Рішення № 64084695, 23.12.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9932/13-ц

пр. № 2/759/497/16

23 грудня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Кириленко Т.В.

при секретарі Євфіменко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В червні позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №46/АК-183.08.2 від 30.01.2008 року в сумі 24 645,49 дол. США по тілу кредиту та відсотках, 15 676, 72 грн. плати за проведення розрахунків, 64 318,91 грн. пені, 3% річних та інфляційних витрати, а також судовий збір в розмірі 2 769,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.01.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №46/АК-183.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на суму 23 751 дол. США, з процентною ставкою в розмірі 9% річних, терміном повернення до 30.01.2015 року.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не погашає заборгованість в розмірі, передбачену договором, у зв'язку з чим станом на 07.06.2013 року має заборгованість за кредитним договором, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 18 654,81 дол. США, суми заборгованості за відсотками - 5 990,68 дол. США, суми заборгованості за плату по проведенню розрахунків - 15 676,72 грн., суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 54 365,05 грн., загальної суми 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 9 445,52 грн., сума інфляційних витрат від суми простроченої плати по кредиту - 508,34 грн.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 1.12.2015р. становить 27 423,88 доларів США та 538 747,67грн. і складається з суми заборгованості за кредитом - 18 654,81 дол. США, суми заборгованості за відсотками - 8 769,07 дол. США, суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 412 591,50 грн., суми пені за несвоєчасне погашення за платою за обслуговування кредиту - 14 219,79грн., загальної суми 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 69 873,65 грн., суми 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 2384,70грн., суми інфляційних витрат - 14 017,41 грн.

Представник ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що з метою реалізації та зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості був переданий належний відповідачу автомобіль RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3. Також подали заяву про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.01.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №46/АК-183.08.02 (т. 1 а. с. 8 - 12), відповідно до п. 1.1 якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23 751,00 дол. США, терміном по 30.01.2015року включно. Кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів (п. 1.2). Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 9 % річних (п. 1.5 договору). Щомісячна плата за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів встановлюється в розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту (п. 1.5.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що банк зобов'язується надавати кредити на цілі, передбачені у п. 1.2 цього договору, на загальну суму, що не перевищує розмір кредитної лінії, вказаній у п. 1.1 цього договору, згідно з письмовими заявками позичальниками.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором відповідно до п. 2.1 виконав, надав відповідачу кредит в сумі 23 751,00 дол. США, що еквівалентно 119 942,55 грн., та підтверджується заявою на видачу готівки №1052 від 30.01.2008 року (т. 1 а. с. 19 - копія заяви).

Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, з квітня 2008року не погашав заборгованість в розмірі, передбачену договором, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за вказаним договором є застава автомобіля RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3, відповідно до п. 1.6 договору застави від 30 січня 2008 року № 46/АК-183.08.2.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що автомобіль RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3 зазначений як предмет застави за договором застави транспортного засобу № 46/АК-183.08.2 від 30.01.2008р. (т. 1 а.с. 89-90).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст. 20 зазначеного Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 17 червня 2010 року ОСОБА_1 передав банку належний йому автомобіль RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3, та два комплекти ключів від автомобіля з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості за кредитним договором (т. 2 а.с. 32).

31 серпня 2010 року ОСОБА_1 видав на ім?я працівника банку ОСОБА_2 довіреність на розпорядження автомобілем RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3 для його подальшої реалізації (т. 1 а.с. 209).

Згідно повідомлення Регіонального сервісного центру в м. Києві від 12.03.2016р. автомобіль RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3 10.11.2012р. був знятий з обліку для реалізації, а 17.12.2012р. зареєстрований за ОСОБА_3 як придбаний в торгівельній організації (т. 2 а.с. 96, 107-117).

З наданих позивачем розрахунків заборгованості від 7.06.2013р., 25.09.2013р., від 11.11.2015р., від 1.12.2015р. вбачається, що відомостей про зарахування в грудні 2012 року коштів від продажу належного ОСОБА_1 та переданого 17.06.2010р. банку автомобіля RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3 з метою реалізації та зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вони не містять (т. 1 а.с. 20-25, 42-48, т. 2 а.с. 39-45, 67-73, 135-147).

У зв'язку з наявними відомостями про реалізацію предмета застави в 2012 році та з метою встановлення дійсного розміру заборгованості після зарахування коштів від його реалізації в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором судом на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» було направлено запит про причини не зарахування коштів, отриманих від реалізації належного ОСОБА_1 та передано банку автомобіля RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.01.2008р., на який надано відповідь про проведення службового розслідування з цього приводу, яке на даний час не закінчилось (т. 2 а.с.153, 156).

Однак суд вважає, що покладення на відповідача обов?язку по погашенню заборгованості за кредитним договором без урахування коштів, отриманих від реалізації автомобіля, переданого банку в 2010р. та реалізованого в грудні 2012р. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить загальним засадам цивільного судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності, розумності, а також неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, позивачем не надано належного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням коштів від продажу предмета застави - автомобіля RENAULT MEGANE держномер НОМЕР_3, що позбавляє суд можливості визначити вимоги з усіма складовими, перевірити правильність їх нарахування та вирішити спір з урахуванням позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

При цьому, суд виходить із того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з?ясуванню обставин справи.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов?язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Ураховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження розміру заборгованості з урахуванням продажу переданого банку предмету застави в 2012році та зарахування коштів від продажу предмета застави в рахунок погашення заборгованості, суд дійшов висновку про недоведеність розміру заборгованості позивачем та відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя