Рішення № 64121707, 11.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/105/17 Головуючий 1 інст. - Мішуровська С.Т.

Справа № 629/300/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія:договірні

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

21.01.2016 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. (далі по тексту - ПАТ КБ «Надра») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року у розмірі 139076,17 грн., сплачений судовий збір в сумі 2086,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.03.2007 року ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 6/4/2007/840-К/141, згідно умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 63000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,49% річних, щомісячна комісія становить 0,10 % від фактичної заборгованості за кредитом.

В якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_6 уклали договір поруки № 6/4/12/2007/980-П/154, згідно умов якого поручитель відповідає перед Позичальником у тому ж об'ємі, що і позичальник.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 10.11.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 139076,17 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 55235,61 грн., заборгованості відсотками - 40009,09 грн., заборгованості по сплаті комісії - 1090,26 грн., пені за прострочення сплати кредиту - 39890,60 грн., а також штраф за порушення кредитного договору - 2850,61 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонний суд Харківської області 12 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено.

Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року у розмірі 139076,17 грн., а також судові витрати по 1043,07 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не з'ясував дійсні обставини справи, зробив неправильні висновки про доведеність позовних вимог. Так, обґрунтовуючи висновок про необхідність задоволення позову, суд посилався на кредитний договір, додаткову угоду до кредитного договору та договір поруки, які мають різні номери, але суд на цю обставину увагу не звернув і вирішив покласти обов'язок сплати заборгованість, яка не існує, оскільки за кредитним договором № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року, за яким він дійсно отримував кредитні кошти у сумі 63000 грн. на придбання житлового будинку, він виконав свої зобов'язання повернувши банку кредитні кошти у повному обсязі, а позивач просив стягнути гроші по неіснуючому договору.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав і просив відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи, що описки, які допустив представник позивача при складенні тексту позовної заяви і суд при ухваленні рішення, не є суттєвими і не впливають на вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» є доведеними, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, що у нього перед позивачем існує заборгованість у розмірі 139076,17 грн., а тому разом з поручителем ОСОБА_6 (дружиною позивача) вони несуть солідарну відповідальність у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором і договором поруки.

Однак з таким рішення колегія суддів погодитися не може у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Разом з тим, судом постановлене рішення, висновки якого ґрунтуються на доказах позивача, які за змістом суперечить один одному, а в сукупності не дають передбачених законом підстав для ухвалення рішення про задоволення позову з обґрунтуванням висновку про відхилення заперечень відповідача та його представника.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки посиланням на те, що 03.03.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/141, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у сумі 63 000 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 20,49% річних зі сплатою щомісячної комісії у розмірі 0,10 % від фактичної заборгованості за кредитом, а 03.03.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 6/4/12/2007/980-К/154, відповідно до якого вона у разі невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року відповідає як солідарний боржник. Також суд вказував, посилаючись на надані позивачем копії відповідних документів, що 25.02.2010 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду № 1 від до Кредитного договору № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року, відповідно до п. 1.1. кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 63 000 грн. зі сплатою 20,49 % річних, позичальник сплачує комісію у вигляді плати за управління кредитом щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 1,2 % річних від суми зобов'язань позичальника.

В позовній заяві Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/1441 від 03.03.2007 року у розмірі 139 076 грн. 17 коп. (а.с. 4)

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Мотивуючи своїх вимоги, позивач посилався на виконання ним своїх зобов'язань визначених п.1.1. кредитного договору № 6/4/2007/840-К/1441 від 03.03.2007 року, а саме надання позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 63000 грн в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті - доларах США, або перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником письмово, після укладення договору іпотеки.

На а.с. 17 міститься заява на видачу готівки № 427 від 03.03.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав 63 000 грн. відповідно до договору № 6/4/12/2007/980-К/153.

Тобто, на підтвердження обставин, посилаючись на які позивач обґрунтовував свої вимоги, суду ним надані письмові докази - копії додаткових угод до кредитного договору і договору поруки, копію заяви та платіжного документу, розрахунок, в яких містяться посилання на відмінні у нумерації кредитні договори, що унеможливлює здійснення перевірки відповідності доводів позивача фактичним обставинам.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2007 року банком було перераховано ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 63 000 грн. на підставі заяви на видачу готівки за кредитним договором № 6/4/12/2007/980-К/153 якого банком ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не було надано.

Крім того, як вбачається з п.2.1. кредитного договору № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальник укладає з банком договір іпотеки: житловий будинок розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Дмитрівка, вул. Кооперативна, буд. 98, житлова площа 26 кв.м. Земельна ділянка розміром 0,25 га на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті - доларах США, або перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником письмово, після укладення договору іпотеки.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між банком та ОСОБА_3 укладався договір іпотеки, а також те, що банком 03.03.2007 року було перераховано ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 63 000 грн. на підставі заяви на видачу готівки за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/141 позивачем не надано.

Крім того, додаткова угоди № 01 від 25.02.2010 року, а також договір поруки № 6/4/12/2007/980-П/157 укладались до кредитного договору 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року.

Також, позивачем не було надано розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договором № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року, а з наданого розрахунку заборгованості клієнта ОСОБА_3 за договором № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року вбачається, що ОСОБА_3 була встановлена комісія у розмірі 1,2 % річних від суми зобов'язань позичальника починаючи з 03.03.2007 року.

Однак, договором № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року встановлювалась щомісячна комісія у розмірі 0,10 % від фактичної заборгованості за кредитом, таким чином позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року.

Апеляційним судом вживалися заходи з метою встановлення дійсних обставин виникнення спірних правовідносин, за клопотанням представника позивача справа направлялася до суду першої інстанції для вирішення заяви представника позивача про виправлення описок.

Однак ні в суді першої інстанції, а ні в наступному при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційним судом позивачем не надано належним та допустимих доказів, які б давали підставу для висновку про доведеність вимог про стягнення з відповідачів вказаної в позовній заяві суми заборгованості.

Так, посилання позивача, на те, що у кредитному договорі № 6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007 року була допущена описка і з ОСОБА_3 укладався лише кредитний договір № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки між сторонами не укладалась додаткова угода про внесення змін до кредитного договору, також представником позивача не надавались первинні документи на видачу кредитних коштів, які б підтверджували укладання з ОСОБА_3 кредитного договору № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року на умовах які б відповідали наданому розрахунку заборгованості клієнта ОСОБА_3 за договором № 6/4/12/2007/980-К/153 від 03.03.2007 року.

Постановлена 03.11.2016 року судом першої інстанції ухвала про виправлення описки в судовому рішенні не узгоджується з приписами ст.ст.11, 219 ЦПК України і не усуває допущені позивачем недоліки, допущені при здійсненні зобов'язань, передбачених ст.ст.10, 27, 58-60 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачем обставин, на які позивач у особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. посилався в поданій 21.01.2016 року позовній заяві як на підставу вимог до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 139076,17 грн. за кредитним договором №6/4/2007/840-К/141 від 03.03.2007р. та судових витрат.

Рішення апеляційного суду у даній справі не є перешкодою для звернення ПАТ КБ «Надра» чи Уповноваженої в інтересах кредитора особи до суду, згідно ст.3 ЦПК України, за захистом своїх порушених прав в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 2,3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський