Постанова № 64124024, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 751/9200/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко Ю.К.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1), управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним рішення відповідача-1 про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням І-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язання відповідачів виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням І-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289 838,25 грн.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач - МВС України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 17.03.1983 р. по 18.05.1998 р. ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ.

18.05.1998 р. позивач була звільнена з посади начальника кабінету профілактики медвитверезника при ЧМУ УМВС України в Чернігівській області.

У 1998 році ОСОБА_2 було встановлено 2-гу групу інвалідності та 60 % втрати працездатності від травм, отриманих при виконанні службових обов'язків у період проходження служби.

У зв'язку з цим позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у відповідному розмір.

16.04.2015 р. за результатами повторного огляду позивачу було встановлено 1-шу групу інвалідності від травм, отриманих при виконанні службових обов'язків у період проходження служби, про що видано відповідну довідку МСЕК від 16.04.2015 р. серії АВА № 012186.

30.04.2015 р. позивачу встановлено 85 % втрати працездатності від травм, отриманих при виконанні службових обов'язків.

25.05.2015 р. ОСОБА_2 звернулась до УМВС України в Чернігівській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги в зв'язку зі зміною групи інвалідності.

09.06.2015 р. листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Чернігівській області № 9/101/ч-62 ОСОБА_2 було повідомлено про те, що 12.03.2015 р. набрав чинності Закон України від 13.02.2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», у пункті 2 розділу II Прикінцевих положень якого КМУ доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а тому питання щодо можливості призначення їй одноразової грошової допомоги буде вирішено після прийняття відповідної постанови КМУ.

06.11.2015 р. листом № 9/101/4-62 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Чернігівській області повідомило позивача про відмову в задоволенні її вимог з тих підстав, що між первинним встановленням позивачу інвалідності і повторним оглядом, за результатами якого їй встановлено 1-шу групу, минуло більше двох років, що у відповідності до п. 4 Постанови КМУ від 21.10.2015 р. № 850, вказує на відсутність в неї права на отримання різниці одноразової грошової допомоги.

04.02.2016 р. позивач звернулася до ГУ НП в Чернігівській області з вимогою повторно прийняти до розгляду документи про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, вважати її заяву поданою у день первісного звернення 25.05.20158 р., направити до МВС України висновок щодо виплати їй грошової допомоги та повідомити письмово про розгляд її звернення.

18.02.2016 р. листом № 19/124/05/24-2016 відповідач-2 позивача було повідомлено про те, що на її вимогу до МВС України було направлено відповідний запит і про результати його розгляду позивача буде повідомлено.

11.05.2016 р. МВС України було відмовлено позивачу у затвердженні висновку УМВС в Чернігівській області про призначення одноразової грошової допомоги, про що позивача повідомлено листом відповідача-2 03.06.2016 р. № 24/ч-138.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент встановлення позивачу 1-ої групи інвалідності та її первісного звірення до УМВС в Чернігівській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, діяла постанова КМУ від 12.05.2007 р. № 707, якою було регламентовано відповідне право позивача, а тому відмова МВС України у призначенні їй вказаної допомоги є протиправною і для відновлення порушеного права позивача необхідним є зобов'язати МВС України виплатити позивачу таку допомогу у розмірі 289838,25 грн.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 565-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» від 12.05.2007 р. № 707 (далі - Порядок № 707), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 р. № 850 (далі - Постанова № 850).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У пп. 3 п. 1 Порядку № 707 в редакції, яка була чинною станом на момент встановлення позивачу інвалідності 1-ї групи, закріплено, що в разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Згідно з п. 7 Порядку № 707 в редакції, яка була чинною станом на момент встановлення позивачу інвалідності 1-ї групи та діє на теперішній час, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Відповідно до п. 4, 11 Постанови № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Отже, законодавством, яке діяло на момент встановлення позивачу 1-ї групи інвалідності, тобто станом на квітень 2015 року, та на момент її первинного звернення до відповідача-2 (травень 2015 року), було регламентовано право працівника міліції на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, з урахуванням розміру раніше отриманої ним допомоги.

При цьому, законодавчі норми, якими визначено інший порядок та умови соціального забезпечення, на які посилаються відповідачі, ані станом на момент встановлення позивачу інвалідності 1-ї групи, ані станом на час її звернення до відповідача-2 із заявою про призначення вищевказаної допомоги, не діяли і набули чинності лише у жовтні 2015 року, а тому, у відповідності до принципу дії закону в часі, визначеного в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічний правовий підхід наведено в постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2016 року у справі № 758/9241/13-а.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 1-ї групи від травм, отриманих при виконанні службових обов'язків у період проходження служби, у розмірі, визначеному законодавством, чинним станом на квітень 2015 року, з урахуванням суми раніше отриманої ним допомоги внаслідок встановлення 2-ї групи інвалідності, та щодо протиправності рішення МВС України про відмову у призначенні позивачу виплати зазначеної допомоги і вважає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення в цій частині судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 200 КАС України є правовою підставою для залишення його без змін.

Посилання апелянта на положення Постанови № 850 колегія суддів вважає не обґрунтованими і до уваги не приймає з підстав, зазначених вище.

Проаналізував ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення в іншій частині, а саме щодо зобов'язання МВС України виплатити позивачу вищевказану допомогу у розмірі 289838,25 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, з наведених вище правових норм, а саме п. 7 Порядку № 707 та п. 11 Постанови № 850, вбачається, що до повноважень МВС України віднесено вирішення питання про призначення особі виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності та виділення коштів для здійснення такої виплати на казначейський рахунок відповідного територіального управління, тобто в даному випадку на УМВС України в Чернігівській області, яким, у свою чергу, здійснюється проведення виплати вказаної допомоги.

Однак, зазначені обставини помилково не були встановлені судом першої інстанції, що призвело до зобов'язання неналежного відповідача здійснити виплату позивачу спірної допомоги та, відповідно, до неправильного вирішення адміністративного позову в цій частині.

Крім того, при вирішенні вказаних позовних вимог суд першої інстанції визначив чітку суму допомоги, яку слід виплатити позивача, однак здійснення таких розрахунків належить до дискреційних повноважень компетентного суб'єкта влади, а не суду, що у відповідності до ст. 2 КАС України, виключає правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для зобов'язання МВС України вчинити дії, передбачені п. 7 Порядку № 707 та п. 11 Постанови № 850, а саме прийняти рішення про призначення позивачу виплати спірної допомоги у відповідності до умов та розміру, встановленого Порядком № 707 в редакції, яка була чинною станом на квітень 2015 року, здійснити її нарахування і передати таке рішення на виконання УМВС України в Чернігівській області, а також для зобов'язання УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату позивачу вказаної допомоги у розмірі та на умовах, визначених МВС України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, висновок якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням І-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289 838,25 грн. підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції в частині щодо їх вирішення - скасуванню на підставі ст. 202 КАС України як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає задоволенню частково, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання МВС України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановлення 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289838,25 грн. - скасуванню, позовні вимоги про зобов'язання відповідачів виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням І групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289 838,25 грн. - задоволенню частково, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановлення 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289838,25 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч гривень та двадцять п'ять копійок) - скасувати.

Позовні вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289 838,25 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч гривень та двадцять п'ять копійок) - задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області вчинити дії щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у відповідності до законодавства, яке було чинним на момент встановлення їй інвалідності 1-ї групи, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні 2-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

В задоволенні іншої частині зазначених позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України виготовлено 18 січня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.