Рішення № 64077203, 11.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1140/15-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія 27 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.І.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» (далі Банк) звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 24530,75 доларів США та 204829 грн. 06 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 27.12.2006 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27/12/2006/840-H/02/27, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 24400 доларів США терміном до 25.12.2026 року, із сплатою 10,0 % річних. Виконання зобовязання за даним договором забезпечено договорами поруки, укладеними з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 цього ж дня. Оскільки відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання, станом на 16.06.2015 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач порушив умови п. 2.1. договору поруки, оскільки не надіслав поручителям вимогу про виконання зобовязання позичальника, а відтак збільшив обсяг відповідальності поручителів, оскільки змінив строк виконання зобовязання. Крім того, суд розглянув справу на підставі ксерокопії кредитного договору, який, як свідчить позичальник, його не підписував. Суд в порушення вимог процесуального законодавства не витребував оригінал кредитної справи для ознайомлення та звірки. Також, Банк надав суду неправильний розрахунок заборгованості, який не відповідає умовам договору. Вважає, що судом безпідставно достроково стягнуто кошти за кредитним договором, строк виконання якого ще не настав та не вирішено питання про застосування строку позовної давності, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку. При цьому, судом не застосовані скорочені строки позовної давності.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Встановлено, що 27.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27/12/2006/840-H/02/27, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 24400 доларів США строком до 25.12.2026 року із сплатою: відсотків - 10,0 % річних, комісії за управління кредитом - 0,35% від розміру фактичного залишку заборгованості по кредиту за кожний календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів (а.с. 8-9).

Згідно п.п. 3.3. даного Договору позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені договором платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок Банку мінімально необхідного платежу 309 доларів США щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також у випадку строку виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом п. 4.2.4. кредитного договору передбачено, що Банк вправі вимагати дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплаті нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у встановлені договором строки.

З метою забезпечення виконання вищевказаного кредитного зобовязання, 27.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки (а.с. 10-11), за умовами яких, у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобовязань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

З п. 5.3. цих договорів вбачається, що їх дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобовязань, згідно з умовами цього договору.

З метою перевірки доводів скарги, апеляційним судом був оглянутий в судовому засіданні оригінал кредитної справи за вищевказаним кредитним зобовязанням, під час чого засвідчено, що надані позивачем фотокопії договорів про кредит, поруку, іпотеку відповідають оригіналам, що містяться в даній кредитній справі. При цьому, представником апелянта клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялося.

Також, з матеріалів справи вбачається, що постановою правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних. 05.02.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», відповідно до якого з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра».

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що при вирішенні спорів про припинення поруки суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З наданих Банком розрахунків вбачається, що останній платіж здійснено позичальником 19.05.2014 року в сумі 309,41 дол. США (а.с. 197-199). Станом на 16.06.2015 року утворилась заборгованість:

-по тілу кредиту 21188,03 дол. США, що еквівалентно 454458 грн. 03 коп.;

-по відсотках 2650,21 дол. США, що еквівалентно 56843 грн. 85 коп.;

-по сплаті комісії 692,51 дол. США, що еквівалентно 14853 грн. 52 коп.;

-по пені в межах річного строку 7109,67 дол. США, що еквівалентно 152493 грн. 96 коп.;

-штраф, відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення п. 4.3.2. кредитного договору 2440 дол. США, що еквівалентно 52335 грн. 10 коп. (а.с. 212-215).

З кредитної справи вбачається, що Банк надсилав повідомлення поручителям про наявність поточної заборгованості тільки у вересні 2009 року (а.с. 224-227). Боржнику направлялася досудова вимога про необхідність дострокового погашення всієї суми заборгованості 23.06.2015 року (а.с. 17-18). Поручителям така вимога не надсилалася взагалі, що підтвердив представник Банку під час апеляційного розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що порука, укладена Банком з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є припиненою, оскільки Банк дізнався про порушення свого права у червні 2014 року, з позовом до поручителів звернувся у липні 2015 року, а отже пропустив строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України. За таких обставин, рішення суду щодо стягнення з поручителів заборгованості та судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, колегія суддів не погоджується з рішенням суду щодо визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника, зокрема, зі стягненням з нього штрафу в сумі 2440 дол. США, що еквівалентно 52335 грн. 10 коп., який нарахований відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення п. 4.3.2. кредитного договору, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9., 4.3.10 цього Договору, він зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

Пунктом 4.3.2. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний суворо дотримуватися положень цього договору, а також договору застави, визначеного п. 2.1. цього договору.

На виконання вимог п. 2.1. кредитного договору, 27.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 228-231).

Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що штраф нараховано відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення п. 4.3.2. кредитного договору, у звязку із невиконанням боржником умов ст. 3 договору про іпотеку, в частині щорічного укладення договору страхування іпотечного майна.

Проте, з п. 3.1.5. договору про іпотеку вбачається, що позичальник (іпотекодавець) зобовязаний був застрахувати предмет іпотеки в день укладення цього договору та надати іпотекодержателю копію договору страхування та копію документу, що свідчить про сплату страхового платежу. З матеріалів кредитної справи вбачається, що ОСОБА_4 застрахував предмет іпотеки, копію договору та платіжного документа передав Банку. Договір іпотеки не містить інших вимог щодо укладення договору страхування. Отже, Банком не доведено наявність підстав для нарахування штрафу за невиконання позичальником умов договору щодо страхування предмета іпотеки.

Крім того, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2ст. 549 ЦК України).Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч.3ст.549 ЦК України).

За положеннямист. 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже,штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, зокрема, за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що фактично вбачається з наданих Банком розрахунків, свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

За таких обставин, рішення суду щодо стягнення заборгованості та судових витрат з позичальника підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та відшкодування судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Доводи апелянта про те, що судом не застосовано скорочені строки позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки Банк нарахував пеню за один рік.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 27/12/2006/840-H/02/27 від 27.12.2006 року в сумі 24530,75 доларів США та 152493 грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1218 грн. (за подання банком позовної заяви).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді