Ухвала суду № 64076193, 11.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26909/14-ц Провадження № 22-ц/772/203/2017Головуючий в суді першої інстанції Король О. П.Категорія 39Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Перша вінницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Зазначав, що 26.10.2014 року помер ОСОБА_4, який є його братом. 18.11.2014 року позивач звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак йому стало відомо про існування заповіту, який склав ОСОБА_4 07.02.2013 року, яким заповів своє майно ОСОБА_2 Стверджуючи про те, що ОСОБА_4 протягом останніх декількох років до моменту його смерті проживав у квартирі в АДРЕСА_1 один, часто хворів та через стійкий розлад здоров'я не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, а також не впізнавав близьких та висловлював недоречні думки, ОСОБА_3 посилаючись на положення чч.2, 3 ст.203, чч.1, 3 ст.215, ч.1 ст.225, ст.ст.1257, 1262 ЦК України, просив визнати заповіт, складений 07.02.2013 року ОСОБА_4 посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори та зареєстрований за реєстровим №8-153 недійсним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений 07.02.2013 року ОСОБА_4 посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори та зареєстрований за реєстровим №8-153.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 243,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у зв'язку з чим заповіт є недійсним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає ст.213 ЦПК України.

Установлено і не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, який був рідним братом ОСОБА_3

За життя ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_2.

07.02.2013 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори та зареєстрований за реєстровим №8-153, відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2

Судом першої інстанції також встановлено, що 18.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №67 від 05.02.2016 року складеного експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи: ОСОБА_4 на 07 лютого 2013 року страждав стійким, хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу з когнітивними порушеннями і вираженими розладами особистості. ОСОБА_4 на час складання заповіту від 07 лютого 2013 року страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу з когнітивними порушеннями і вираженими розладами особистості. ОСОБА_4 за своїм психічним станом на час складання заповіту від 07 лютого 2013 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до вимог чч.1-3 ст.203 ЦК України зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочинну має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За правилами визначеними ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п.16 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначає, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочинну суд відповідно до ст. 145 Цивільного процесуального кодексу (обов'язкове призначення експертизи) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.ст. 225, ч.2 ст.1257 ЦК України суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочинну.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у пп.17, 18 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» звертає увагу судів на те, що право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновок суду про визнання недійсним спірного заповіту, оскільки ОСОБА_4 за своїм психічним станом на час складання заповіту від 07.02.2013 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, є законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судова колегія вважає безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок судово-психіатричного експерта №67 від 05.02.2016 року складений експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи не може бути належним та допустимими доказом, оскільки він складений з істотними порушеннями, судова колегія вважає безпідставними, так як зазначена судово-психіатрична експертиза проведена відповідно до ухвали суду, належними особами, які попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а наведені відповідачем заперечення на даний висновок обґрунтовано судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки вони не свідчать про необґрунтованість висновку експерта, не викликають сумніву в його правильності.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Перша вінницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ А.Ю. Зайцев

Судді: /підпис/ О. С. Панасюк

/підпис/ Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом.

Суддя: