Рішення № 64075311, 12.01.2017, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/695/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Круглик В.В.

за участю секретаря Данилюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики, без участі сторін,

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики, згідно із якою 19.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 153350 грн, які зобов»язувався повернути до 19.02.2016 року. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується його підписом у зазначеному договорі.

Станом на 22.06.2016 року відповідач свої зобов»язання не виконав, тому позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики від 19.01.2016 року у розмірі 542335 грн 64 коп, у тому числі: заборгованість з урахуванням індексу інфляції - 160464 грн 73 коп; заборгованість за процентами - 1562 грн 91 коп; пеня за прострочення повернення суми позики - 380308 грн та судовий збір у розмірі 5423 грн.

Представник позивача ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору. Оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 153350 грн.

Відповідно до п.5 зазначеного договору позичальник зобов»язується повернути позикодавцю позику до 19.02.2016 року.

Згідно із п. 6 договору в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також вправі нараховувати пеню у розмірі 2 % від несплаченої чуми за кожен день прострочення.

Відповідно до розписки від 19.02.2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав від ОСОБА_1 кошти в якості позики в сумі 150350 грн (5370 доларів США).

Відповідно до договору застави автомобіля від 19.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, предметом застави є автомобіль марки «Мітсубісі» моделі «Лансер», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Згідно із витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 48788240 від 19.01.2016 року до реєстру внесно реєстраційний запис про заставу рухомого майна.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно із якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14 зробив правовий висновок про те, що за правилами п.1 ч. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов»язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК Україниобчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст. 10 ЦПК України щодо обов'я»зку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку про зменшення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення повернення суми позики, та в частині заборгованості з урахуванням індексу інфляції, оскільки відповідно до розписки від 19.02.2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 150350 грн.

Згідно п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява N 33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Оскільки позивач виконав зобов»язання належним чином відповідно до умов договору позики, а відповідач порушив взяті на себе договором зобов»язання та не повернув позику, порушене право позивача на отримання належної йому суми позики, процентів за користування позикою та пені, підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 526, 551, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, , ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України») від 09.11.2006р, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19.01.2016 року у розмірі 309377 (триста дев"ять тисяч триста сімдесят сім) гривень 64 копійки, з яких: 157464,73 грн - заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1562,91 грн - заборгованість за процентами; 150350 грн - пеня за прострочення повернення суми позики.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3093 грн 78 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.В. Круглик