Ухвала суду № 64084576, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/229/16-ц 11.01.2017 11.01.2017

Справа № 481/229/16-ц

Провадження № 22-ц/784/66/17 Головуючий першої інстанції: Уманська О.В.

Категорія: 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого:Бондаренко Т.З.,

суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на заочне рішення Новобузького районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди,

встановила:

19 лютого 2016 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що 22 квітня 2010 року він передав в оренду відповідачці по справі належну йому земельну ділянку згідно зареєстрованого договору оренди землі. ОСОБА_5 не використовує дану земельну ділянку(пай), господарську діяльність не проводить, оскільки без згоди ОСОБА_6 передала право користування земельною ділянкою іншій особі, а саме ОСОБА_8 Так, відповідач ОСОБА_5 передала своє право оренди та право здійснення сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці, яка належать йому на праві приватної власності, третім особам без його згоди чим порушила умови договору оренди землі, вимоги нормативних актів що порушує права позивача, як власника земельної ділянки.

Посилаючись на вказане, позивач просив розірвати договір оренди землі, укладений 22 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, зареєстрований у Новобузькому ДЗК 21 липня 2010 року за № 041049306629.

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.8).

22 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Даний договір оренди землі був зареєстрований у Новобузькому окрузі реєстрації 21 липня 2010 року за № 041049306629 (а.с. 4-7).

Згідно п. п. 9, 10 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі готівки в розмірі 2000 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься до 1 грудня щорічно.

Пунктом 38 Договору оренди землі передбачено підстави його розірвання, в тому числі і за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав.

В судовому засіданні представники позивача, як на підставу розірвання вказаного договору оренди, вказували на те, що відповідачка ОСОБА_5, як орендар, самостійно земельну ділянку не використовує, господарську діяльність на цій земельній ділянці не здійснює , так як в серпні 2012 року вибула за межі району та проживає на території АР Крим, тимчасово окупованому Російською Федерецією, а належну йому земельну ділянку без згоди власника передала в фактичну оренду іншій особі, а саме ФГ «Кондор -С», чим порушила, як умови договору так і вимоги закону.

В засіданні судової колегії представники позивача також наполягали на тому, що відповідачка безпосередньо не використовує земельну ділянку, так як проживає в м. Ялта АР Крим, а земельною ділянкою, без згоди позивача, користуються інші особи.

Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_9 підтвердив наведені представниками обставини, зазначивши, що він також має землю поруч з позивачем та займається обробітком землі і йому відомо, що господарську діяльність по обробітку землі позивача здійснювало ФГ «Кондор -С», де керівником був ОСОБА_8, а безпосередньо на час розгляду справи в апеляційній інстанції її обробляє ПП ОСОБА_10

Вказані обставини також підтверджуються довідкою наданою Софіївською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 19 травня 2016 року за № 390, в якій зазначено, що земельна ділянка позивача знаходилась в обробітку фермерського господарства «Кондор-С» (а.с. 28).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниками позивача надано довідку тієї ж сільської ради від 11 жовтня 2016 року за № 766 про те, що на даний час земельна ділянка , площею 5, 45 га належна позивачу на праві власності фактично обробляється приватним підприємцем ОСОБА_10 (а.с.106).

Факт відсутності відповідачки за місцем реєстрації підтверджується відомостями державної міграційної служби України у Миколаївській області від 23 лютого 2016 року (а.с. 11). Аналогічна довідка вказаною установою видана і від 6 грудня 2016 року (а.с.103).

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 не заперечує факту залучення техніки ФГ «Кондор - С» та інших суб'єктів господарювання для обробітку землі, проте вказує на несистемність таких дій. В той же час на підтвердження вказаних фактів договорів щодо обробітку орендованих земельних ділянок технікою інших осіб, між відповідачкою та цими особами з зазначенням видів робіт, їх вартість, наведенням розрахунків та періодів обробітку не надано до суду першої інстанції і не додано до апеляційної скарги. Як, зазначив представник відповідачки в судовому засіданні апеляційного суду, такі договори відповідачкою не укладалися.

Також в апеляційній скарзі відповідачка зазначає, що позивачу регулярно виплачувалася орендна плата, на підтвердження чого до апеляційної скарги надала видаткові касові ордери за 2013-2015 роки (а.с. 67-68).

В той же час, позивач вказував на те, що плату за оренду землі він отримував, але не від відповідачки, а в бухгалтерії ФГ «Кондор-С», хоча формально касові ордери були оформлені від імені ФОП ОСОБА_5 та з зазначенням її реквізитів.

Вказані обставини в судовому засіданні апеляційної інстанції були підтверджені показами свідка ОСОБА_11, який зазначив, що особисто підвозив на своєму транспорті позивача в офіс ФГ «Кондор-С» для отримання ним орендної плати, яку сплачувало дане господарство.

Вказані обставини, не були спростовані представником відповідачки.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що з 2012 року ОСОБА_5 господарської діяльності із цільового використання орендованої земельної ділянки не здійснювала, ця земельна ділянка оброблялась іншим сільськогосподарським підприємством.

В той же час, зі змісту ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Залучення третіх осіб до обробітку землі з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

За змістом частини першої статті 32 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачкою визначених Законом України «Про оренду землі» прав орендодавця, а тому основний висновок суду про наявність підстав для розірвання договору оренди землі є правильним.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові № 6-166 цс 13 від 12 лютого 2014 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Доводи відповідачки про те, що земельна ділянка використовувалась безпосередньо нею, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються, як довідками Софіївської сільради Новобузького району Миколаївської області, так і показами свідка.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Бондаренко Т.З.

Крамаренко Т.В.

Темнікова В.І.