Ухвала суду № 64089035, 10.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/2420/16-ц Провадження № 22-ц/795/170/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Костенко О. Ф. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Нечасному О.Л.,за участю:позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного нотаріуса Бахмацького районного нотаріального округу Дорошенко Наталії Віталіївни, Кропивненської сільської ради про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного нотаріуса Бахмацького районного нотаріального округу Дорошенко Н.В., Кропивненської сільської ради про визнання заповіту недійсним.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, допущенням порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в новому складі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом невірно були трактовані покази свідків, вказує, що представник Кропивненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області Ткаченко В.В. не спростували факту вживання спиртних напоїв померлою ОСОБА_10, а навпаки підтвердили. Також апелянт вважає, що Ткаченко В.В. даючи свої пояснення як представник відповідача, не просив відмовити у задоволенні позову, а навпаки зазначив, що ОСОБА_5 має позитивну характеристику, зверталась до нього з метою організації переїзду тітки ОСОБА_10 до неї на постійне проживання, оскільки остання є особою похилого віку і потребує стороннього допомогти, але ОСОБА_10 відмовилась на переїзд без пояснення причини, а не так як зазначив суд у рішення що «ОСОБА_5 заведе її в могилу». Крім того, в судовому засіданні не було перевірено судом, чи встановлювалась секретарем сільської ради Мерхель Г.М. при складанні оспорюваного заповіту, дієздатність ОСОБА_10

Апелянт зазначає, що свідок ОСОБА_12 дала пояснення, що проживає в с.Кропивне з 2006 року, і неодноразово бачила, що ОСОБА_5 господарювала у подвір'ї ОСОБА_10, білила будинок та виконувала інші господарські роботи, при цьому не бачила, щоб ОСОБА_7 допомагала ОСОБА_10 чим-небудь. ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_12 пояснила, що була у ОСОБА_10 та бачила порожні пакети з під вина, а також сама їй приносила вино у пакетах, оскільки це було платнею перед ОСОБА_10 за те, що остання гадала їй.

Також апелянт вважає, що не були враховані пояснення свідка ОСОБА_13, який підтвердив, що ОСОБА_10 за життя вживала алкогольні напої, що до 2007 року і після 2007 року вона втрачала пам'ять про що відомо і іншим односельцям, що ОСОБА_5 допомагала їй, а ОСОБА_6 привозила продукти харчування.

Апелянт зазначає, що в порушення ст.1248 та ст.1253 ЦК України запис про прочитання заповіту здійснено секретарем сільської ради ОСОБА_14, а не особисто ОСОБА_10

Не встановлено, на думку апелянта, дієздатність ОСОБА_10 під час складання заповіту, питання з приводу призначення судово-психіатричної експертизи судом помилково виключено з переліку питань, що мали суттєве значення при вирішення даного спору.

Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що до початку розгляду справи по суті позивачами було подана заява про заміну первісного відповідача приватного нотаріуса Дорошенко Н.В. на Кропивненську сільську раду Бахмацького району Чернігівської області, але згідно з рішенням первісний відповідач був залишений і включено додатковий відповідач. Також апелянт вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивачів та їх представника на ст.225 ЦК України «правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними» є недоречним і не підтверджені відповідними доказами відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, а досліджені в судовому засідання докази дають суду підставу зробити висновок про те, що в момент складання і посвідчення заповіту від 11 вересня 2007 року волевиявлення заповідача щодо розпорядження її майном на випадок смерті було вільним і відповідало її волі, а тому зазначений заповіт не можна визнати недійсним.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, на яку посилалися в своєму позові позивачі, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно п.1 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2007 року ОСОБА_10, видала заповіт на випадок своєї смерті і зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що їй буде належати на день її смерті, на що вона за законом матиме право, в тому числі, будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1; грошові вклади, що знаходяться в Бахмацькому Ощадному банку, філія 3049/044 в с.Кропивне, на рахунках НОМЕР_2 НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6, та на інших рахунках; земельну ділянку, що знаходиться на території Кропивненської сільської ради згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 12 березня 2007 року; майновий сертифікат, акти, всі цінні папери, заповіла громадянці ОСОБА_7. Цим же заповітом вона скасувала раніше виданий нею заповіт у виконкомі Кропивненської сільської ради від 23 листопада 2000 року за реєстровим №257 (а.с.81).

Зазначений заповіт не скасований і не змінений, про що підтверджує книга обліку заповітів та обліку скасованих заповітів Кропивненської сільської, розпочата в 1987 році (а.с.82-83).

З повідомлення приватного нотаріуса Бахмацького районного нотаріального округу від 19 жовтня 2016 року №171/01-16 заповіт, посвідчений Кропивненською сільською радою Бахмацького району Чернігівської області за реєстровим №184 11 вересня 2007 року від імені ОСОБА_10, згідно даних із Спадкового реєстру зареєстрований у спадковому реєстрі 17 вересня 2007 року за №43106861, і є чинним (а.с.84).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 (а.с.7).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою, особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ст.1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Даючи оцінку наданих в судовому засіданні доказів, пояснень свідків, суд першої інстанції прийшов висновку, що ОСОБА_10 мала право на складання заповіту, мала повну цивільну дієздатність, не була обмежена у встановленому законом порядку в дієздатності чи визнана недієздатною. Даний висновок вірний та не спростовний доводами апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо показів свідків ОСОБА_5 трактовані апелянтом невірно. Зокрема голова Кропивненської сільської ради Бахмацького району Ткаченко В.В. вказав, що ОСОБА_10 за життя не зловживала спиртним, була завжди охайна, при здоровому глузді, в громадських місцях в стані алкогольного сп'яніння не з'являлась, в неї завжди було прибрано в будинку, чисто. Так, дійсно Ткаченко В.В. підтвердив, що ОСОБА_5 зверталась до нього з метою перевезти тітку до себе, проте ОСОБА_10 відповіла дослівно: «якщо хочеш, щоб мене через два дні поховали…», тому судом в судовому рішенні й було зазначено про відмову спадкодавиці у переїзді до позивачки. Крім того, не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_5, що Ткаченко В.В. даючи свої пояснення як представник відповідача, не просив відмовити у задоволенні позову, але заслухавши пояснення Ткаченка В.В. апеляційний суд прийшов до висновку, що останній дійсно просив відмовити у задоволенні позову, вказав, що то була воля ОСОБА_10

Також заслухавши пояснення свідка ОСОБА_12, апеляційний суд вважає, що остання не підтвердила здійснення догляду ОСОБА_5 за ОСОБА_10 Даний свідок проживає на іншій вулиці та лише один раз бачила, що позивач ОСОБА_5 господарювала у подвір'ї ОСОБА_10, вона не казала про те, що ОСОБА_5 білила будинок. Також даний свідок не казала, що бачила порожні пакети з під вина в будинку ОСОБА_10, а бачила лише один пакет, крім того в будинку було чисто і охайно. Сама ж принесла вино у пакеті, оскільки їй сказали, що це плата за гадання.

Пояснення свідка ОСОБА_13 взагалі ґрунтуються лише на словах односельчан, сам він особисто не знає в якому році був складений заповіт та в якому стані була ОСОБА_10 на час складання спірного заповіту.

ОСОБА_5 в апеляційний зазначала, що в порушення ст.1248 та ст.1253 ЦК України запис про прочитання заповіту здійснено секретарем сільської ради ОСОБА_14, а не особисто ОСОБА_10 Проте в своїй позовній заяві на невідповідність заповіту вимогам закону позивачі не посилались, а зазначили підставою позову невідповідність волевиявлення учасника правочину.

З матеріалів справи вбачається, що з клопотанням про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи позивачі не звертались.

Таким чином, відповідно до ст.60 ЦПК України позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Що стосується заміни первісного відповідача приватного нотаріуса Дорошенко Н.В. на Кропивненську сільську раду Бахмацького району Чернігівської області, то дані доводи не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: