Ухвала суду № 64122667, 12.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 Окрема думка

судді Львівського окружного адміністративного суду Гулика А.Г.

12 січня 2017 року справа № 813/3145/16

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/3145/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералз» (далі - ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз») до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра України), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної служби України з питань праці, Міністерства екології та природних ресурсів України, Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

В позовній заяві із врахуванням заяв про зміну предмету позову, позивач просив суд:

визнати протиправними дії Держгеонадра України щодо відмови 03.10.2016 листом №11017/13/12-16 ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів відповідно до п.19 Порядку;

зобов'язати Держгеонадра України видати ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №813/3145/16 позовні вимоги ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Держгеонадра України видати ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області, у відповідності до ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважаю за необхідне викласти окрему думку в цій частині.

Вважаю, що суд правильно дійшов до висновку про протиправність дій Держгеонадр України, які полягають у відмові 03.10.2016 листом №11017/13/12-16 ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів.

Проте, на мою думку, суд дійшов до помилкового висновку про зобов'язання Держгеонадра України видати ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Кодексу України про надра питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №165.

Відповідно до п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на користування надрами від 02.03.2016) (надалі - Порядок), рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Відповідно до п.2 Порядку дозволи надаються Держгеонадрами України без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 вказаного Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із вказаним Порядком.

Відповідно до п.8 Порядку документи, що не відповідають вимогам вказаного Порядку, повертаються заявникові.

Пунктом 19 Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Згідно з п.25 Порядку про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ.

З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання дозволів Держгеонадра відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування.

До складу комісії з питань надрокористування, що утворюється Держгеонадрами, включаються спеціалісти Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Положення про зазначену комісію та її персональний склад затверджуються Держгеонадрами.

Наказ Держгеонадр про надання дозволу розміщується протягом п'яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

Наказ Держгеонадр про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

З листа-відповіді Держгеонадр України від 29.06.2016 №11017/13/12-16 вбачається, що відповідач не розглядав заяву позивача про надання дозволу на користування надрами відповідно до вимог п.25 Порядку, а подані документи повернені, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Порядку на підставі п.8 вказаного Порядку.

При зобов'язанні відповідача видати відповідний дозвіл, на мою думку, не враховано встановлений порядок видачі дозволу на користування надрами, зокрема, необхідність отримання відповідних погоджень. Згідно з п.9 Порядку надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мінприроди - на всі види користування надрами; Держгірпромнаглядом - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, і для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо).

З матеріалів справи вбачається, що Держгеонадра України зверталася за отриманням відповідних погоджень для видачі позивачу дозволу на користування надрами до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки (лист від 03.03.2016 №3452/13/12-16), Міністерства екології та природних ресурсів України (лист від 03.03.2016 №3329/13/12-16), Дніпровської обласної ради (лист від 03.03.2016 №3451/13/12-16). Проте, необхідного погодження отримано так і не було, що підтверджується відповідями Державної служби з питань праці (лист від 11.04.2016 №4197/1/10.3-ДП-16), Дніпропетровської обласної ради (лист від 01.04.2016 №813/0/2-16, наказом Міністерства екології та природних ресурсів №158 від 13.04.2016.

Таким чином, зобов'язання відповідача видати позивачу дозвіл на користування надрами без отримання відповідних погоджень суперечить вимогам п.9 Порядку.

Звертаю увагу на те, що безпідставними, на мою думку, є посилання на принцип «мовчазної згоди», передбачений ч.1 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарювання» як на підставу для зобов'язання відповідача видати відповідний дозвіл, у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарювання» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що у суб'єкта господарювання виникає лише право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, у разі відсутності відповідного рішення компетентного органу або його не направлення. Проте, принцип «мовчазної згоди» не створює для відповідача обов'язку видати документ дозвільного характеру та відповідно не дає підстав позивачу вимагати в судовому порядку зобов'язати відповідача видати такий дозвіл.

При прийнятті рішення необхідно враховувати Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 від 11.03.1980 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, в якій вказано, що під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174.

Згідно з пп.9 п.4 вказаного Положення Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.

З системного аналізу наведених положень та обставин у справі вбачається, що Держгеонадра України в межах компетенції розглядає заяви та приймає рішення про надання спеціального дозволу, відмову у наданні спеціального дозволу чи повернення заяви. Тому, вирішення питання щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами належить до дискреційних повноважень Держгеонадр України.

За таких обставин, вважаю, що суд дійшов до передчасного висновку, зобов'язуючи Держгеонадра України видати ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.

В такий спосіб суд при ухваленні рішення про зобов'язання відповідача видати відповідний дозвіл, підміняє собою орган виконавчої влади та перебирає на себе дискреційні повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до виключної компетенції вказаного державного органу.

З огляду на вказане вважаю, що в задоволенні позову в частині зобов'язання Держгеонадра України видати ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньодніпровського блоку Українського щита на наявність тіл кімберлітів та лампроїтів як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області необхідно відмовити.

Проте, з метою повного захисту порушеного права позивача, суд міг вийти за межі позовних вимог і у відповідності до положень ч.2 ст. 11 КАС України зобов'язати Держгеонадра України повторно розглянути заяву ТзОВ «ЄвроГаз Мінералз» про надання дозволу на користування надрами від 02.03.2016 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Повний текст окремої думки складений та підписаний 17 січня 2017 року.

Суддя А.Г.Гулик