Ухвала суду № 64089078, 11.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5154/15-ц Провадження № 22-ц/795/44/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:представника позивача - ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.10.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. ПАТ "Укрсоцбанк" не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Доводи апеляційної скарги вказують, що умовами укладеного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначені місяцями, тому початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. В даному випадку, як стверджує ПАТ "Укрсоцбанк", у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Також ПАТ ''Укрсоцбанк'' вважає, що позовні вимоги заявлено ним правомірно і до поручителя ОСОБА_6, виходячи з положень статті 559 ЦК України та умов укладених між сторонами договору про надання відновлювальної кредитної лінії та договору поруки.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_7, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.131, 146), не з'явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.4-8), що 02.07.2008 року між акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"' (нині-ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_7 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 941/7-75, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_7 кредит. Відповідно до п.1.1.1. укладеного договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, траншами, зі сплатою 14% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному у Додатку №2 до укладеного договору, що є його невід'ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 59 000 доларів США., з визначеним п.1.1.1. укладеного договору графіком зниження максимального ліміту заборгованості (а.с.4-8). Умовами укладеного договору було визначено кінцевий термін повернення основної заборгованості - 01.11.2022 року, а також передбачена можливість дострокового повернення кредиту, згідно з п.3.2.3. укладеного договору. Відповідно до п.3.3.7., п.3.3.8. укладеного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.1.1.1.,2.4.,2.10. цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п.1.1.,2.4., 3.3.14. цього договору. П.4.5. зазначеного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.3.3.7., п.3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

У забезпечення виконання зобов'язань за укладеним договором про надання відновлювальної кредитної лінії, 02.07.2008 року між позивачем (сторона 1) - кредитор, ОСОБА_7 (сторона 2) - позичальник, ОСОБА_6 (сторона 3) - поручитель, було укладено договір поруки № 935/09-481, за умовами якого, згідно з п.1.1. поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-75 від 02.07.2008 року (а.с. 9-10).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.11,12), 15.12.2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з відповідною письмовою вимогою про повернення до 25.12.2014 року заборгованості за укладеним договором кредиту № 941/7-75, яка станом на 12.12.2014 року становила: 28 473,53 долари США - сума простроченої заборгованості по кредиту та процентам, 7 350,75 грн. - пеня за прострочку платежів (а.с.11,12).

З розрахунку заборгованості, представленого позивачем (а.с.14-15), вбачається, що станом на 18.05.2015 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором №941/7-75 від 02.07.2008 року становить 71 370,86 доларів США, що є еквівалентом згідно курсу НБУ станом на 18.05.2015 року 1 477 251,25 грн. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за договором відновлювальної кредитної лінії №941/7-75 від 02.07.2008 року відповідачем ОСОБА_7 було вчинено: 10.08.2009 року - за тілом кредиту, 11.09.2009 року-за відсотками (а.с. 14-15).

Згідно матеріалів справи (а.с.78-80), до ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, а саме, 21.10.2016 року, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування судом позовної давності та ухвалення у зв'язку з цим рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого позову.

Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_7 останній платіж за укладеним з позивачем договором було здійснено у вересні 2009 року, проте, позивач, звернувшись до суду у травні 2015 року з даним позовом до відповідачів, пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості. При цьому судом прийнято до уваги письмову заяву відповідачів про застосування судом позовної давності, вчинену відповідачами до ухвалення судом рішення (а.с.78-80). Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з посиланням на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до приписів ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання, відповідно до приписів статті 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтями: 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як ''строк дії договору'', так і ''строк (термін) виконання зобов'язання'', згідно положень статей 530, 631 ЦК України.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому згідно ч.1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

П.4.5. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-75 від 02.07.2008 року, укладеного між позивачем і відповідачем ОСОБА_7.(а.с.4-8), передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.3.3.7., п.3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в укладеному договорі питання дострокового повернення коштів, тобто, зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що останній платіж за договором відновлювальної кредитної лінії №941/7-75 від 02.07.2008 року відповідачем ОСОБА_7 було вчинено: 10.08.2009 року - за тілом кредиту, 11.09.2009 року - за відсотками (а.с.14-15). Тому за визначенням п. 4.5. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-75 від 02.07.2008 року, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, тобто, 11.01.2010 року: (11.10.2009 року + 90 календарних днів).

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено - на 11.01.2010 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2), ПАТ ''Укрсоцбанк'' звернулось до суду першої інстанції з даним позовом 26.05.2015 року, тобто, зі спливом строку позовної давності. При цьому позивач не звертався до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Згідно матеріалів справи (а.с.78-80), до ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, а саме, 21.10.2016 року, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування судом позовної давності та ухвалення у зв'язку з цим рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого позову.

За змістом статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Апеляційний суд вважає, що за даних обставин, і за наявності заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд першої інстанції обгрунтовано та відповідно до приписів статті 267 ЦК України відмовив у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ПАТ ''Укрсоцбанк'' стверджує, що строк дії укладеного договору про надання відновлювальної кредитної лінії - до 01.11.2022 року, при цьому умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту строку його погашення. На думку апеляційного суду, вказані твердження не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки, виходячи зі змісту п.4.5. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-75 від 02.07.2008 року, сторони вказаного договору змінили строк його дії за умови настання певних обставин, а саме, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, визначених п.3.3.7., п.3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів. Необхідно зазначити, що після зміни строку виконання зобов'язання, наявність всіх наступних платежів, передбачених графіком сплати щомісячних платежів, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за вимогою п.4.5. укладеного договору про надання відновлювальної кредитної лінії №941/7-75 від 02.07.2008 року, відповідачі були зобов'язані повернути кредит в повному обсязі до 11.01.2010 року, і саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2), ПАТ ''Укрсоцбанк'' звернулось до суду першої інстанції з даним позовом 26.05.2015 року, тобто, після спливу строку позовної давності, при цьому позивач не звертався до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги відносно помилкового висновку рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову щодо поручителя ОСОБА_6, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки висновок суду першої інстанції у вказаній частині узгоджується з умовами укладеного між позивачем та ОСОБА_6 02.07.2008 року договору поруки № 935/09-481 та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а саме, статтями: 553, 554, 559 ЦК України. Відповідно до п.1.1. договору поруки № 935/09-481 від 02.07.2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_6, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-75 від 02.07.2008 року.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: