Ухвала суду № 64121463, 11.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/109/17 Головуючий 1 інст. - Омельченко К.О.

Справа № 638/9435/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія:спори, що виникають

із сімейних правовідносин

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А,

- Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Сементовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом і просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказувала, що в шлюбі сторони не перебували, проте мають дочку, батьківство по відношенню до якої відповідач не оспорює та яка проживає з нею, позивачем ОСОБА_4 і знаходиться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_3 згідно їх домовленості надавав матеріальну допомогу на утримання дочки, однак з березня 2015 року матеріальну допомогу не надає, інших дітей та непрацездатних осіб на у триманні не має.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів) починаючи з 04.06.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Цим же рішенням з відповідача на користь держави стягнуто судові витрати.

Ухвалою того ж суду від 02 березня 2016 року заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кучера О.В. про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення та стягнути з нього аліменти у твердій грошовій формі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що він, крім заробітної плати викладача у вищому навчальному закладі, має дохід у виді дивідендів у ТОВ «Тайфун-2000», розмір яких постійно змінюється. Вважає, що у випадку визначення аліментів у частці від доходу, розмір аліментів буде щомісячно коливатися, а це унеможливить належним чином стабільно забезпечити потреби дитини та гарантувати стабільне належне матеріальне забезпечення ОСОБА_5

Крім того, вказує апелянт, порушено норми процесуального права, оскільки його представник приймав участь у розгляді справи, йому були роз'яснені процесуальні права та обов'язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовної заяви, а його неявка після оголошеної судом перерви в наступне судове засідання 12.10.2015 року обумовлена поважною причиною, так як він перебував у відрядження, а тому суд не мав права вирішувати спір у формі заочного рішення.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явилися, причину неявки не повідомили, знехтувавши таким чином наданою апеляційним судом можливістю безпосередньо реалізувати в судовому засіданні передбачені процесуальним законом права і виконати процесуальні обов'язки.

В поданому апеляційному суду клопотанні від 10.01.2017 року представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить відкласти розгляд справи, посилаючись на п.6.14 рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року у справі №17-рп/2011, стверджуючи, що судову повістку отримала лише 10.01.2017 року, а відтак не мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до судового засідання.

Крім того, представник відповідача підтримала раніше подане клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до остаточного вирішення спору у іншій цивільній справі №638/7285/15-ц про визначення місця проживання дитини, на рішення по якому відповідачем подана касаційна скарга, просила звернути увагу на те, що ОСОБА_3 надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

До клопотання представник відповідача долучила копію рішення Апеляційного суду Харківської області від 08.12.2016 року про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_8, а також платіжне доручення про перерахунок 25.11.2016 року відповідачем ОСОБА_3 на рахунок позивача ОСОБА_4 допомоги на дитину у розмірі 10000 грн., посилалася на надану суду довідку ПАТ «Дочірний Банк Сбербанку Росії» про перерахування ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_4 за період з 28.02.2012 року по 16.03.2015 року грошових коштів у сумі 302150 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 проти задоволення апеляційної скарги і клопотань представника відповідача заперечувала і просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, вказуючи, що суд вирішив справу у відповідності із законом, а відповідач та його представники створюють перешкоди у забезпеченні права позивача та її дитини на отримання визначених рішенням суду аліментів.

Апеляційний суд відхиляє заяви та клопотання представника відповідача у зв'язку з відсутністю передбачених законом підстав для зупинення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи.

При цьому колегія суддів керується вимогами ст.303-1 та ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно яких визначено строк два місяці для вирішення справи, а неявка сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, сторони, в тому числі і відповідач та його представники, належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, доказом чого є поштові повідомлення про отримання представниками відповідача (Кучер О.В. і ОСОБА_7) 14 і 16 грудня 2016 року відповідно направлених апеляційним судом на вказану ними адресу судових повісток про розгляд справи 11 січня 2017 року, та змістом прийнятої 29.12.2016 року особисто ОСОБА_3 відповідної телефонограми про розгляд справи 11.01.2017 року.

Також апеляційний суд враховує і ту обставину, що розгляд справи неодноразово відкладався як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді за клопотаннями представників відповідача та їх ухиленням від явки в судові засідання. (а.с.28-29, 38,40, 46-47, 60, 62, 64,65, 67, 86-87, 114, 118, 121, 129130, 131, 132, 138, 140, 170, 175 177, 186, 187 )

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується належними доказами, та ніким з осіб, що беруть участь у справі, не оспорюється, що батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є позивач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 і відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4. У шлюбі сторони не перебували, проживають окремо, позивач ОСОБА_4, згідно наданих суду першої інстанції даних, не працює у зв'язку з доглядом за дитиною, житлом забезпечена.

Відповідач ОСОБА_3, згідно наданих суду довідок, зміст яких ніким зі сторін та їх представників не оспорюється, з 01.11.2011 року працює в Харківському державному університеті харчування та торгівлі доцентом кафедри технології харчування, за 2014 рік отримав заробітну плату 82241 грн.94 коп., що становить близько 6853 грн. щомісячно. (а.с.9,10).

Крім того, згідно довідки ТОВ «Тайфун» за вих..№97 від 07.04.2015 року, ОСОБА_11 на вказаному підприємстві працює за сумісництвом на посаді головного технолога проекту з щомісячним нарахуванням доходу у розмірі 3000 грн., де також за результатами господарської діяльності підприємства у 2014 році ОСОБА_3 отримав дивіденди у розмірі 689970 грн. (а.с.11).

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач в судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позов з обґрунтуванням своїх доводів суду не надав, своє батьківство по відношенню до ОСОБА_5 не оспорював.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кучер О.В. судовому засіданні 22.09.2015 року позов у частині вимог ОСОБА_4 про отримання аліментів та щодо вказаного у позовній заяві їх розміру визнав повністю і звернувся до суду лише з заявою про зупинення провадження до вирішення Дзержинським районним судом м.Харкова іншої цивільної справи №638/7282/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, а отримавши відмову суду у задоволенні заяви про зупинення провадження, просив оголосити перерву, обґрунтовуючи це необхідністю явки відповідача для особистих пояснень.

Суд останнє прохання представника відповідача задовольнив і оголосив перерву до 12.10.2015 року, повідомивши про це адвоката Кучер О.В. під розписку у відповідності до ч.3 ст.191 ЦПК України.

Однак в призначений час а ні відповідач ОСОБА_3, а ні його представник адвокат Кучер О.В. в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, а тому суд 12.10.2015 року постановив заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Ухвалою від 02.03.2016 року суд залишив без задоволення заяву адвоката Кучер О.В. про перегляд заочного рішення, виходячи з того, що матеріали справи і заява адвоката Кучера О.В. (з додатками) не містять даних про наявність обставин, які передбачені ч.1 ст.232 ЦПК України у якості підстави для його скасування.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно ухвалене у відповідності із законом, за яким має вирішуватися даний спір, а також на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд обґрунтовано і у відповідності до вимог ст.ст.ст.80, 180, 181 СК України виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що у разі окремого проживання той з батьків, з яким проживає дитина і знаходиться на його утриманні, має право на отримання аліментів від іншого з батьків у визначеній за рішенням суду розмірі у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Рішення суду від 12.10.2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходів) на утримання неповнолітньої доньки сторін ОСОБА_5 з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття не суперечить вимогам ст. ст. 182, 183 СК України та фактичним обставинам справи, які встановлені на підставі наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги та надані представниками відповідача письмові докази не свідчать про наявність передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Дійсно, як зазначали представники відповідача у поданих суду першої та апеляційної інстанції заявах та клопотаннях, ОСОБА_3 у 2014 році перерахував на відкритий на ім'я ОСОБА_4 розмір грошових коштів, про який багато матерів можуть лише мріяти.

Разом з тим, ця обставина не може бути визнана судом у якості підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач, на утриманні якої знаходиться дитина, не повинна знаходитися в залежності від особистого бажання батька дитини і має право на гарантоване законодавством щомісячне отримання аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду.

Апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав погоджуватися з апеляційною скаргою в частині визначення аліментів твердій грошовій сумі, оскільки з такою заявою і її обґрунтуванням ні відповідач, ні його представники до суду не зверталися.

Разом з тим, цивільне судочинство, згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В наданих суду довідках з місця роботи відповідача зазначено, що в Харківському державному університеті харчування та торгівлі посада доцента, на якій він перебуває, є основною формою працевлаштування, а в ТОВ «Тайфун-2000» на посаді головного технолога проекту ОСОБА_12 працює за сумісництвом (а.с.10,11).

Ні відповідач, ні його представники не зверталися в суді першої інстанції з запереченнями на позов з підстав невірно обраного позивачем способу та розміру аліментів, не надавали доказів необхідності визначення аліментів у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку (доходу), і не спростували зазначену в довідках інформацію щодо визначення основного місця роботи ОСОБА_3 саме в ХДУХТ, де він стабільно отримує заробітну плату, а ТОВ «Тайфун-2000» працює за сумісництвом.

За таких обставин відсутні підстави погоджуватися з посиланнями представників відповідача на неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) та на те, що основним доходом ОСОБА_3 є дивіденди, а визначення аліментів у частці від доходу буде утискувати інтереси дитини.

Крім того, ні при зверненні до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі, а ні в подальшому в поданих апеляційному суду заявах та клопотаннях про відкладення розгляду справи та зупинення апеляційного провадження, відповідач та його представники так і не зазначили конкретний розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який, на їх думку, мав би за рішенням суду сплачувати ОСОБА_3 на утримання дочки.

Всі клопотання та заяви відповідача і його представників спрямовані на створення ускладнень у прийнятті остаточного рішення у справі, а не його вирішення по суті спору.

Суд, в тому числі і апеляційної інстанції, не уповноважений здогадуватися про те, яку ж суму аліментів у твердій грошовій сумі і чому саме вважає за необхідне та можливе сплачувати відповідач. Відповідно до вимог ст.ст.10, 11, 303 ЦПК України суд зобов'язаний вирішувати цивільні справи в межах заявлених суду вимог, на підставі наданих доказів.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалені по даній справі судові рішення першої та апеляційної інстанції не є перешкодою сторонам у даній справі, звертатися до суду, згідно вимог ст.3 ЦПК України, за захистом своїх прав з дотриманням порядку, встановленому цим Кодексом, в тому числі і з підстав, передбачених ст.192 СК України з заявою про зміну розміру аліментів.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський