Рішення № 64107499, 16.01.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9198/16-ц

Провадження № 2/520/6125/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання особи такою, що втратила

право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 01.08.2016 року звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1

У позовній заяві позивач посилається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. У цьому будинку дві кімнати, в яких проживала вона та її донька з чоловіком і п'ятьма дітьми. Однак більше року тому, ОСОБА_2 познайомилась з іншим чоловіком, зібрала речі та покинула будинок. Позивач стверджує, що факт не проживання ОСОБА_2 у вказаному будинку підтверджується постановою апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2016 року, в якій судом встановлено, що ОСОБА_2 з 15.01.2015 року за власним бажанням залишила сім'ю і по теперішній час проживає з ОСОБА_3 та протягом більш ніж року не відвідувала дітей. У зв'язку з чим, позивач була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Позивач або її представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності, у разі неявки відповідача до судового засідання провести розгляд справи в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Частиною 3 ст. 76 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.12) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22.03.2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та саме за цією адресою направлялись судові повістки на ім'я ОСОБА_2.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, а також, що відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, та у відповідності до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 належить 1/3 частка будинку АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.02.2014 року, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №5-1018.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації від 25.04.2016 року за вих.№358, виданої ОСНКМ «Люстдорф», в будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, зареєстровані вісім осіб, а саме: домовласник - ОСОБА_1, 1965 року народження; дочка - ОСОБА_2, 1984 року народження; внучка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; внук - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6; внучка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7; внучка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8; внучка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9; зять - ОСОБА_6. 1969 року народження.

Зареєстровані у вказаному будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_6, з 17 серпня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.04.2016 року, справа №520/14370/15-ц, яке набрало законної сили 11.05.2016 року.

У вказаному рішенні суду встановлено, що сторони (ОСОБА_2 та ОСОБА_6) з 19 січня 2015 року остаточно припинили ведення сумісного господарства.

До суду також надано копію постанови апеляційного суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі №520/2407/16-п про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності передбаченого ч.1 ст. 173-2 КпАП України.

У вказаній постанові, судом також встановлено, що ОСОБА_2 з 15.01.2015 року за власним бажанням залишила сім'ю і по теперішній час проживає з ОСОБА_3 та протягом більш ніж року не відвідувала дітей.

Позивачем до суду було надано копію висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради за №711/01-11 про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, в якому також зазначено, що мати дітей - ОСОБА_2, фактично мешкає разом с співмешканцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, факт того, що ОСОБА_2 з 15.01.2015 року за власним бажанням залишила сім'ю і по теперішній час проживає з ОСОБА_3 та протягом більш ніж року не відвідувала дітей, доказуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи, вбачається, що відповідач не мешкає у будинку АДРЕСА_1, більше року.

Згідно зі ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважне або тимчасово.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що є підстави для визнання ОСОБА_2, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215, 226-228 ЦПК України, ст. ст. 29 ЦК України, ст. 71 ЖК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Дане рішення, у разі набрання ним законної сили, є підставою для зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з реєстраційного обліку з житлового приміщення - будинку АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Головуючий Калініченко Л. В.