Рішення № 6412083, 22.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.09 Справа № 4/155/09

Суддя Зінченко Н.Г.

ПозивачТовариства з обмеженою відповідальністю “Провімі Дніпропетровськ”, ( юр.адреса: 49127 м.Дніпропетровськ вул..20-річчя Перемоги 26, поштова адреса :49044, м.Дніпропетровськ вул..КЦеткін 6-А.)

Відповідач Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (юр.адреса:АДРЕСА_1, факт.адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 200 000грн. збитків , завданих нестачею товару, та 75000грн.неустойки

Суддя Н.Г.Зінченко

Представники Позивача:Агафонов Д.В., дов. б\н від 04.03.2009р. Відповідача:не зявився Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 200 000грн. збитків завданих нестачею товару через неналежне виконання за договором відповідального зберігання № 03/04 від 03.04.2008р., 75000 грн. неустойки на підставі п.5.3 Договору. Розгляд справи, призначений на 29.04.2009р., відкладався до 22.05.2009р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 22.05.2009р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.ст.. 936,938,942,949,953 ЦК України, в обґрунтування вимог вказує, що за договором відповідального зберігання №03/04 від 03.04.2008р., укладеним з відповідачем, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання 40тон кормових добавок та концентратів “Провімі” вартістю 200000грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 03.04.2008р. Відповідно до п.2.1.3 вказаного договору сторони визначили повернення відповідачем переданого на зберігання товару за першою вимогою позивача 19.12.2008р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення товару за договором №03/04 від 03.04.2008р., яку відповідач отримав згідно з поштового повідомлення від 25.12.2008р. У відповідь на вказану вимогу відповідач відмовився повернути товар, зазначаючи, що товар був переданий представнику позивача навіть в більшій кількості. Позивач, не отримував переданий на зберігання товар, документи з цього приводу не складалися. З цього витікає, що товар фактично у відповідача відсутній, він в порушення умов договору не забезпечив його збереження, тому повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості товару 200000грн. Крім того, п.5.3 договору №03/04 від 03.04.2008р. передбачено, що у випадку неповернення товару позивачу за першою вимогою , відповідач повинен виплатити позивачу неустойку в розмірі 0,5% вартості товару за кожен день затримки. Згідно з вимогою, яку отримав відповідач , переданий на зберігання товар мав бути повернутий до 24.12.2008р. Оскільки до цього часу товар не повернуто , з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 75000грн. Тому , позивач просить суд стягнути з відповідача 200000грн збитків, внаслідок нестачі товару, 75000грн. неустойки.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/155/09 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі, ухвалою про відкладення розгляду справи, які направлялися на адресу відповідача ,що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 03.04.2008р. укладено договір відповідального зберігання № 03/04 за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання кормові добавки та концентрати (далітовар)

Відповідно до п.1 2 договору позивач передає товар відповідачу згідно з актом прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору.

03.04.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі, який свідчить про прийняття відповідачем на зберігання від позивача 40тон кормових добавок та концентратів вартістю 200000грн. Акт скріплений печатками сторін.

Отже, факт прийняття товару на зберігання у зазначеній позивачем кількості та вартості підтверджений матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, ( поклажодавцем) , і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

П.1 статті 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобовязаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства , для забезпечення схоронності речі.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що якщо строк зберігання сторонами не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобовязаний зберігати річ протягом всього часу до моменту предявлення вимоги про її повернення.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобовязаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з п.1 ст.949 ЦК України зберігач зобовязаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Пунктом 2.1.3 укладеного між сторонами договору останні визначили повернення відповідачем переданого на зберігання товару за першою вимогою позивача.

19.12.2008р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення товару, прийнятого на зберігання за договором №03\04 від 03.04.2008р. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав зазначену вимогу 25.12.2008р.

Листом на вимогу про повернення товару, який датований 22.12.2008р., відповідач підтвердив факт отримання ним на зберігання товару від позивача у кількості 40тон вартістю 200000грн. Також зазначив, що прийнятий ним на зберігання товар у нього відсутній, оскільки він був переданий представнику позивача ОСОБА_4 згідно з останнім інвентаризаційним описом №10 від 02.09.2008р., яка була проведена на складі м.Бердянськ.

Позивач заперечує проти отримання товару, що передавався на зберігання відповідачу, оскільки інвентаризаційна відомість на яку посилається відповідач та наказ №24\лс від 02.09.2008р. є внутрішніми документами ТОВ “Провімі Дніпропетровськ” та свідчать про інвентаризацію на складі позивача.

Суд також вважає, що зазначені документи не є доказами повернення позивачу товару відповідачем, матеріали справи не містять і відповідач відповідно до приписів ст.33 ГПК України не надав належних доказів повернення отриманого на зберігання за договором №03\04 від 03.04.2008р. товару.

Так, згідно з вимогами ст.961 ЦК України такими документами можуть бути складська квитанція, свідоцтво. А враховуючи, що про приймання на зберігання товару сторонами складався акт приймання передачі, то і повернення товару мало б відбуватись у такий спосіб.

Частиною 1 ст.951 ЦК України передбачено відшкодування зберігачем збитків, завданих втратою(нестачею) майна, переданого на зберігання, у розмірі її вартості.

Пунктом 5.1 договору №03\04 від 03.04.2008р. також передбачений аналогічний обовязок зберігача.

У відповіді на вимогу про повернення товару відповідач підтвердив факт відсутності у нього товару позивача, що був прийнятий на зберігання. Інших доказів відповідачем суду не надано

Вартість переданих на зберігання кормових добавок та концентратів “Провімі” визначена сторонами у акті приймання-передачі у сумі 200000грн., що є невідємною частиною договору.

Суд вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості товару, прийнятого на зберігання в сумі 200000,00грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку неповернення товару позивачу за першою вимогою , відповідач повинен виплатити позивачу неустойку у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день затримки.

В даному випадку матеріали справи свідчать, що товар прийнятий на збереження у відповідача фактично відсутній, а тому порушення ним зобовязання відбувається не через затримку повернення товару, а через не забезпечення його схоронності. А п.5.3 договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки за неповернення товару внаслідок його затримки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 75000грн. є необґрунтованими, нарахованими безпідставно та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, з урахуванням витрат на правову допомогу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( юр.адреса: АДРЕСА_1, факт.адреса: АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі Дніпропетровськ” ( юр.адреса: 49127 М.Дніпропетровськ вул.20-річчя Перемоги 26, факт.адреса:49044 м.Дніпропетровськ вул.К.Цеткін6-А ЄДРПОУ 34655870) 200000грн. збитків, 20267грн.64коп. судових витрат. Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення підписано 27 травня 2009 року.