Рішення № 64084805, 10.01.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1898/2016 Справа № 490/3555/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючогосудді Черенкової Н.П.,

при секретарі Драгальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення з нього боргу за кредитним договором у розмірі в сумі 74086,67 грн.

Представник позивача просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутності, надав заперечення проти позову, в яких позов визнав частково та не заперечував проти стягнення заборгованості у розмірі 17000,00 грн. Посилаючись на вимоги ст. 207 ЦК України, вказав, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку не є кредитним договором, оскільки в цій заяві не зазначені конкретні умови та правила стосовно комісії, відсотків, пені.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін.

Обставини справи, встановлені судом.

24.03.2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» подано заяву на відкриття рахунку, на підставі якої позивач відкрив відповідачу поточний рахунок №26003053204995.

24.03.2013 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування та на себе зобовязання виконувати умови договору.

В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору.

Частиною 2статті 639 ЦК Українипередбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачуі кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку Банка та клієнта.

Згідно п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобовязання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст.525,526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Банк свої зобовязання за Договором позивач виконав у повному обсязі, встановивши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 17000,00 грн. на поточний рахунок №26003053204995, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та випискою із особового рахунку.

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК Українипередбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно із ч. 2ст. 615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно дост.609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.07.2014 року припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно дост. 52 ЦК Українифізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Згідно зіст. 53 ЦК Українифізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно Постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 р. №6-125цс13, враховуючи відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, відповідно до ст. ст.51,52,598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до розділу Умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт вплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого зобовязання, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за йог користування, виконання інших зобовязань (п. 3.18.2.3.4).

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених мовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту, проте відповідач належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 01.04.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 74086,67 грн., яка складалася з: боргу за кредитом 17000,00 грн.; заборгованості за відсотками 23258,07 грн.; заборгованості з комісії 4731,00 грн.; пені 29097,60 грн.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за Договором не погашає.

Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК Українивизначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню борг за кредитом у сумі 17000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23258,07 грн.

Положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України "Про захист прав споживачів"з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним, що є правовою позицією,яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16.

Таким чином, у стягненні суми заборгованості за комісією у сумі 4731,00 грн. слід відмовити.

Із розрахунку заборгованості станом на 01.04.2016 року вбачається, що відповідачу нарахована пеня у розмірі 29097,60 грн. Однак, суд не погоджується із розміром пені.

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.2ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», передбачено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦКможна вважати, зокрема, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи відсутність доводів Банку щодо настання негативних наслідків через прострочення виконання зобов'язання суд виходить з того, що розмір неустойки значно перевищую розмір збиткі,в у зв'язку з чим суд вважає можливим зменшити розмір неустойки до 20000,00 грн.

Заперечення відповідача, в яких він вказав, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку не є кредитним договором, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, у частинах 1, 2ст. 207 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач був повідомлений про зміст цих Умов та Правил, а також про Тарифи банку, та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» www.prvatbank.ua, про що зазначено у самій анкеті-заяві.

За таких обставин, відповідача про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки позичальник не укладав кредитного договору не можуть бути визнані обґрунтованими, тому що згідно з приписами положень ст. ст.634,638 ЦК Українивідповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст.509,525,526,527,611,612,615,625,1049,1050,1054, ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за договором, у зв'язку з чим з нього необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за договором в сумі 60258,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 23258,07 грн., пеня 20000,00 грн.

Таким чином, позовні вимогиобґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно дост. 88ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378,00 коп.

Керуючись ст. ст.14,209,212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом 17000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 23258,07 грн., пеню 20000,00 грн., а всього 60258,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

СУДДЯЧЕРЕНКОВА Н.П.