Ухвала суду № 64094361, 05.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/4509/15-к Головуючий суддя І інстанції Ткаченко О.А.

Провадження № 11-сс/790/34/17 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 січня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрик В.П. та Сащенко І.С.,

секретаря - Леськів Е.П.,

з участю прокурора - Іванчак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника Остапенко С.Ю. на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Зігулі О.С. по кримінальному провадженню №12015220380002238 від 10.09.2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Строк тримання під вартою визначено до 60 днів, а саме до 17.02.2017 року.

Визначено суму застави у розмірі 150 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто в сумі 206 700(двісті шість тисяч сімсот) гривень.

Як зазначено в ухвалі, слідчий Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Зігуля О,С., 22.12.2016 року звернувся до суду з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Дане кримінальне правопорушення 12.12.2015 рокувнесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань та об*єднань в одне провадження з кримінальним провадженням внесеним 10.09.2015 року за загальним №12015220380002238, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

20.12.2016 року, згідно ст.. 208 КПК України, ОСОБА_3 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення о 06-00 год., протокол №0101/86 та доставлений до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області.

20.12.2016 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_3, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, у розмірі 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_3 - адвокат Остапенко С.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.12.2016 року та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою, прийнятою без врахування всіх обставин справи і винесена в порушення вимог КПК України.

Крім того захисник вважає недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Остапенко С.Ю. в судове засідання не з*явилася, надавши суду заяві датовану 05.01.2017р. вх.. № 234, в якій просить розглядати справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Висновки слідчого судді цілком узгоджуються із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.2-3).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.35-37). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Жодних документів про стан здоров'я підозрюваного до апеляційного суду не надано, наявність соціальних зв'язків, місця проживання не спростовує вірність висновків слідчого судді.

Посилання захисника на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішення ЄСПЛ «Клішин проти України», «Єлоєв проти України» та інші Рішення ЄСПЛ заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді, обґрунтованою та мотивованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Остапенко С.Ю. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року щодо обрання у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :