Постанова № 64074802, 10.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 року Справа № 904/9/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №30-1/56404 від 29.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ №2 від 21.12.1994р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №2 від 03.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. у справі №904/9/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект", с.Олександропіль, Солонянський район, Дніпропетровська область

про стягнення 12607,97 швейцарських франків та пені у сумі 185553 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/9/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" та розстрочене виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. у справі №904/9/15 щодо стягнення суми 3733375,54 грн. строком на 24 місяці починаючи з грудня 2016 року по листопад 2018 року включно зі сплатою заборгованості 3733375,54 грн. рівними частками кожного місяця розстрочки по 155557,31 грн., а в останньому місяці розстрочки (у листопаді 2018 року) - 155557,41 грн. до 30-го числа кожного місяця розстрочки. В решті вимог відмовлено.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції вказав, що надані докази свідчать про можливість виконання судового рішення боржником за умови надання розстрочки його виконання.

Не погодившись з прийнятою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/9/15, позивач (ПАТ "УкрСиббанк") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи (не з'ясовано обставин наявності іншого майна та його вартості), недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими (не доведено наявності ускладнень виконання рішення), неправильного дослідження та оцінки доказів (не досліджено доказів на підтвердження вартості заставного майна та наявності іншого майна), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що на думку скаржника, призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та безпідставного задоволення заяви про розстрочку рішення та неправильного вирішення заяви по суті, яка підлягала залишенню без задоволення. Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/9/15 та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник зазначає, що Банком на спростування доводів заяви ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" надано вмотивовані заперечення з додатками, з яких вбачається:

- незалежною оцінкою на стадії виконавчого провадження здійснено оцінку майна комплексу, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Байкальська, 4. Вартість майна визначено у розмірі 10596027,00 грн.

- незалежною оцінкою на стадії виконавчого провадження здійснено оцінку транспортних засобів належних боржнику, вартість вказаного майна становить 682400,00 грн.

- за інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна боржнику на праві власності належать (крім комплексу зазначеного вище): - 7/10 часток нежитлових будівель, площею 554 кв. м, розташованих за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Леніна, 48; - 1/1 частка нежитлових приміщень складу із деталей модуля Кисловодськ, розташованих за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 50; - 1/1 частка будівлі кінотеатру Весна, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Радянська, буд. 65.

Скаржник вважає, що вартості заставного майна більш ніж достатньо для погашення заборгованості за спірним рішенням, а у сукупності з наявністю іншого майна немає підстав вважати, що виконання рішення утруднене. На його думку, в даному випадку має місце виключно небажання боржника ні добровільно, ні примусово виконувати свій обов'язок в натурі.

Крім того вважає, що при вирішенні заяви судом неправомірно визначено розмір заборгованості в сумі 3733375,54 грн., в той час як Постановою стягнуто 247899,96 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014р. становить 3656203,06 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 77172,48 грн. Вказує, що предметом розстрочення є сума заборгованості у валюті зобов'язання - швейцарських франках. Проте, на думку скаржника, оскарженою ухвалою суд фактично змінює спірні правовідносини та стверджує, що таке розстрочення призведе до повного виконання рішення що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи та суперечить положенням ст.533 Цивільного кодексу України. Погашення гривневого еквіваленту від заборгованості у валюті зобов'язання, який розраховано станом на 01.12.2014р. не може вважатись повним фактичним виконанням рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскільки це суперечить положенням ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України.

Відповідач (ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект") подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких не погоджується з доводами позивача та зазначає, що ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" створено у 1994 році і веде господарську діяльність з продажу запасних частин до автотракторної техніки виробництва країн СНД. Валютної виручки підприємство не отримує. Основна господарська діяльність підприємства ведеться тільки в м. Дніпро за адресою: вул. Байкальська, 4, а вказане в апеляційній скарзі банка інше нерухоме майно знаходиться в аварійному стані та не використовується в господарській діяльності підприємства. При продажі нерухомого майна в м. Дніпро, ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" виявиться банкрутом. В якості доказів господарської діяльності підприємства та сплати податків до арешту рахунків, відповідач надав декларації з ПДВ за 2016 рік. Крім того, зазначає, що відповідно до постанови про арешт коштів боржника державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 29.07.2016р. №51662310 накладено арешт на всі існуючі рахунки боржника, а також на ті рахунки, які будуть відкриті після винесення постанови. Вважає, що враховуючи докази надані відповідачем на підтвердження підстав для розстрочки виконання судового рішення, а також з урахуванням загальної несприятливої економічної ситуації в Україні, що унеможливлює негайне виконання відповідачем рішення суду у даній справі, оскільки його виконання може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача та невиплати заробітної плати працівникам підприємства, несплату податків та інших обов'язкових платежів, при наданні розстрочки виконання рішення, судом першої інстанції враховано дотримання балансу інтересів сторін. Разом з тим, звертає увагу, що відповідач на підтвердження здатності дотримуватися покладених на нього зобов'язань зі сплати заборгованості надає копію квитанції №78 від 28.12.2016р. на суму 155557,31 грн., яка підтверджує погашення розстрочки в грудні місяці на виконання вимог ухвали від 28.11.2016р.

В судовому засіданні 10.01.2017р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Керівник та представник відповідача заперечували на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у своєму відзиві.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 10.01.2017р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016р. (суддя Ніколенко М.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" про стягнення 247891,67 швейцарських франків (еквівалент 3852125,25 грн.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. (колегія суддів у складі: суддя Дармін М.О. - головуючий, судді Березкіна О.В., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016р. скасовано та прийнято нове. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором №115-1013/В-06 від 30.08.2006р. по кредиту та процентам в розмірі 247899,96 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014р. становить 3656203,06 грн., пеню в розмірі 183067,87 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016р. у справі №904/9/15 скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12607,97 швейцарських франків заборгованості по процентам, 176891,06 грн. пені за прострочення сплати по кредиту та 8662,86 грн. пені за прострочення сплати процентів, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. залишено без змін. Поновлено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. в частині, залишеній без змін.

26.10.2016р. на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2016р. у справі №904/9/15 видано відповідний наказ.

16.11.2016р. від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. у справі №904/9/15, в якій відповідач просив суд розстрочити виконання означеної постанови на 7 років згідно з графіком погашення суми боргу 3733375,54 грн., починаючи з грудня 2016 року по жовтень 2023 року - в сумі 44445,00 грн. щомісячно, у листопаді 2023 року - в сумі 44440,54 грн.

Заява вмотивована тим, що станом на дату подання цієї заяви своєчасне виконання рішення суду з боку відповідача вкрай ускладнене, оскільки надзвичайно нестабільний стан, що склався на території України, сильно вплинув на фінансове становище ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект". Боржник послався на те, що в такому скрутному становищі, робить все можливе для того, щоб зберегти робочі місця, забезпечити своєчасну оплату праці, сплачувати податки та збори, зберегти складські приміщення, які побудовані з 1996 по 2000 рік і передані у 2006 році в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк". Зазначає, що ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" з 1994 року веде господарську діяльність з продажу запасних частин до автотракторної техніки виробництва країн СНД, валютної виручки підприємство не отримує. Вказує, що в 2006 році підприємство мало 36 філій по всій Україні і належним чином виконувало свої зобов'язання перед банком, незважаючи на світову фінансову кризу та девальвацію гривні. За цей час курс швейцарських франків збільшився в 4,0 в 2006 році до 15,54 - у 2014. Боржник зазначив, що в умовах війни, коли події знаходяться поза контролем ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та мають кваліфікацію форс-мажорних обставин, не має змоги виконати свої зобов'язання у зв'язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає. Також вказав, що на сьогоднішній день у нього залишилось 4 філії і скрутне становище, тому що ПАТ "УкрСиббанк" заблокував всю господарську діяльність підприємства.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

У пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено господарським судам, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) послався, зокрема на те, що знаходиться у скрутному фінансовому становищі, а на підтвердження викладених вимог боржник надав суду Оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за січень-липень 2016 року, з яких вбачається, що обороти з продажу товарів (запасних частин) у січні 2016 складають 157464,26 грн. (а.с.19 т.4), у лютому 2016 року 331257,04 грн. (а.с.21 т.4), у березні 2016 року 191554,54 грн. (а.с.22 т.4), у квітні 2016 року 589372,7 грн. (а.с.24 т.4), у травні 2016 року 242310,91 грн. (а.с.27 т.4), у червні 2016 року 329677,99 грн. (а.с.29 т.4), у липні 2016 року 253386,34 грн. (а.с.32 т.4).

24.11.2016р. відповідач подав до господарського суду клопотання та просив залучити до матеріалів справи №904/9/15 наступні документи: Статут Товариства, копію свідоцтва про право власності від 25.12.2000р. на склад №1, склад №2, термінал "Б", КПП "А", огородження; додатковий договір №1 до договору іпотеки №115/116 від 14.12.2006р.; договори оренди: від 13.10.2014р., укладений між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ПП "Кристина", від 01.10.2013р., укладений між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", від 11.08.2014р., укладений між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ТОВ "Ростава", від 01.04.2009р., укладений між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ТОВ "Торговий Дім "Марафон", від 17.03.2016р., укладений між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ТОВ "СТВ "Харьков"; довідку про наявність на розрахункових рахунках грошових коштів у сумі 13115,75 грн. станом на 24.11.2016р.

Як вбачається із наданої відповідачем довідки про залишок грошових коштів на його рахунку у відповідача відсутні грошові коштів в національній валюті у обсязі, який може бути достатнім для одночасного та повного виконання означеного судового рішення на момент розгляду судом його заяви. Разом із цим інші, надані відповідачем докази, підтверджують факт існування у відповідача орендованого майна, яке може бути джерелом періодичного надходження грошових коштів в національній валюті, за рахунок якого разом із іншими доходами від поточної господарської діяльності відповідач матиме можливості для виконання означеного судового рішення частинами. Натомість арешт та реалізація такого майна, як і іншого належного відповідачу майна, яке не є предметом іпотеки в забезпечення боргових зобовязань за кредитним договором із позивачем, але безпосередньо використовується останнім в його поточній господарській діяльності, створює реальну загрозу банкрутства останнього як субєкта господарської діяльності.

Відтак, колегія суддів переглядаючи справу встановила, що розглядаючи заяву та надаючи розстрочку виконання постанови у даній справі, із наданих відповідачем доказів місцевий господарський суд вірно встановив існування обставин, які ускладнюють виконання означеного судового рішення саме за рахунок наявних у боржника грошових коштів на момент розгляду судом його заяви та правильно прийняв до уваги матеріальні інтереси сторін у справі, зокрема те що відповідач переважно веде господарську діяльність з продажу запасних частин до автотракторної техніки виробництва країн СНД, відсутність валютної виручки, скорочення кількості філій по країні, збільшення курсу швейцарських франків по відношенню до гривні починаючи з 2014 року; можливість виконання судового рішення боржником за умови надання розстрочки його виконання; з метою запобігання блокування роботи підприємства та можливого банкрутства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав за доцільне частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. на два роки (24 місяці), починаючи з грудня 2016 року по листопад 2018 року зі сплатою заборгованості 3733375,54 грн. рівними частками кожного місяця розстрочки по 155557,31 грн., а в останньому місяці розстрочки 155557,41 грн.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги позивача про ненадання відповідачем суду першої інстанції належних доказів на підтвердження виключних обставин, які перешкоджають виконання означеного судового рішення та про їх невірну їх оцінку.

Посилання позивача на не врахування місцевим господарським судом тих обставин, що виконання означеного судового рішення має відбуватися насамперед за рахунок іншого майна, яке не обтяжене іпотекою та оціночна вартість якого є значною та достатньою для погашення існуючої заборгованості, також не спростовує висновків суду про те, що реалізація такого майна може мати наслідком суттєві перешкоди у господарській діяльності та загрозу банкрутства останнього. Так, фактична наявність предмета іпотеки, на який накладено арешт та заборона відчуження в межах виконавчого провадження, забезпечують інтереси позивача у справі та стягувача у виконавчому провадженні, а розстрочка виконання рішення суду лише відтерміновує його виконання та надає можливість боржнику виконати судове рішення, та уникнути негативних для нього наслідків, які можуть бути зумовлені негайним виконанням рішення. Натомість відмова у наданні розстрочки виконання рішення суду за обставин, що склалися, загрожує боржнику вибуттям з його власності належного йому майна, та, як наслідок, припинення його господарської діяльності в цілому.

Таким чином, судом першої інстанції надана вірна оцінка майнового стану боржника, який підлягає врахуванню під час вирішення питання про наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, виходячи з вимог процесуального законодавства суд першої інстанції, встановив обставини та обґрунтував їх винятковість, що є підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Відносно доводів позивача про продовження банком нарахування відсотків за користування кредитними коштами до моменту належного виконання відповідачем своїх поточних зобовязань з їх повернення позивачу, то така обставина також не може визнаватися перешкодою у наданні відповідачу розстрочки виконання означеного судового рішення, оскільки обєктивно не погіршує майновий стан кредитора.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги той факт, що відповідач на підтвердження здатності дотримуватися покладених на нього зобов'язань зі сплати заборгованості та вже почав виконувати здійснювати періодичні платежі відповідно до наданою йому оскарженою ухвалою суду розстрочки, надав до матеріалів даної справи копію квитанції №78 від 28.12.2016р. на суму 155557,31 грн. про сплату розстроченої заборгованості у грудні 2016 року.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про неправомірне визначення судом першої інстанції загального розміру заборгованості та періодичних платежів у національній валюті, то враховуючи на те, що зарахування коштів в погашення заборгованості, які будуть надходити від відповідача в добровільному порядку позивач буде здійснювати відповідно до умов кредитного договору, а у випадку примусового виконання означеного судового рішення особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті врегульовані ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів доходить висновку, що сторони не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України про розяснення оскаржуваної ухвали з питань виконання означеного судового рішення в іноземній валюті.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженої у справі ухвали суду немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/9/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 16.01.2017р.

Головуючий суддяІ. М. Подобєд

СуддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяЛ.О. Чимбар