Постанова № 64080452, 16.12.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.12.2016 Справа № 554/5219/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 грудня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого судді - Антонова С.В.,

секретаря Плаксюк І.Ю.,

за участюпредставника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, прохаючи суд визнати дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та зобовязати відповідача нарахувати і виплатити йому довічне грошове утримання судді у відставці з 1 вересня 2015 року з суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання.

08.08.2016 року позивач подав до суду позовну заяву про зміну позовних вимог, прохаючи суд визнати дії Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови йому в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці неправомірним; зобовязати відповідача нарахувати та виплатити йому довічне грошове утримання судді у відставці з 1 вересня 2015 року в розмірі 90 % суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання; встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір в сумі 551,20 гривня.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказав, що він з 1987 року працював на посаді судді Октябрського районного суду м.Полтави. 11 червня 2012 року його було звільнено з посади у звязку з поданням заяви про відставку та він має стаж роботи на посаді судді більше 25 років.

З дня звільнення позивачеві було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір щомісячного грошового утримання був обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці), встановлено, що підлягають застосуванню частина перша, друга, статті 138 Закону України №2453 в редакції закону №3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону №2453 в редакції Закону №3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених законом №3668, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше, ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, з 3 червня 2013 року позивач набув права на нарахування та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. З 1 вересня 2015 року суддівська винагорода, яка повинна враховуватися при перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_2, як судді у відставці, підвищилась до 22048, 00 гривень.

У звязку з цим, 1 грудня 2015 року, позивач подав заяву до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про перерахунок довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві №6084 від 1 грудня 2015 року відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_2, посилаючись на п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, відповідно якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України». Раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважає таке рішення неправомірним, у звязку з чим звернувся до суду за захистом свого права.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 25.08.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2; зобовязано Полтавське обєднане Управління Пенсійного фонду України Полтавськї області здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_2 в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 29.12.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Позовні вимоги в іншій частині залишено без розгляду. Окрім того, встановлено місячний строк для подання субєктом владних повноважень відповідачем Полтавським обєднаним Управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій та стягнуто з Полтавського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2016 року виправлено описки у постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 25.08.2016 року у справі №2а/554/219/2016, 554/5219/16-а, а саме у абзаці восьмому на аркуші третьому постанови (а.с. 35) цифри «01.12.2016» замінено на «01.12.2015»; у абзаці пятому на аркуші четвертому постанови (а.с. 36) фразу «…01 грудня 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою…» замінено на «…01 грудня 2015 року позивач звернувся з письмовою заявою…»; у абзаці пятому на аркуші шостому постанови (а.с. 38) фразу: «…права позивача підлягають захисту із 29.12.2016 року. В іншій частині з 01.09.2016 року по 12.12.2016 року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду» замінено на: «…права позивача підлягають захисту із 29.12.2015 року. В іншій частині з 01.09.2015 року по 29.12.2015 року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 року постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 25.08.2016 року по справі №554/5219/16-а в частині залишення без розгляду позовних ОСОБА_2 вимог за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно скасовано. Справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (а.с. 83-88).

У судове засідання позивач не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.111).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивач, ОСОБА_2, 29 червня 2016 року звернувся до суду з позовними вимогами про зобовязання здійснити перерахунок довічного грошового утримання з 01.09.2015 року, тобто з порушенням строків звернення до суду.

Також у своїх запереченнях проти задоволення позову, представник відповідача постався на наступні норми законів та підзаконних актів. Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453 від 07.07.2010 року (в редакції Закону 3213-VIII від 02.03.2105 року) щомісячне довічне утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з нормою ч. 4 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норми ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» максимальний розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10740 гривень. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

П. 5 розд. ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Раніше призначені пенсії не перераховуються. Таким чином, відповідач зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку довічного утримання судді у відставці ОСОБА_2, на підставі довідки про заробітну плату №3798 від 24.11.2015 року, виданої ТУ ДСА України в Полтавській області.

Заслухавши думку представника відповідача, перевіривши фактичні обставини справи наданими сторонами доказами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову й в частині зобовязання Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_2 в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

Нормою ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як вже було раніше встановлено у постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2016 року, що набрала законної сили (а.с. 33-38), з 11 червня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з посади судді з поданням заяви про відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

01.12.2015 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання до Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві.

01.12.2015 року УПФ України Октябрського району в м. Полтаві прийнято рішення за №6084, яким ОСОБА_2 було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 розд. ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Раніше призначені пенсії не перераховуються.

Стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить більш ніж 25 років.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року, відповідач вказував на пропущення ним шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Проте, суд не погоджується із вказаним твердженням відповідача, виходячи з наступних встановлених фактичних обставин справи.

Так, згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що рішення Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №6084, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з 01.09.2015 року, направлено позивачу за вихідним №18384/04-33 від 29.12.2015 року (а.с.5).

Вказане рішення відповідача отримано позивачем 02.01.2016 року, а оскаржено до суду 29.06.2016 року, тобто з урахуванням шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.99 ККАС України.

Слід зазначити, що констатуючи право позивача на проведення перерахунку та виплати йому щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно, суд виходить, як і у постанові від 25 серпня 2016 року з норми ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на момент виходу позивачки у відставку), що передбачала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на загальних підставах. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія на загальних підставах або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який має стаж роботи. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 % заробітку судді.

Абзацом 3 пункту 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2863-XII передбачалось, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

З 01 січня 2011 року виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначається ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З цієї ж дати змінилася система оплати праці суддів у відповідності до ст. 129 Закону.

01.09.2015 року, у зв`язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати, змінилась суддівська винагорода, у зв`язку із чим 01 грудня 2016 року позивач і звернувся з письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання, але, як вже зазначалось вище, рішенням від 01.12.2015 року в цьому йому було відмовлено.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді (п. 7.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Згідно з п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У п. 7 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року зазначено, що суб`єкт права на конституційне подання порушує перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зі змісту якого вбачається, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється суддям без індексації, без застосування положень ч.2,3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та без проведення інших перерахунків, передбачених законами України.

Конституційний Суд України вважає, що Закон № 3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону №3668 в частині поширення їх дії на Закон стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам частини першої статті 126 Конституції України.

У зв`язку з чим, дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (п. 8 згаданого рішення Конституційного Суду України).

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 встановлено, що частина 3 ст. 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розмірі щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від заробітку працюючого на відповідній посаді судді визначено ч. 3 ст. 138 Закону, а розрахунок проводиться на підставі ст. 129 вказаного Закону.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у тому числі і за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів пропуску позивачем шестимісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав, як про те зазначав відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплати щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у тому числі за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було понесено судові витрати у розмірі 606 грн. 32 коп. зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на її задоволення та задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 159-163, 167 , 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Зобовязати Полтавське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_2 в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 01.09.2015 року по 28.12.2015 року включно, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 606 гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії через Октябрський районний суд м. Полтави.

Суддя С.В. Антонов