Ухвала суду № 64123800, 11.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/3009/16 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: ГубськоїЛ.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Лідія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Фірми «Лідія» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Фірми «Лідія» про стягнення податкового боргу у розмірі 98599,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року позов задоволено, справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2015 року відповідачем до органу державної податкової служби було подано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, якою нарахував земельного податку на загальну суму 37928,10 грн, у тому числі щомісячно з січня по грудень по 3160,67 грн (декларація зареєстрована за №1500003007).

Також, 22 лютого 2016 року відповідачем по контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, якою нарахував земельного податку на загальну суму 141366,83 грн, у тому числі щомісячно з січня по листопад по 11780,57 грн, за грудень 11780,56 грн (декларація зареєстрована за №9021983765).

Крім цього, 18 лютого 2016 року відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, якою нарахував податку за 2016 рік усього на 2530,45 грн, у тому числі поквартально за І - ІІІ квартали по 632,61 грн, за ІV квартал 632,62 грн.

08 червня 2016 року позивачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003381202, яким позивачу на підставі акту перевірки від 01 червня 2016 року №572/10-02-15-02/20621939 за виявлені порушення застосований штраф у розмірі 170 грн; податкове повідомлення - рішення отримано керівником - ОСОБА_3.

Згідно матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованості перед бюджетом на загальну суму 98599,95 грн, в тому числі 89618,74 грн по земельному податку з юридичних осіб за період жовтня - грудня 2015 року, січня - липня 2016 року, 7549,63 грн з нарахованої пені за несвоєчасну сплату; 1261,58 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період ІІ та ІІІ кварталу 2016 року; 170,00 грн по податковому повідомленню - рішенню від 08.06.2016 №0003381202.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка, у зв'язку з несплатою, підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, грошові зобов'язання, що визначені відповідачем у податкових деклараціях, є узгодженими.

Згідно підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 08.06.2016 №0003381202 отримано керівником відповідача та згідно матеріалів справи в судовому порядку не оскаржено, тому визначені ним грошові зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою самостійно узгодженого грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю відповідачу було нараховано пеню у сумі 7549,63 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, оскільки грошові зобов'язання, що визначені відповідачем самостійно, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, та грошові зобов'язання визначені контролюючим органом, є узгодженими; в установлені строки не сплачені, тому є податковим боргом, який на час розгляду справи не погашений.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Згідно пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку із наявністю податкового боргу, з метою його погашення, відповідачу були направлені податкові вимоги від 12.05.2009 №1/132 та від 17.06.2009 №2/171.

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, строки його добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в розрахунок податкового боргу позивачем та судом першої інстанції не було враховано зменшення податкових зобов'язань за уточнюючою податковою декларації з плати за землю, оскільки зазначене спростовується обліковою карткою, з якої вбачається врахування зменшених податкових зобов'язань за таким уточнюючим розрахунком.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Оскільки стягнення податкового боргу не ґрунтується на рішеннях суб'єкта владних повноважень щодо яких завершився строк оскарження, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає оскарженню в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 160, 1832, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фірми «Лідія» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 16.01.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.