Ухвала суду № 64084294, 10.01.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1376/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_1,

прокурора Павленка П. О.,

розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управлення з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Папазова Станіслава Георгійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42016000000003498 ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

10.01.2017 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І.В. надійшло клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управлення з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Папазова С.Г. за погодженням прокурорм другого відділу процессуального керівництва управління процессуального керівництва у кримінальних провадженнях Департаменту процессуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального аппарату Генеральної прокуратури України Лупу А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003498 від 17.11.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вказане кримінальне провадження 17.11.2016 виділено з кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 та іншими статтями

КК України.

У кримінальному провадженні № 12013220540000400 10.08.2016 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Білогорськ Амурської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 256 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 направлено поштовим зв'язком, у спосіб, передбачений статтями 135, 278, главами 6, 11 КПК України.

Постановою Генерального прокурора України від 28.11.2016 у кримінальному провадженні №42016000000003498 строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців.

Так, зайнявши 25.02.2010 посаду Президента України, будучи відповідно до статті 102 Конституції України Главою держави Україна, ОСОБА_4, будучи зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, дбати про благо Вітчизни і добробут народу України, відстоювати права і свободи громадян, інтереси усіх співвітчизників, вирішив використовувати свої владні повноваження всупереч складеній ним присязі у власних корисних інтересах, які полягали в особистому незаконному збагаченні, а також незаконному збагаченні його найближчого оточення за рахунок ресурсів держави та народу України. Для реалізації своїх злочинних намірів наприкінці лютого 2010 року ОСОБА_4, незаконно використовуючи повноваження Президента України, вчинив ряд умисних дій, спрямованих на незаконне зосередження у своїх руках виключних владних повноважень та отримання контролю за всіма гілками державної влади, створивши багаторівневу злочинну організацію. До складу своєї злочинної організації ОСОБА_4 залучив осіб із свого найближчого оточення та, з метою зосередження у своїх руках усіх важелів влади, призначив їх на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, створивши таким чином систему управління державою членами його злочинної організації, у якій всі основоположні рішення стосовно діяльності вищих органів державної влади та правоохоронної системи приймалися ним особисто, як головним керівником злочинної організації. Основною вимогою до членів злочинної організації, призначених на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, було служіння особисто ОСОБА_4 та готовність виконати його протиправні та злочинні вказівки всупереч законам України та їх обов'язкам, відповідно до зайнятих посад. Будуючи ієрархію злочинної організації, ОСОБА_4 визначив таких осіб як керівників своєї злочинної організації та доручив їм самостійно планувати вчинення окремих тяжких та особливо тяжких злочинів проти державної власності відповідно до напрямів діяльності підконтрольного їм державного органу, підшуковувати та залучати до участі у злочинній організації інших членів, створювати її окремі структури та розподіляти отриманий незаконний прибуток. При цьому всі керівники та члени злочинної організації ОСОБА_4 діяли відповідно до єдиного злочинного плану, координували між собою свої дії, які охоплювалися єдиною метою - отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, ОСОБА_4 та його найближчим оточенням. Кожен керівник злочинної організації ОСОБА_4 був обізнаний з визначеними об'єктами злочинів, загальним планом їх вчинення, знав, які конкретно функції згідно з таким планом покладаються безпосередньо на нього та інших керівників і членів організації, а також те, що інші очевидні і обов'язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками злочинної організації ОСОБА_4 Наприкінці лютого 2010 року ОСОБА_4 залучив до участі як одного з керівників своєї злочинної організації особу зі свого найближчого оточення - ОСОБА_5 та, використовуючи контрольовану ним частину народних депутатів України, сприяв обранню його 11.03.2010 Прем'єр-міністром України. Отримавши відповідні владні повноваження ОСОБА_5, як один з керівників злочинної організації ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з останнім, самостійно визначав об'єкти злочинів, здійснював загальне керівництво злочинами, намічав і розробляв плани їх вчинення, підшукував інших співучасників, яких залучав до участі у злочинній організації ОСОБА_4, призначав їх на відповідні посади в Кабінеті Міністрів України, розподіляв ролі між членами злочинної організації та координував їх діяльність, а також шляхом використання свого службового становища забезпечував усунення перешкод у реалізації злочинних намірів у вигляді відомчого контролю та сприяв прийняттю Кабінетом Міністрів України відповідних рішень в інтересах злочинної організації, лобіюючи інтереси підконтрольних їй підприємств.

ОСОБА_6, як один з керівників самостійного структурного підрозділу злочинної організації, вибудував та очолив підконтрольну йому окрему ієрархічну структуру злочинної організації, визначив її керівників та організував підпорядкованість її членів, встановивши порядок керування ними, визначивши їх функції та принципи взаємодії з іншими структурними підрозділами злочинної організації ОСОБА_4, намічав і розробляв плани певних злочинів, об'єднував інших співучасників, розподіляв ролі між ними при вчиненні конкретних злочинів, здійснював організаційне та матеріальне забезпечення діяльності підконтрольної йому структури злочинної організації, а також шляхом підтримання зв'язків зі службовими особами органів державної влади та управління забезпечував усунення перешкод її діяльності, вчиняв інші дії. ОСОБА_6 визначено умовну назву підконтрольного йому структурного підрозділу злочинної організації як «група компаній «Газ України» та «група компаній «СЄПЕК» (Східно-Європейська паливно-енергетична компанія), до складу якої увійшла низка суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), створених та придбаних членами злочинної організації для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також для прикриття її незаконної діяльності. Для контролю за діяльністю вказаного структурного підрозділу злочинної організації ОСОБА_6 вибудовано її ієрархію під керівництвом підпорядкованого йому неофіційного адміністративного апарату, до складу якого входили як члени злочинної організації, так і інші наймані особи, які не залучалися до вчинення злочинів. З метою оптимізації керування структурним підрозділом злочинної організації вказаний неофіційний адміністративний апарат у свою чергу був поділений ОСОБА_6 на окремі структурні підрозділи, зокрема департаменти та відділи, кожен з яких контролював певний напрямок діяльності злочинної організації, а саме: департаменти «Європа», «Лідер-нафта», «облгаз», оптимізації податків, департамент світлих нафтопродуктів, скрапленого, а також природного газу, фінансовий, юридичний і митний департаменти, банківський департамент, департаменти залучення інвестицій, торгівлі цінними паперами та страхування, митний департамент, а також служба безпеки.

Кожен з керівників злочинної організації ОСОБА_4, у тому числі керівники злочинного угруповання ОСОБА_6, були обізнані з загальним планом вчинення злочинів, визначеними об'єктами злочинів, знали, які конкретно функції згідно з таким планом покладаються безпосередньо на них та інших членів організації, а також те, що інші очевидні і обов'язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками злочинної організації ОСОБА_4

Одним з об'єктів вчинення злочинів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визначено майно підприємств Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» або - Компанія) у вигляді належних компанії грошових коштів в особливо великих розмірах. Для привласнення цього майна у 2010 році оточенням ОСОБА_4 залучено структурний підрозділ злочинної організації під керуванням ОСОБА_6, членів організації ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які в різний період часу були підшукані ОСОБА_5 та призначені на керівні посади в ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ДАТ «Чорноморнафтогаз», а також інших осіб. Реалізуючи в період 2010-2012 років злочинний намір на привласнення майна ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» у серпні 2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інші особи спланували привласнення грошових коштів компанії ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 5 550 000 000 (п'ять мільярдів п'ятсот п'ятдесят мільйонів) гривень шляхом виведення їх на розрахункові рахунки підконтрольного злочинній організації підприємства на підставі нікчемних договорів закупівлі товарів, робіт і послуг, зокрема - поставки нафтопродуктів. Відповідно до відведеної ролі у вчиненні злочину ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими особами вирішив використати придбане іншим членом злочинної організації ОСОБА_9 фіктивне підприємство ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», код ЄДРПОУ 37428778, забезпечити виготовлення та підписання директором цього підприємства ОСОБА_10 низки офіційних документів, необхідних для створення уяви законності відповідних фінансово-господарських відносин, та передачу таких документів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як заступникам голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для використання при вчиненні злочину. Разом з цим ОСОБА_10, погодившись вчинити лише фіктивне підприємництво шляхом придбання ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» з метою прикриття незаконної діяльності злочинної організації, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, відмовився брати особисту участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, у тому числі - у привласненні майна ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Намагаючись реалізувати погоджений з іншими членами злочинної організації план привласнення майна вказаної державної Компанії, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та іншими членами злочинної організації, не ставлячи ОСОБА_10 до відому про свої злочинні наміри, організував виготовлення підроблених документів від імені останнього, як директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», та їх передачу в різний період часу ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як заступникам голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а також використав раніше передані йому ОСОБА_10 копію статуту, реєстраційних документів та печатку ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», а також ключі електронного цифрового підпису до програми «Клієнт-банк» для вчинення злочину. Зокрема, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, організував складання та видачу від імені директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_10 наступних підроблених документів: договір поставки нафтопродуктів між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» № 14/4260/12 від 22.08.2012, додаткові угоди №1 від 22.08.2012, №1/2 від 09.10.2012, №2 від 10.10.2012, а також доповнення №1 від 30.11.2012 до додаткової угоди №2 від 10.10.2012, доповнення №2 від до додаткової угоди №2 від 10.10.2012, акт прийому-передачі №1 від 30.10.2012, видаткову накладну №РН-0007018 від 30.10.2012 на суму 50 028 000 грн., податкові накладні (порядковий номер 1432 від 31.08.2012, порядковий номер 1143 від 30.10.2012, порядковий номер 1221 від 31.10.2012, порядковий номер 1257 від 31.10.2012, порядковий номер 1144 від 31.10.2012, порядковий номер 37 від 01.11.2012, порядковий номер 85 від 05.11.2012, порядковий номер 1030 від 27.11.2012, порядковий номер 976 від 27.11.2012, порядковий номер 85 від 04.12.2012), рахунки на оплату №3020 від 30.08.2012, №4468 від 11.10.2012, №4565 від 23.10.2012, платіжні доручення: №7959 від №7942 від 31.08.2012, №9969 від 30.10.2012, №10039 від №1053 від 31.10.2012, №10015 від 31.10.2012, №10117 від №10070 від 01.11.2012, №10952 від 27.11.2012, №10948 від №11208 від 04.12.2012, на підставі яких ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820 гривень. Після чого, для створення уяви належних фінансово-господарських відносин між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та приховування слідів злочину від контролюючих та правоохоронних органів, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, складав та видав від імені директора TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_10 акт прийому-передачі №2 від 29.01.2013, видаткові накладні №РН-0001093 від року на суму 63 935 640 грн., №РН-0001094 від 29.01.2013 року на суму 137 496 000 грн., №РН-0001095 від 29.01.2013 року на суму 67 752 000 грн., №РН-0001096 від 29.01.2013 року на суму 27 100 800 грн., №РН-0001097 від 29.01.2013 року на суму 56 229 180 грн., №РН-0001098 від 29.01.2013 року на суму 47 422 200 грн., які містили завідомо неправдиві відомості про передачу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» права власності на бензин, передплата за який здійснена раніше.

У подальшому, ОСОБА_6 разом з іншим членом злочинної організації прийняли рішення про передачу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» іншій, більш підконтрольній особі. На виконання вказівки ОСОБА_6, в один з днів липня 2013 року інший член злочинної організації вступив у злочинну змову із ОСОБА_1, схиливши останнього за грошову винагороду до вчинення фіктивного підприємництва шляхом придбання ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», код СДРПОУ 37428778, зареєстрованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Чехова, будинок №19, з метою прикриття незаконної діяльності структури злочинної організації під керівництвом ОСОБА_6 В свою чергу ОСОБА_1, переслідуючи мету отримання незаконного прибутку надав згоду на придбання ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та діючи умисно з попередньою змовою з ОСОБА_10 та членами структурного підрозділу злочинної організації під керівництвом ОСОБА_6 виготовив протокол № 4/1 загальних зборів учасників ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2020» від 05.07.2013, згідно якого ОСОБА_10 продав (відступив) свою частку, вийшов зі складу учасників товариства та був звільнений з посади директора цього товариства, а ОСОБА_1 придбав частку в обсязі 100% товариства та з 06.07.2013 призначив себе на посаду директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». Продовжуючи діяти за попередньою змовою з іншими членами структурного підрозділу злочинної організації під керівництвом ОСОБА_6 ОСОБА_1 передав вищевказані складені та підписані ним і ОСОБА_10 документи до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради у зв'язку з чим рішенням державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим ОСОБА_11 від 08.07.2013 №18821070021017704 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, про що видано довідку АА №854573. Крім цього, ОСОБА_1 надав до ДНІ у м. Сімферополі підписані ним та нотаріально засвідчені екземпляр статуту ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», протокол №4/1 загальних зборів учасників ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» від про придбання ним частки у товаристві в обсязі 100% та призначення його на посаду директора ТОВ «ГАЗУКРАІНА-2020», а також копію свідоцтва про державну реєстрацію цього товариства та заяву для юридичних осіб про взяття ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на облік платника податку. На підставі наданих ОСОБА_1 вищевказаних документів Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь ТОВ «ГАЗУКРАІНА- 2020» взято на податковий облік, про що видано довідку (форма №4-ОПП) про взяття на облік платника податків. Крім цього, ОСОБА_1 відкрив поточні та розрахункові рахунки в банківських установах на території України, зокрема: рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Перший», рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «ВТБ Банк», рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», рахунок НОМЕР_4 в ПАТ «Реал Банк». Реалізуючи свій намір на вчинення фіктивного підприємництва ОСОБА_1 передав іншому члену структурного підрозділу злочинної організації під керівництвом ОСОБА_6 отримані реєстраційні документи ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», статут, печатку, факсиміле особистого підпису та ключі електронного цифрового підпису до програми «Клієнт-банк» цього товариства для прикриття незаконної діяльності. Надалі, використовуючи поточні банківські рахунки, установчі документи, печатку придбаного ОСОБА_1 фіктивного підприємства ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», а також передане останнім факсиміле його особистого підпису, члени структурного підрозділу злочинної організації під керівництвом ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з останнім та ОСОБА_7 і ОСОБА_8, не ставлячи до відома ОСОБА_1 виготовили від його імені низку підроблених фінансово-господарських документів, зокрема: додаткові угоди №3 від 24.04.2013 і №4 від 24.10.2013 до договору поставки нафтопродуктів між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» №14/4260/12 від 22.08.2012, угоди про захист конфіденційної інформації №4260/13КТ від 25.12.2013, акти інвентаризації нафтопродуктів, що належать ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно договору №14/4260/12 та нібито перебували на відповідальному зберіганні ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (форми 30-нп) за місцем зберігання на нафтобазах, які знаходились в Кіровоградській, Черкаській, Харківській, Одеській та Київській областях, та передали такі підроблені документи до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з метою прикриття привласнення грошових коштів цієї компанії у розмірі 449 963 820 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України - придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «ГАЗУКРАІНА- 2020» з метою прикриття незаконної діяльності. Крім цього, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.256 КК України - сприянні учасникам злочинної організації ОСОБА_4 у вигляді заздалегідь не обіцяного укриття діяльності її структурного підрозділу під керівництвом ОСОБА_6 шляхом надання документів та печатки належного йому ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, вчинене службовою особою.

09.01.2017 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 затриманий на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2016 про дозвіл на затримання з метою приводу

Слідчий в клопотанні наголошує на наявність ризиків, передбачених ст. 117 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, відповідно до ст. 12 КК України злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, є тяжким і передбачає можливість призначення покарання на строк до десяти років позбавлення волі, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

Також, слідчий вказує, що Слідством встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.07.2009 по проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. Остання посада - посада дільничний інспектор міліції СДІМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Дана обставина вказує на те, що ОСОБА_1 обізнаний зі специфікою роботи органів досудового слідства, а тому може скористатися своїми знаннями та зв'язками з метою протидії розслідування даного кримінального провадження.

На теперішній час у кримінальному провадженні встановлено причетність низки осіб до участі в злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, які знайомі ОСОБА_1 (дані інших осіб в інтересах слідства не розголошуються). Тому ОСОБА_1, перебуваючи на волі, матиме можливість сприяти цим особам в ухиленні від кримінальної відповідальності, узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів.

Крім того навіть при здачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду закордон, одним із ризиків можливого його зникнення та можливість незаконного перетину ним державного кордону, є відсутність контролю за частиною державного кордону на сході країни, де також можуть переховуватись інші члени злочинної організації.

На наявність ризику продовження злочинної діяльності та намагання приховати вже вчинені вказує і характер вчинених ОСОБА_1 злочинів, а саме вчинення злочину шляхом сприяння чітко структурованій злочинній організації із задіянням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, продуманість схеми вчинення злочинів із чітким розподілом функцій кожного співучасника, відкритий і цинічний характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів та нехтування будь-яких суспільних інтересів, окрім власних та інших членів злочинної організації матеріальних та владних інтересів.

Сторона обвинувачення посилається на те, що вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням вагомості доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує, а саме позбавлення волі на строк до 10 років та враховуючи можливість останнього, за наявності родинних, суспільних стосунків та матеріального стану, переховуватися від органів досудового слідства та суду, в тому числі втечі підозрюваної за межі України.

Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 205 КК України

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно нього відсутні, клопотання прокурора не мотивоване. Просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та зобов'язується за кожною вимогою з'являтися до слідчого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003498 від 17.11.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вказане кримінальне провадження 17.11.2016 виділено з кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 та іншими статтями КК України.

У кримінальному провадженні № 12013220540000400 10.08.2016 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Білогорськ Амурської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 256 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 направлено поштовим зв'язком, у спосіб, передбачений статтями 135, 278, главами 6, 11 КПК України.

Постановою Генерального прокурора України від 28.11.2016 у кримінальному провадженні №42016000000003498 строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців.

У відповідності до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.

Тобто з матеріалів клопотання вбачається, що у кримінальному провадженні №42016000000003494 перебіг строку досудового розслідування обчислюється з дня повідомлення про підозру ОСОБА_1, тобто з 10.08.2016 та з урахуванням зупинення розслідування у зв'язку із розшуком підозрюваного складає 3 місяці.

09.01.2017 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 затриманий на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2016 про дозвіл на затримання з метою приводу.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваній 10.01.2016 року о 14-00 год.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_1, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Долучені до клопотання докази, які перераховані у мотивувальній частині ухвали вище, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого діяння, однак не місять жодних доказів стосовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

Слідчий суддя бере до уваги дані щодо особи підозрюваного в їх сукупності, який позитивно характеризується, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, а також враховує другорядну роль ОСОБА_1 у інкримінованому діянні та необхідність відповідності виду запобіжного заходу рівню обґрунтованості підозри.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме: 21-00 год. по 07-00 год. у межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 21:00 год. по 07:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000003498, до 10.03.2017.

Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, що, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова