Рішення № 64109259, 13.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/1112/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Данік Я. І.Номер провадження 22-ц/788/70/17 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 01 листопада 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

26 серпня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 19 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір № б/н, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 4800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Так як ОСОБА_3 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідачки заборгованість, яка станом на 31.07.2016 року склала 32174,47 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 1976,94 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 24411,12 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3778,10 грн., а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1508,31 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням суду від 01 листопада 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2011 року у розмірі 31205 грн. 83 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги лише в частині сплати залишку суми кредиту 1976,94 грн., а в іншій частині вимог - відмовити, застосувати строки позовної давності. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом при ухваленні рішення було порушено норми матеріального права. Судом не враховано, що вона не мала змоги сплатити заборгованість за кредитом, так як була взята під варту. Крім того суд не звернув увагу на те, що сума пені значно перевищує суму кредиту і відсотків за його користування, та за вимогами про стягнення пені ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив річний строк позовної давності, який закінчився у квітні 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 4800 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме до 04/2015 року (а. с. 6; 63-65).

З наданих позивачем розрахунків слідує, що станом на 31 липня 2016 року розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком становив 32174,47 грн.: кредит в сумі - 1976,94 грн., проценти за користування кредитними коштами - 24411,12 грн., пеня та комісія - 3778,10 грн., штраф - 500 грн. (фіксована частина), штраф - 1508,31 грн. (процентна складова) (а. с. 4-5).

Як в запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 визнала позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1976,94 грн., інші вимоги не визнала, пославшись на наявність у неї поважної причини несплати кредиту та пропуск банком строку позовної давності.

Згідно ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України) (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-127цс14). Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3, яка підписана останньою, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) складає 7 % заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості зі строком сплати до 25 числа місяця наступного за звітним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в сумі 1976,94 грн. та процентів за користування кредитом, сплата яких передбачена щомісячними платежами, в межах трирічного строку позовної давності, так як в матеріалах справи маються докази про сплату нею останнього платежу за кредитним договором в сумі 400 грн. 15 жовтня 2012 року, а з 03 листопада 2012 року їй було обрано запобіжний захід в кримінальному провадженні - перебування під вартою.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3 про поважність причин несплати нею кредиту у зв'язку з перебуванням під вартою, так як згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Вироком Путивльського районного суду Сумської області відповідачка була визнана винною у скоєнні умисного злочину, а тому, враховуючи наведені норми матеріального права, сама по собі та обставина, що вона перебувала під вартою, не є підставою для звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором. Крім того проценти за кредитним договором, від сплати яких просить звільнити її відповідачка, є платою за користування кредитними грошовими коштами, а не способом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, і звільнення від їх сплати не передбачено діючим законодавством.

В той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині визначення розміру пені та комісії в сумі 3778,10 грн., стягнення з відповідачки штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина), штрафу в сумі 1508,31 грн. (процентна складова), так як вони не відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.

За повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахування комісії умовами договору не передбачено. Отже, в розрахунку заборгованості, що є додатком до позовної заяви, позивачем була нарахована саме пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків у розмірі 3778,10 грн.

Суд першої інстанції визначив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідачки в межах трирічного строку позовної давності, не врахувавши положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, за якими до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаною ОСОБА_3, за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена пеня в розмірі 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць. В розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.09.2015 року по 31.07.2016 року вказано нарахування пені в розмірі 100 грн. щомісячно. В підтвердження цього розміру банком надано накази про внесення змін в тарифи по карткам «Універсальна» та «Універсальна GOLD». Проте доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 в установленому порядку була ознайомлена з зазначеним розміром пені, позивачем суду не надано. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню з відповідачки, в межах річного строку позовної давності за період з 01.09.2015 року по 31.07.2016 року складає 330 грн. (11 місяців х 30 грн.)

Крім того умовами кредитування, які визначені у вказаній довідці, передбачено нарахування штрафу за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором, більше ніж на 30 днів в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду докази про порушення відповідачкою умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення. Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1508,31 грн. (процентна складова).

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3

На підставі ст. 88 ЦПК України у зв'язку з наявністю підстав для зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, підлягають зменшенню і судові витрати по сплаті судового збору, які підлягають відшкодуванню ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того пропорційно задоволеної частини апеляційної скарги підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.3; 309 ч. 1 п. п. 3,4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 01 листопада 2016 року змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26129,42 гривень, яка складається: з заборгованості за кредитом в сумі 1976,94 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 23822,48 гривень та заборгованості за пенею в сумі 330 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1119,10 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати за апеляційний розгляд справи в сумі 263,26 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -