Ухвала суду № 64084632, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1915/16-ц 11.01.2017 11.01.2017 11.01.2017

Справа №489/1915/16-ц Головуючий суду першої інстанції Кокорєв В.В.

Провадження №22-ц/784/56/17 Доповідач апеляційної інстанції Довжук Т.С.

Категорія 39

УХВАЛА

Іменем України

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю представників позивача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_6,

представника виконкому міськради Зозулі А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_8

до

виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - виконком міськради), ОСОБА_5, ОСОБА_9

про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2016 року ОСОБА_8 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_9 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_10 Проте, оскільки він проживає в іншій країні та не зміг приїхати за сімейними обставинами, а також у зв'язку з тривалим оформленням документів, що підтверджують родинні стосунки з померлим, він не зміг в установлені законодавством строки звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім того, родичі померлого не повідомили його про смерть брата.

Посилаючись на вищезазначене та вимоги ст. ст. 1258, 1262, 1272 ЦК України просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився.

Проте, згідно ч. 1 ст. 38 ЦПК України, сторона (в цивільному процесі є позивач та відповідач - ст. 30 ЦПК), третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через своїх представників, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явилися два представника позивача, тому, колегія суддів вважає за можливим розглядати справу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача ОСОБА_5 та представника виконкому міськради, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Незнання про смерть спадкодавця, сімейні обставини та проживання в іншій країні, як причини пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнані поважними, оскільки самі по собі ці обставини без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 є двоюрідним братом ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом померлому ОСОБА_10 належало на праві власності ? частина будинку АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_8 про смерть двоюрідного брата стало відомо за 2 місяця до закінчення строку про прийняття спадщини.

Відповідно до копії спадкової справи №02-14, ОСОБА_8 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 лише 03 грудня 2015 року (а.с. 70), тобто за межами шестимісячного строку.

При цьому, позивачем надано суду копія рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2016 року про встановлення факту родинних стосунків з померлим двоюрідним братом та зі змісту якого вбачається, що з вказаною заявою до суду він звернувся також в грудні 2015 року (а.с. 35).

Доказів, які б підтверджували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для ОСОБА_8 на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини (збір документів, важкі сімейні обставини) останнім суду не надані.

Крім того, з протоколу судового засідання про розгляд Шебекінським районним судом Белгородської області (Росія) судового доручення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_10 та визнання права власності в порядку спадкування, вбачається, що ОСОБА_8 не претендував на спадщину після смерті свого двоюрідного брата та не заперечував проти позову ОСОБА_3

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця, сімейні обставини та велика відстань між місцем проживання спадкодавця та спадкоємця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомірність дій приватного нотаріуса Помазан Я.В. не підтвердженні будь-якими доказами та не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова