Ухвала суду № 64096756, 11.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14000/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Межевича М.В.

Федотова І.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка Андрія Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від свого імені та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка Андрія Миколайовича, за участю третьої особи без самостійних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від свого імені та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (далі - ТОВ "КУА "Ексельсіор") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка Андрія Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу від 01.08.2016 р. №71/ач.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ від 01.08.2016 р. №71/ач.

На вказану постанову Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченко А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (первісний кредитор) та ТОВ «ДЕМІС-АГРО» (боржник) укладено договір про відкриття кредитної лінії від 05.02.2014 р. №15/14/КЛ-КБ.

В подальшому 26.04.2016 р. між ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» (новий кредитор) та ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (первісний кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних» від 28.04.2016 р. №300, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.04.2016 р. №614 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР», як новий кредитор 05.07.2016 р. надіслав лист Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» Шевченку А.М. за вихідним №05-07/2016-1, в якому зазначив про перехід всіх прав вимоги за основним договором від 05.02.2014 р. №15/14/КЛ-КБ новому кредитору та просив забезпечити вчинення усіх необхідних дій для документального оформлення переходу прав первісного кредитора.

Однак, листом відповідача від 15.07.2016 р. №1223/02 ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відмовлено у здійсненні будь-яких дій щодо документального оформлення переходу прав первісного кредитора до нового кредитора, з тих підстав, що договір відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 р. був визнаний нікчемним.

На повторне звернення ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» щодо надання обґрунтованих пояснень та документального підтвердження визнання угоди нікчемною, відповідачем було надано витяг з висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги від 15.07.2016 р. та розпорядчий документ, наказ №71/ач від 01.08.2016 р. про визнання договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 р. нікчемним, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Підстави за якими правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними визначено ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, згідно п. 3 цієї статті Закону, правочини є нікчемними у разі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Отже, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Однак таке право не є абсолютним та обумовлюється обов'язком встановити до прийняття рішення обставини, з якими Закон прямо пов'язує нікчемність правочину.

З наведеного вбачається, що відповідне рішення суб'єкта владних повноважень має містити посилання на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним та належне обґрунтування.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу відповідача від 01.08.2016 р. №71/ач про визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016 р., який укладено між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» відносно договору про відкриття кредитної лінії №15/14/КЛ-КБ від 05.02.2014 р., наказ не містить конкретної підстави нікчемності правочину, які передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та жодних обґрунтувань щодо наявності ознак нікчемного правочину.

При цьому, відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 р. №826, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 р. за №863/28993, у розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, наказ відповідача від 01.08.2016 р. №71/ач щодо визнання вказаного договору нікчемним є необгрунтованим та неправомірним.

Щодо посилань відповідача на наявність відповідних обґрунтувань нікчемності у висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» з ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» від 15.07.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з висновку комісії щодо перевірки договору відступлення права вимоги, укладеного ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» з ТОВ «КУА «ЕКСЕЛЬСІОР» від 15.07.2016 р., на думку відповідача, договір відступлення права вимоги від 26.04.2016 р. є нікчемним з підстави, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Разом з тим, такий висновок також не містить обґрунтування обставин, які б свідчили про наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» для визнання вказаного договору нікчемним, а саме про відчуження банком прав вимоги за цінами, нижчими від звичайних.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна договору відступлення права вимоги від 26.04.2016 р. становить 5 877 600,89 грн.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду жодних доказів того, що відступлення права вимоги відбулося за ціною нижчою або вищою від звичайної ціни, на момент вчинення правочину.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального або матеріального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що на час розгляду справи Публічне акціонерне товариство "Банк "Юнісон" перебуває у стані тимчасової адміністрації та не знаходиться у стадії ліквідації (банкрутства) банку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка А.М. необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено 16.01.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.