Рішення № 64083707, 26.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7007/14 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/3846/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_4, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з участю третьої особи Залізничного ВДВС Львівського МУЮ про визнання договору застави припиненим, визнання права власності, звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис,

ВСТАНОВИЛА:

Оскарженим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_4, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з участю третьої особи Залізничного ВДВС Львівського МУЮ про визнання договору застави припиненим, визнання права власності, звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не застосовано законодавство та норми матеріального права, що підлягали до застосування, що регулюють спірні правовідносини, суд навмисно не прийняв до уваги висновки Верховного Суду України, постанови, якого були долучені до матеріалів справи, оскільки такі повністю суперечать висновкам оскарженого рішення. Апелянт посилається на висновки ВСУ викладені у справі №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, на ухвали ВССУ, та вказує, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Крім того апелянт вказує, що факт невиконання ОСОБА_4 своїх зобовязань за кредитним договором перед банком, встановлений вчинення ПН ЛМНО ОСОБА_5 15 січня 2011 року виконавчого напису №94 про звернення стягнення на спірний автомобіль з подальшим скеруванням коштів отриманих від його реалізації на користь банку. Ці обставини визнаються та не оспорюються сторонами, а тому не підлягають доказуванню. Апелянт зазначає, що постанова начальника відділу слідчого управління ГУ МВСУ Л/о №2/10049 від 19.11.2010 року якою був накладений арешт на все майно ОСОБА_4 не могла бути отримана позивачем, який позбавлений права її оспорювати та не є стороною кримінального провадження. Постанова слідчого не була предметом оскарження у цій справі та позивач оскаржував не постанову слідчого, а правомірність дії арешту на спірний автомобіль, який він правомірно набув з аукціону (прилюдних торгів). Апелянт зазначає, що банк в порушення вимог передбачених ст. 593 ЦК України, ст.28 ЗУ «Про заставу» чинить перешкоди власнику у володінні, користуванні та розпорядження спірним автомобілем, навмисно не звертається в органи ДАІ та до державного реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна з заявою про припинення обтяження з спірного автомобіля, знаючи, що позивач з власної ініціативи не може цього зробити. Обтяження встановлено за заявою банку 11 грудня 2012 року №13366531 на підставі договору застави, а вилучення його з державного реєстру позивачем не передбачено.

Апелянт вказує, що відповідачі не визнають право власності позивача на належний йому автомобіль та чинять перешкоди позивачу у здійсненні ним права вільного, на власний розсуд володіння, користування та розпорядження автомобілем, що визначено частиною 2 ст.386 ЦК України. Також вони не виготовили, належним чином не оформили та не скерували ПН ЛМНО та управління ДАІ ГУ МВСУ у Львівській області письмові повідомлення про припинення чинності заборон та зняття арештів з автомобіля власником якого з 29.10.2013 року є позивач.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оспорювання його права на спірний автомобіль та його звернення в уповноважені органи з проханням реєстрації права власності на даний автомобіль та йому було відмовлено.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до абз. 3 п.1 постанови ВССУ №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження, з метою захисту свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності, власник чи інший володілець вправі звернутись до суду в загальному порядку, та після підтвердження цього права, така особа як і титульний власник майна, в тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів в порядку передбаченому в ст.ст. 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Вказане свідчить про те, що у разі якщо потреби в підтвердженні права власності на майно немає, то питання щодо звільнення такого майна з-під арешту повинно вирішуватись в порядку кримінального судочинства.

Також в абз. 4 п.1 визначено, що згідно з п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК питання зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Доказів звернення до слідчого в порядку вимог КПК (в редакції 1960 року) позивачкою в ході розгляду вказаної справи надано не було.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п.4 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Як зазначено вище, позивач став власником арештованого автомобіля, і такий не перебуває в користуванні банку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, то з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 17 зазначеного закону, заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужити заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Статтею 19 зазначеного закону передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 589 ЦК у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набувє право звернення стягнення на предмет застави.

Як встановлено судом, що 03 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» був укладений договір застави транспортного засобу № 5724287, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 4705. (80-81).

19 листопада 2010 року постановою начальника відділу слідчого управління ГУ МВСУ Л/о ОСОБА_8 № 2/10049, в межах досудового розслідування у кримінальній справі, накладено арешт на автомобіль Chevrolet Epica, модель LА69L легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Враховуючи, що договір застави був укладений раніше ніж винесена постанова начальника відділу слідчого управління ГУ МВСУ Л/о ОСОБА_8 № 2/10049 та відкрито виконавчі провадження, державні виконавці при здійсненні виконавчих проваджень щодо заставленого майна при його описі та арешті не порушили законні права та інтереси ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_6, і таке майно підлягає звільненню з-під арешту.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 та ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до постанови державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ встановлено, що в процесі примусового виконання реалізовано заставне майно боржника, а саме транспортний засіб: легковий седан В, марки Chevrolet Epica, модель LА69L легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_4 та кошти після реалізації в сумі 22500,00 грн. перераховано на користь стягувача ПАТ ПУМБ

Позивач став власником арештованого автомобіля придбавши за 29500 гривень зазначений автомобіль на електронних торгах відповідно до акту державного виконавця Залізничного ВДВС від 06.11.2013 року.

Колегія вважає, що позивач ОСОБА_2 правомірно набув право власності на автомобіль Chevrolet Epica, модель LА69L легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до протоколу проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна Філії ПП «Нива-В.Ш.» від 29.10.2013 року таке право не скасовано, тому позовна вимога про визнання права власності на автомобіль є безпідставною.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що накладений арешт на даний автомобіль обмежує право власності позивача.

За таких обставин на підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 в користь держави 394грн 19 коп підлягає стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 394грн 19 коп.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення скасувати в частині відмови у звільненні автомобіля марки CHEVROLET EPICA, модель LA 69L, 2007 року випуску, сірого кольору, обєм двигуна 2492см2, легковий седан В реєстраційний номер НОМЕР_1 з під арешту та ухвалити нове рішення яким зазначені вимоги задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст..ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року скасувати в частині відмови у звільненні автомобіля марки CHEVROLET EPICA, модель LA 69L, 2007 року випуску, сірого кольору, об»єм двигуна 2492см2, легковий седан В реєстраційний номер НОМЕР_1 з під арешту та ухвалити нове рішення яким зазначені вимоги задовольнити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 394 триста девяносто чотири гривень 19 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_9