Постанова № 64096113, 11.01.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа № 823/1909/16

м. Черкаси

10 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря - Дудки Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 44766,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.12.1999 відповідач зареєстрований фізичною особою-підприємцем. За період здійснення підприємницької діяльності у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перебував ОСОБА_2, з яким 02.07.2014 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму. 23.02.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 У зв'язку із чим, 28.10.2016 позивачем на адресу відповідача направлено заяву за №720/01-08 з вимогою про сплату капіталізованих платежів в розмірі 44766,75 грн., яка залишена без реагування. Просить стягнути капіталізовані платежі з відповідача в судовому порядку.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2016, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.12.1999; 23 лютого 2016 року до реєстру внесено запис №20240060007000831 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Відповідачем передано до Фонду особову справу по 1-му потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку, який на підставі Закону України від 23.09.1999 №1105 продовжують отримувати страхові виплати.

В матеріалах адміністративної справи наявна постанова від 06.11.2015 №2309/505/505.1/2416 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, за якою у зв'язку із стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 45%, призначено потерпілому ОСОБА_2 щомісячну грошову суму у розмірі 561,75 грн. з 19 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

28.10.2016 позивачем на адресу відповідача направлено заяву за №720/01-08 з вимогою про сплату капіталізованих платежів в розмірі 44766,75 грн., яка залишена без реагування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV встановлено, що соціальне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п.1 ч.2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації підприємства за власним рішенням, то суд вважає за можливе застосувати у даному випадку аналогію закону.

Так, капіталізація платежів у разі ліквідації підприємства проводиться згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, капіталізація платежів визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок в країні і їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як встановлено п. 5-1 Порядку, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Системним аналізом положень Закону №1105-XIV, Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України №765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Правову позицію, згідно з якою капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку №765, висловлено Верховним судом України у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 7 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому, суд зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов'язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницького діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-125цс13.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивач для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів, використовував дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Держстатом України, на підставі чого Фондом проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат у відповідності до довідки МСЕК потерпілому ОСОБА_2, вік якого на дату припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 становив 34 роки, відсоток втрати працездатності встановлено МСЕК до 31.10.2017 (21 місяць).

Відповідно до розрахунку капіталізованих платежів станом на 01.02.2016 сума платежу, яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, становить 44766,75грн.

Згідно пункту 6 Порядку капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю через його негативний вплив на навколишнє природне середовище, здійснюється виходячи із суми, визначеної рішенням суду.

Враховуючи, що проведення капіталізації для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності перед потерпілим від нещасного випадку, відповідачем в добровільному порядку не виконано, то капіталізовані платежі в розмірі 44766,75 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в розмірі 44766 (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 16.01.2017.