень діючого законодавства, що робить неможливим ухилення позивача від сплати податків та свідчить лише про порушення останнім порядку ведення книги ОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаними Z-звітами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справах від 12.05.2015 у справі № 21-299а15.

Таким чином, факт оприбуткування готівки за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в КОРО № 2301012300Р/7825 документально підтверджений, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області від 06.04.2015 № 000211701 є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області від 06.04.2015 № 000211701, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2 666 352, 55 грн. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 2 666 352, 55 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити: (2 666 352, 55 грн. х 5 м.з.п.) = 6 890, 00 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 579, 00 грн. (6 890, 00 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 7 579, 00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.