Рішення № 64081031, 12.01.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/11635/16-ц 2/335/316/2017

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 050100/37-2008 від 10.10.2008,

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 050100/37-2008 від 10.10.2008, мотивуючи свої вимоги тим, що між Акціонерним банком «Клірінговий Дім», який за договором від 01.08.2013 відступив права вимоги ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 050100/37-2008 від 10.10.2008, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 501000 грн. на споживчі потреби строком до 09.10.2018 зі ставкою 22% річних. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 050/18-2008, за яким передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Проте, ОСОБА_2 умови кредитного договору виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 19.05.2016 утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 584669,59 грн., у т.ч. за кредитом 275550,00 грн., за відсотками 185972,15 грн., пеня 120642,44 грн., штраф 2505,00 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 584669,59 грн., звернути стягнення на обєкт іпотеки на користь ПАТ «КБ «Надра» в межах суми заборгованості за кредитним договором (арк. справи 14).

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій представник вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання повторно не прибули, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, причини неявки не повідомили. Як вбачається з довідок поштового відділення на конвертах із поштовими відправленнями судових повісток, конверти були повернуті на адресу суду за закінченням терміну зберігання, що свідчить про відмову відповідачів від отримання судових повісток на поштовому відділенні. Відповідно до частини восьмої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

За таких обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів в порядку статті 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

10.10.2008 між акціонерним банком «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 050100/37-2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 501000 грн. на 120 місяців із терміном кінцевого погашення до 09.10.2018 включно та відсотковою ставкою 22% річних. Умовами п. 3.2 вказаного договору передбачено порядок погашення кредиту позичальником, за яким погашення здійснюється щомісяця до останнього робочого дня кожного місяця в сумі 4175 грн., починаючи з листопада 2008 р. на кредитний рахунок або безготівковим розрахунком. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору кредит забезпечується іпотекою нерухомого майна (арк. справи 1015).

Також 10.10.2008 між акціонерним банком «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 050/18-2008, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 загальною площею 93,02 кв.м ринковою вартістю 771688 грн., яка передається в іпотеку в якості забезпечення належного виконання боржником ОСОБА_2 зобовязання, що випливає з кредитного договору № 050100/37-2008 від 10.10.2008 (арк. справи 1618).

01.08.2013 між ПАТ «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до ПАТ «КБ «Надра» перейшло право вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами. Відповідно до вказаного договору загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором склала 292869,75 грн., у т.ч. строкова заборгованість по кредиту 267200 грн., прострочена заборгованість по кредиту 8350,00 грн., строкові проценти по кредиту 6145,14 грн., прострочені проценти по кредиту 10151,31 грн., неустойка 1023,30 грн. (арк. справи 1921).

Про відступлення прав вимоги відповідачі були проінформовані відповідними повідомленнями від 01.08.2013 із зазначенням рахунку для погашення заборгованості за кредитом (арк. справи 2224).

У зв'язку з порушеннямвідповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним договором, його заборгованість перед позивачем станом на 19.05.2016 становить 584669,59 грн., у т.ч. за кредитом 275550,00 грн., за відсотками 185972,15 грн., пеня 120642,44 грн., штраф 2505,00 грн., що також підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором (арк. справи 25).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

На порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, у звязку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 584669,59 грн.

Стосовно позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього Договору, рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, пунктом 4.3 договору викладено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі статтею 36 вказаного Закону.

Як визначено положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Натомість, у позовній заяві позивач не зазначив вказаних вище даних. В цей же час, суд з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства розглядає справу на підставі та в межах заявлених позивачем позовних вимог, який, своєю чергою, користується своїми правами, у т.ч. й щодо заявлення конкретних позовних вимог, на власний розсуд. З власної ініціативи суд позбавлений можливості визначати спосіб реалізації предмета іпотеки, початкову ціну предмета іпотеки, а також заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління.

Крім того, позивачем не додано до позовної заяви відповідної оцінки предмета іпотеки, з якої мав би виходити суд при розгляді даної справи.

Верховний Суд України в постанові від 7 жовтня 2015 р. у справі № 6-1935цс15 сформулював правовий висновок, за яким, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Зазначений висновок Верховного Суду України враховується судом при розгляді даної справи відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України.

Крім того, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 р. № 6-1851цс15 в справі про звернення стягнення на предмет іпотеки було наголошено на тому, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Як зазначено судом вище, у пункті 4.3 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначається сторонами договору як договір про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі статтею 36 вказаного Закону.

Отже, договором установлено згоду сторін на позасудовий спосіб врегулювання спору. В цей же час, позивачем не надано суду доказів про застосування позасудового способу врегулювання спору на виконання умов договору, що може свідчити про передчасність звернення до суду в даному випадку.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов частково, а саме у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 584669,59 грн.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, пропорційно до задоволених позовних вимог майнового характеру (арк. справи 5).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61,88,208, 212-215, 224ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ЄДРПОУ 20025456, заборгованість за кредитним договором №050100/37-2008 від 10 жовтня 2008 року у розмірі 584 669 (пятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят девять) гривень 59 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ЄДРПОУ 20025456, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) гривень 05 копійок.

Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення надіслати на адресу відповідачів рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Шалагінова