Ухвала суду № 64101220, 11.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/351/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шумський А.А. Провадження № 22-ц/773/74/17 Категорія: 19 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар - Вергун Т.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 01 липня 2016 року позов в даній справі позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 08 лютого 2016року №002500, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто»). Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 52000грн. авансу сплаченого за транспортний засіб та 500грн. комісії.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 01 листопада 2016року заяву представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про перегляд заочного рішення від 01 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів залишено без задоволення.

Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, яке вважає ухваленим із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Просить скасувати заочне рішення, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу за №002500, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля «Kia Sportage FL», вартістю 276000грн. та передати його у користування позивача. Позивач зобов'язувався сплачувати щомісячні лізингові платежі в розмірі 305,48 доларів США(на час укладення договору еквівалентно 6095,22грн.) згідно графіку та згідно додатку № 3. Позивачем було внесено 52000грн. як адміністративний платіж та 500грн. комісії.

Згідно ст.8 договору вартість предмету лізингу становить 19622,64 доларів США, що еквівалентно 520000грн.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Згідно ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця ;(виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13). Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на відносини, які виникли між сторонами у зв'язку з укладенням договору фінансового лізингу, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Суд вважає, що оспорюваний договір є несправедливий, порушує принцип добросовісності, його умови призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Суд правильно визначився з умовами даного договору фінансового лізингу щодо прав та обов'язків як лізингоодержувача, так і лізингодавача. Зокрема, щодо адміністративного платежу, умов розірвання договору, зміни лізингових платежів, невідповідальності лізингодавця та покладення значно більшої відповідальності на лізингоодержувача.

Укладений договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, які вказані, зокрема, у п.1.4; 3.2.1; 3.2.3; 10,5, 10.15; ст.12, що є нечесною підприємницькою діяльністю, яка виразилась в обмані під час пропонування послуг з реалізації автомобіля, визначення істотних умов договору, зокрема ціни договору, а також спонукання позивача до прийняття швидкого рішення.

Так, позивач вказує на те, що до проведення ним оплати за адміністративні послуги, між ним та лізингодавцем було обумовлено вартість лізингу на суму 276000грн. Однак, у договорі відповідач вказав іншу вартість, що не відповідає домовленості між сторонами договору. Таким чином, між сторонами не погоджена істотна умова даного договору - ціна. Відповідач створив умови при яких позивач був реально позбавлений можливості оцінити інформацію, відповідачем не надано позивачу достатньо часу для прийняття ним виваженого рішення, оскільки позивач оплатив перший платіж до підписання договору, чого не було заперечено відповідачем в судовому засіданні.

Пункт 12.1 договору фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктом 4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає неповне повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. За невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40% від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Цими нормами до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу адміністративний платіж, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10% вартості предмета іпотеки) і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що правовідносини, які виникли між сторонами правочину мають відповідати в першу чергу спеціальним законам, спростовуються наступним.

Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. На ці правовідносини поширюється як Закон «Про фінансовий лізинг», так і Закон «Про захист прав споживачів», норми цивільного законодавства.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 08.02.2016 року між відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та позивачем ОСОБА_1, нотаріально посвідчено не було.

Згідно п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Фінансовою вважається послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п.11-1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, який укладено між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг". Зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору в цілому, що відповідає ст.18 Закону України " Про захист прав споживачів".

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до їх переоцінки, є власним тлумаченням чинного законодавства. Рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування немає..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 липня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: