Постанова № 64123705, 18.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року справа №805/3673/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника позивача - Тернинко С.М., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/3673/16-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «КЕРАМІК» про стягнення заборгованості з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 190 268,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2016 року, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «КЕРАМІК» про стягнення з розрахункових рахунків у банках відповідача податковий борг у розмірі 190 268,57 грн., у тому числі: по земельному податку з юридичних осіб (по Приморському відділенню) 173 091,20 грн.; по земельному податку з юридичних осіб (по Іллічівському відділенню) 17 177,37 грн. (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/3673/16-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі (а.с. 46-49).

Не погодившись із судовим рішенням, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач має податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 190 268,57 грн., який виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань на підставі податкових декларацій з плати за землю за 2015 рік.

Станом на момент подання адміністративного позову та апеляційної скарги не розроблено порядку застосування вказаних у ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року податкових пільг, а також не внесено змін до Податкового кодексу.

Крім того, відповідачем не надано до контролюючого органу Сертифікату Торгово-промислової палати, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції (а.с. 54-58).

Представник апелянта в судовому засідання надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача/апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "КЕРАМІК" (код ЄДРПОУ 25324034) є юридичною особою, зареєстрованою 22 грудня 1997 року, місцезнаходження: 87500, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, буд. 170. Перебуває на обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків.

У 2015 році відповідачем до податкового органу подані податкової декларації з плати за землю № 9017686271 та № 9017696152 від 18 лютого 2015 року, якими самостійно визначені суми податкового зобов'язання з плати за землю (а.с. 19-22).

У зв'язку із несплатою самостійно визначених сум податкового зобов'язання з плати за землю за відповідачем обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 190 268,57 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача з земельного податку з юридичних осіб (а.с. 14-18).

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 28 жовтня 2015 року проведено камеральну перевірку податкової звітності Публічного акціонерного товариства "КЕРАМІК" з за звітний період - жовтень, листопад, грудень, 2014 року, лютий, березень, квітень, травень 2015 року, на підставі якої складено акт № 671/208/15-1/25324034 від 28 жовтня 2015 року. Перевіркою встановлено порушення товариством терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку (а.с. 24).

На підставі зазначено акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002251500 від 29 жовтня 2015 року на суму 1 742,71 грн. та № 0002241500 від 29 жовтня 2015 року на суму 273,37 грн. (а.с. 23).

У зв'язку з наявністю податкового боргу, на адресу боржника надіслано податкові вимоги форми "Ю" № 622-25 від 03 лютого 2015 року та № 3056-25 від 07 липня 2015 року, які отримані підприємством 24 лютого 2015 року та 21 липня 2015 року( а.с.25-26).

У зв'язку із наявністю податкового боргу, самостійною несплатою товариством узгоджених податкових зобов'язань з податку на землю, інспекція звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач був звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 34865 га, розташованою за адресою: м. Маріуполь, вул.. Краснофлотська, буд. 170, відповідно до вимог ст.ст.6-7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом ( п.31.1 ст.31 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПК України).

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. статті 288 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.32.2 ст.32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі ( п. 269.1. ст. 269 ПК України).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Згідно з п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного кодексу.

Окрім того, підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб регулюються ст.282 Податкового кодексу України.

Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податковим визначено нормами ст.283 Податкового кодексу України. Дія та/або наявність форс-мажорних обставин, як податкова пільга із сплати земельного податку до норм ст.282 Податкового кодексу України не включена.

Як вбачається з матеріалів справи,оскільки платник податків (відповідач) не своєчасно сплачував податкові зобов'язання (у розмірі 70 236,23 грн. та 16 927,66 грн.), у відповідності до п.129.4 ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 102 854,97 грн. та 249, 71 грн. (а.с.8).

Відповідно до ст.59 ПК України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що відповідач звертався до податкового органу з заявою про звільнення від сплати земельного податку, подавав уточнюючу декларацію, оскаржував податкові повідомлення-рішення № 0002251500 від 29 жовтня 2015 року на суму 1 742,71 грн. та № 0002241500 від 29 жовтня 2015 року на суму 273,37 грн. , а також податкові вимоги форми "Ю" № 622-25 від 03 лютого 2015 року та № 3056-25 від 07 липня 2015 року , які прийнята на підставі узгодженої суми грошового зобов'язання, тому на час звернення до суду з даним позовом у відповідача рахується податковий борг, який ним не був оскаржений.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Суд апеляційної інстанції, вважає помилковим висновки суду першої інстанції щодо застосування норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до спірних правовідносин, як підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Статтею 6 Закону № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Щодо визначення території на якій проводиться антитерористична операція, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Відповідач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати ст.6 розділу Закону № 1669.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей Закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність та території проведення антитерористичної операції.

Законом №1669 зміни до Податкового кодексу України (в частині порядку та строків сплати плати за землю та/або встановлення пільг) не внесено, а отже положення ст.6 Закону №1669 не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 ПК України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з аналізу наведених норм законів у їх сукупності у відповідача є право звернутися до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від плати земельного податку), подати уточнюючу декларацію, надати сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили або звернутись з заявою про списання безнадійного боргу, оскільки відповідно до ст. 101 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах .

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до ст. 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин та наведених норм закону, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з розрахункових рахунків у банках Публічного акціонерного товариства «КЕРАМІК» податковий борг з земельного податку в розмірі 190 268,57 грн.. підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/3673/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «КЕРАМІК» про стягнення заборгованості з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 190 268,57 грн. - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках Публічного акціонерного товариства «КЕРАМІК» (код ЄДРПОУ 25324034, місцезнаходження: 87500, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, буд. 170) на користь місцевого бюджету м. Маріуполя податковий борг у розмірі:

- 173 091,20 грн. з земельного податку юридичних осіб (по Приморському відділенню Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області);

- 17 177,37 грн. з земельного податку юридичних осіб (по Іллічівському відділенню Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області).

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 18 січня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова