Ухвала суду № 64119414, 04.01.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2083/16-ц

УХВАЛА

"04" січня 2017 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Голосеніна Т.В., перевіривши дотримання вимог ст. 119 ЦПК України за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Олександрійська міська рада, Комунальне підприємство «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації», Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Олександрійського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визначити розмір часток у праві спільної часткової власності на будинок № 90 по вул. 6-го Грудня в м. Олександрія Кіровоградської області, встановивши, що ОСОБА_1 належать 2/3 частки будинку, ОСОБА_2 - 1/3 частка будинку.

Розглянувши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона містить недоліки, без усунення яких провадження по справі не може бути відкрито, оскільки позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а тому позовну заяву необхідно залишити без руху згідно ст. 121 ЦПК України, з наступних підстав.

Так, в порушення вимог ч.2 ст. 119 ЦПК України та п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України не визначено дійсну вартість нерухомого майна, і як наслідок не було подано належних доказів сплати судового збору в належному розмірі;

Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Позивачем у позові заявлено вимоги майнового характеру, які пов'язані з зміною розміру часток сторін у праві спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, а отже позивач повинен визначити ціну позову, обґрунтувавши у позовній заяві наведену ним оцінку.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін, в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Таким чином, з метою усунення недоліків поданої позовної заяви і можливості вирішення питання про відкриття провадження у справі, позивачці в розумінні вимог ст. 57, 58, 59, 60, 64 ЦПК України необхідно надати належні докази вартості об'єкту нерухомого майна та відповідно, тієї його частки, на яку претендує позивач.

Тягар доказування вартості майна несе позивач. Позивач не визначив ціну позову відповідно до дійсної вартості спірного майна, а тому позивач повинен надати суду експертну оцінку на підтвердження вартості спірного майна на час звернення до суду з позовом та зазначити у позовній заяві вірно визначену ціну позову.

При цьому, позивач повинен доплатити судовий збір відповідно до ціни позову в розмірі, визначеному чинним законодавством України.

В п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відповідному співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом "Про Державний бюджет України на 2016рік" установлено на 2016рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України позов, що поданий до суду без додержання вимог викладених в ст.ст. 119-121 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 121 ч. 1 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Олександрійська міська рада, Комунальне підприємство «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації», Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Олександрійського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали суду.

Запропонувати позивачу усунути виявлені недоліки, а саме: подати до суду належно оформлену позовну заяву в якій визначити ціну позову відповідно до експертної оцінки об'єкта нерухомого майна, у разі необхідності доплатити судовий збір відповідно до ціни позову.

В разі невиконання зазначених вимог позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя