Рішення № 6406710, 17.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/2417.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК» До1) Асоціації «Дім авторів музики в Україні» 2) Закритого акціонерного товариства «Радіокомпанія «Гала»

Простягнення компенсації у розмірі 242000,00 грн. за порушення авторських прав

Суддя Шевченко Е. О.

Представники:

Від позивачаБригинець С.М., представник, дов. № 1-04/03.09 від 04.03.09р.

Куницький Ю.М., директор

Від відповідача1) Капля Н.І., представник, дов. б/н від 02.03.09р.

2) Кожухов О.В., представник, дов. б/н від 02.03.09р.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву з 20.08.09р. по 17.09.09р. для підготовки повного тексту рішення у справі.

Обставини справи :

ТОВ «Автор Мюзік» (далі по тексту позивач) заявлено позов про стягнення з Асоціації «Дім авторів музики в Україні»(далі по тексту відповідач-1) та ЗАТ «Радіокомпанія «Гала» (далі по тексту відповідач-2) солідарно компенсації у розмірі 242000,00 грн. за порушення виключних майнових авторських прав за використання музичного твору з текстом «ІНФОРМАЦІЯ_1», заборони відповідачеві-2 використовувати твори, виключні майнові права на які належать позивачеві відповідно до договору № РР/УАП 01/01-09/06 від 11.09.2006р., а також про стягнення з відповідачів судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009р. порушено провадження у справі № 21/24 та призначено справу до розгляду на 05.03.09р. В судовому засіданні 05.03.09р. оголошено перерву в судовому засіданні на 26.03.09р. для надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі.

12.03.09р. через канцелярію суду позивачем у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить, крім раніше заявлених позовних вимог зобовязати відповідача-1 перерахувати на користь позивача всю зібрану авторську винагороду за використання творів, виключні майнові права на які належать позивачеві, на підставі договору № РР/УАП 01/01-09/06, а також накласти на відповідачів штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої на корить позивача.

В судовому засіданні 26.03.09р. було оголошено перерву до 23.04.09р. для надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в звязку з поданням сторонами додаткових пояснень та уточненням (збільшенням) позовних вимог позивачем.

16.07.2009р. позивачем у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- визнати недійсним ліцензійний договір № Р-01-05 від 01.09.05р., укладений між Асоціацією «Дім Авторів Музики в Україні»та Закритим акціонерним товариством «Радіокомпанія «Гала»;

- стягнути солідарно з відповідачів компенсацію за порушення виключних майнових прав позивача у справі у розмірі 1050000,00 грн.;

- заборонити Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні»надавати дозволи на використання творів з каталогу ТОВ «Автор Мюзік»та одержувати авторську винагороду за використання творів, виключні майнові права на які належать позивачу;

- зобовязати Асоціацію «Дім Авторів Музики в Україні»вилучити з вже наданих дозволів на використання творів твори з каталогу ТОВ «Автор Мюзік»шляхом повідомлення осіб, з якими відповідачем укладені договори, про заборону на використання творів, виключні майнові права на які належать позивачу, та отримувати винагороду за їх використання;

- зобовязати Асоціацію «Дім Авторів Музики в Україні»виплатити позивачу винагороду, зібрану за використання творів з каталогу ТОВ «Автор Мюзік»,

- заборонити закритому акціонерному товариству «Радіокомпанія «Гала»використовувати музичні твори з текстом і без тексту з каталогу ТОВ «Автор Мюзік»;

- стягнути з Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні»та ЗАТ «Радіокомпанія «Гала»штраф до Державного бюджету України в розмірі 10% суми, присудженої на користь позивача.

В судовому засіданні 20.08.09р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх наступним:

Позивач відповідно до Договору № РР/УАП 01/01-09/06 від 11 вересня 2006 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Реал Рекордс»та Позивачем, є суб'єктом виключних майнових авторських і суміжних прав на використання на території України Музичного твору (пісню «ІНФОРМАЦІЯ_1»), у тому числі шляхом публічного сповіщення Твору в ефір, а також виключного права дозволяти (видавати ліцензії), перешкоджати або забороняти третім особам здійснювати використання Музичного твору зазначеним способом, а також інших Творів, включених до Каталогу, який є невідємною частиною вказаного договору

Позивач листом № 24/03/08 від 24 березня 2008 р. повідомив Відповідача-1 про вилучення Музичного твору із дозволів на використання, які надаються Відповідачем-1 як організацією колективного управління майновими правами шляхом укладення договорів з особами, які використовують цей Музичний твір;

Відповідачем-1 як організацією колективного управління до 21 січня 2009 р. не здійснено виплати авторської винагороди (роялті) на користь Позивача, зібраної за період з 2005 по 2008 р. включно;

відповідач-1 проліцензував публічне сповіщення в ефір Музичного твору відповідачем-2, не маючи на це відповідних повноважень, а відповідач-2 за відсутності відповідного дозволу уповноваженої особи на використання творів шляхом публічного сповіщення в ефір, неправомірно використав Музичний твір зазначеним вище способом 01.01.2007р. без виплати авторської винагороди, а також ліцензійний договір, укладений між відповідачами у справі підлягає визнанню недійсним;

одним з способів захисту порушеного авторського права, передбаченого ст. 16, 432 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»є виплата компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що ним не було допущено порушення авторських прав позивача, оскільки відповідачем-1 публічного сповіщення (використання) музичного твору не здійснювалось. Відповідач-2 здійснював використання Музичного твору шляхом публічного сповіщення у відповідності зі ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»на підставі ліцензійного договору № Р-01-05, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 з виплатою роялті відповідачеві-1.

Відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись в обґрунтування заперечень на наступне.

Зафіксоване позивачем сповіщення в ефір Музичного твору здійснювалось відповідачем-2 правомірно, хоч і без згоди автора (позивача як особи, яка володіє виключними майновими правами) на підставі ст. ст. 15, 43, 47, 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права» на підставі договору № Р-01-05 з відрахуванням авторської винагороди (роялті) на користь відповідача-1 у розмірі 6500,00 грн. на місяць, а отже це не є порушенням авторських прав, за яке з відповідача може бути стягнуто компенсацію як це передбачено ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Автор Мьюзік” є суб'єктом авторського права, що володіє виключними майновими авторськими правами на використання музичних творів з текстом і без тексту на території України на підставі Договору № РР/УАП 01/01-09/06 від 11 вересня 2006 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством “Реал Рекордс”та Позивачем, та на підставі Договору ПЦ/ИАП №ПЦ/УАП 01/01-09/06 від 11.09.06р., укладеного між ТОВ “Автор Мюзік”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Продюсерський центр Ігоря Матвієнко”, про передачу виключних майнових авторських прав на території України позивачеві.

Зокрема, з наданих позивачем додаткових документів, судом встановлено, що позивач є субєктом виключних майнових авторських прав, зокрема на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», співавторами якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до статті 7 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Пунктом 5) статті 8 Закону України “Про авторське право та суміжні права” визначено, що обєктом авторського права є музичні твори з текстом і без тексту.

Позивачем у справі було зафіксовано факт публічного сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»01.01.2007р. в ефірі радіокомпанії «Гала», що зафіксовано актом фіксації порушення авторських прав № 1-01-07 від 15.01.07р., який складений за результатами аналізу моніторингу ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

Позивач у справі звернувся з претензією до відповідача-2 про виплату йому авторської винагороди за публічне сповіщення твору, авторські права на який належать позивачеві. Однак у відповідь на претензію відповідач-2 повідомив позивача про те, що ним було здійснено сповіщення твору правомірно на підставі ліцензійного договору № Р-01-05 від 01.09.05р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-1.

Відповідач-1, а саме Асоціація «Дім Авторів Музики в Україні»на момент виникнення спірних правовідносин у справі був Всеукраїнською громадською організацією колективного управління майновими правами авторів і виконавців музичних творів, тобто організацією колективного управління майновими правами субєктів авторського права, що підтверджується зокрема свідоцтвом про реєстрацію обєднання громадян від 31.07.2003р. та свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 7/2005 від 26.01.05р

Відповідно до преамбули Закону України «Про авторське право і суміжні права», організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до статті 45 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами:

а) особисто;

б) через свого повіреного;

в) через організацію колективного управління.

Отже, законодавством встановлено, що субєкт авторського права (яким є і позивач) самостійно визначає спосіб управління своїми правами.

Згідно з частинами першою - третьою статті 440 ЦК України та частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

Аналогічні положення містяться у статті 11 bis Бернської конвенції, за приписами якої автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти:

(і) публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами;

(іі) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для загального відома.

Як встановлено статтею 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

Діяльність організацій колективного управління врегульована статтею 48 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, відповідно до якої організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі (Державному департаменті інтелектуальної власності МОН України). Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.

Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

. Організація колективного управління зобов'язана надавати Установі таку інформацію:

а) про зміни, що вносяться до статуту організації;

б) про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими організаціями колективного управління, в тому числі іноземними;

в) про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті;

г) про укладання договорів управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

д) про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок;

е) про осіб, уповноважених представляти організацію.

Згідно з статтею 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 -33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, суд приходить до висновку, що організації колективного управління не позбавлені права збирати авторську винагороду за використання навіть тих творів, права на управління якими їм не передні. Разом з тим законодавством також передбачена можливість вилучення творів і обєктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці обєкти.

Вищезазначеними нормами також встановлено обовязок організації колективного управління здійснювати виплату зібраної винагороди авторам чи правовласникам.

Судом встановлено, що відповідачем-1 як організацією колективного управління було укладено з відповідачем-2 ліцензійний договір № Р-01-05 від 01.09.05р., відповідно до умов якого відповідач-1 від імені авторів та осіб, які мають авторське право, включаючи зарубіжних, надає відповідачеві-2, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію), на публічне сповіщення на території України у містах та на частотах визначених відповідною ліцензією Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, а відповідач-2 зобовязується виплачувати авторську винагороду (роялті) відповідачеві-1 відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2.4 договору № Р-01-05 від 01.09.05р., авторська винагорода, яка підлягає сплаті відповідачем-2 відповідачеві-1 становить 6500,00 грн. на місяць

Відповідно до пункту 2.5 договору № Р-01-05 від 01.09.05р., відповідач-2 зобовязується вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше двадцяти днів після закінчення кожного місяця, у якому здійснювалось поточне сповіщення творів перерахувати відповідачеві-1 авторську винагороду та надати йому звіт про публічно сповіщені твори.

Позивач просить суд визнати ліцензійний договір № Р-01-05 від 01.09.05р. недійсним, посилаючись на невідповідність вимогам закону умови договору щодо суми винагороди за використання твору (роялті), а саме постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.03р. за № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання обєктів авторського права і суміжних прав». Так позивач стверджує, що встановлений оскаржуваним договором № Р-01-05 розмір авторської винагороди є меншим за мінімальним, а отже ця умова підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 5 статті 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Дослідивши матеріали справи та перевіривши умови оскаржуваного договору на відповідність вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1,2,3 Закону України «Про авторське право та суміжні права», договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено пунктом 26 розділу «В»додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав»№ 72 від 18 січня 2003 року визначено, що за публічне сповіщення творів науки, літератури і мистецтва, у тому числі зафіксованих у фонограмах, сповіщення яких здійснюється у передачах ефірного, супутникового телебачення або радіомовлення мінімальна ставка винагороди складає 2 % доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається публічне сповіщення зазначених передач або творів.

Крім цього, п. 15 приміток до додатку 1 зазначеної Постанови КМУ встановлює, що зазначена у цьому додатку винагорода виплачується залежно від тривалості публічного сповіщення або ретрансляції творів науки, літератури і мистецтва. Отже, в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав»визначені наступні критерії вирахування розміру мінімальної ставки:

1.в залежності від доходу, отриманого за певний вид діяльності, в якому відбувалось публічне сповіщення.

2.в залежності від тривалості публічного сповіщення твору.

Так оскаржуваним договором встановлено, що щомісячний розмір авторської винагороди становить 6500,00 грн., а отже річний розмір роялті складає 78000,00 грн.

Виходячи з того, що річний прибуток відповідача-2 відповідно до наданої позивачем роздруківки сайту ЗАТ «Радіокомпанія Гала» за 2005 рік від усіх видів діяльності становить 7148100 грн., за 2006 рік 7136100 грн., а за 2007 рік 6912400 грн. та враховуючи те, що відповідач-2 отримує прибуток не з одного виду діяльності, то суд приходить до висновку, що твердження про заниження розміру роялті в оскаржуваному договорі є недоведеним позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржуваним договором не визначено всіх істотних умов, зокрема щодо самого предмету договору, конкретного музичного твору, а отже такий договір є недійсним, то дане твердження також необґрунтовано законодавчо та не відповідає дійсності.

За своєю правовою природою Ліцензійний договір № Р-01-05 є договором на право використання творів.

Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права»передбачено, що договір на передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору^ способу використання твору, території на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Отже, під час укладення Ліцензійного договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх перелічених істотних умов.

Крім того, Відповідач-1 за своїм правовим статусом є організацією колективного управління правами, отже, як вже було встановлено судом вище відповідно до законодавства має право передавати у використання права на всі твори, крім тих, що вилучені із дозволів на використання субєкта авторських прав.

Суд вважає, що на момент укладення оскаржуваного позивачем договору, його права не могли бути порушені, оскільки оскаржуваний договір укладено 01.09.05р., тобто до набуття позивачем на підставі договору № РР/УАП 01/01-09/06 від 11.09.06р. виключних майнових прав на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», який було сповіщено відповідачем-2 на підставі оскаржуваного договору. В той час, коли позивачем було зафіксовано сповіщення відповідачем-2 музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», тобто на січень 2007 року, позивач повідомлень відповідачу-1 та відповідачу-2 щодо вилучення вказаного твору із дозволу на використання не надсилав.

На даний час, оскільки відповідачем-1 та відповідачем-2 отримано повідомлення позивача як субєкта авторського права про вилучення вказаного твору із дозволу на використання, то вказаний твір не входить до предмету оскаржуваного договору, тобто також не зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.

Не доведення позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача на те, що відповідачем-1 було надано відповідачу-2 права на сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»без достатніх повноважень, оскільки даний твір було вилучено із дозволу на використання відповідно до листа ЗАТ «Реал Рекордс»за б/н від 01.09.06р. та листа ТОВ «Продюсерський центр Ігоря Матвієнко»за № 18 від 01.09.06р., суд відхиляє з тих підстав, що позивач набув виключні майнові права на вказаний музичний твір 11.09.06р. та після набуття прав повідомлень відповідачеві-1 та/чи відповідачеві-2 про вилучення вказаного твору із дозволу на використання не направляв.

Отже, на момент укладення оскаржуваного договору (2005 рік) відповідач-1 ще не був повідомлений про вилучення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»із дозволу на використання, а в подальшому новий правовласник позивач після набуття прав на музичний твір 11.09.2006р повідомлень про вилучення твору із дозволу на використання не направляв.

В матеріалах справи містяться звіти ЗАТ «Радіокомпанія «Гала»щодо сповіщених творів з січня 2007 року по березень 2008 року, акти про виплату авторської винагороди з вересня місяця 2005 року по грудень 2008 року з відповідними платіжними дорученнями, що підтверджує належне виконання відповідачем-2 умов договору № Р-01-05.

Вказані обставини, а саме укладання відповідачем-2 ліцензійного договору з організацією колективного управління, та виплата авторської винагороди згідно вказаного ліцензійного договору свідчить, що відповідачем-2 не було допущено порушень авторського права у розумінні статті 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки ним сумлінно виконувались обовязки передбачені статтями 47, 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Отже, суд вважає доведеним факт правомірності сповіщення в ефір відповідачем-2 музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»до отримання ним повідомлення про вилучення даного втору із дозволу на використання відповідача-1 24.04.2008р.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача-2 компенсації за порушення авторських на підставі статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», не підлягає задоволенню, оскільки не встановлено самого факту порушення відповідачем-2 авторських прав шляхом сповіщення музичного твору без дозволу уповноваженої особи.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 компенсації за порушення авторських майнових прав також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, зокрема є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Відповідач-1 як організація колективного управління правами авторів є неприбутковою організацією, яка сама не здійснює публічне сповіщення творів, і доказів такого сповіщення позивачем не надано, а здійснює тільки діяльність щодо управління майновими правами авторів чи осіб, які мають такі майнові авторські права.

Оскільки не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав, то і позовні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу до Державного бюджету, передбаченого статтю 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача-1 виплатити позивачеві винагороду, зібрану за використання творів з каталогу позивача, заборони надавати дозволи на використання творів з каталогу позивача, вилучити з вже наданих дозволів на використання творів твори з каталогу позивача підлягають частковому задоволенню тільки в частині конкретно визначеного музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки в матеріалах справи містяться докази надання такого дозволу відповідачем-1 та збирання винагороди за його використання та обовязку вилучити з вже наданих дозволів на використання тільки щодо конкретно визначеного твору. Суду на надано доказів щодо вчинення відповідачем-1 дій щодо надання дозволів на використання, збирання винагороди щодо інших музичних творів, включених до каталогу позивача, крім твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Суд зазначає, що позивачем не визначено розміру винагороди, яку він просить зобовязати виплатити відповідача-1. Суд виходить з того, що відповідачем-2 надано звіт про публічне сповіщення музичних творів у січні-березні 2007 року щодо сповіщення 769 музичних творів (загальне роялті 19500 грн.), включаючи і музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнові права на який належать позивачеві, а отже за цей період за один музичний твір сплачено роялті у розмірі 25,35 грн., а також звіт за квітень-червень 2007року щодо сповіщення 800 творів, а отже роялті за сповіщення одного музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» за цей період складає 24,37 грн.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги щодо зобовязання відповідача-2 виплатити позивачеві зібрану винагороду за використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»у розмірі 49,73 грн.

Щодо заборони Відповідачу-2 використовувати музичні твори з текстом і без тексту з каталогу Позивача, то дані позовні вимоги також є недоведеними з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено право суб'єктів авторських прав по вилученню творів із дозволів на використання. У заяві про збільшення розміру позовних вимог Позивач вказує, що він повідомив Відповідача № 1 про вилучення творів із дозволів на використання лише 24.03.2008 року.

Відповідно, Відповідач-2 був повідомлений листом Відповідача-1 від 24.04.2008 року про вилучення із дозволу (не надання дозволу) на публічне сповіщення музичних творів, що входять до каталогу ТОВ «Автор Мюзік»з переліком творів на 39 аркушах. Відповідно, з цього часу Відповідач-2 не має права використовувати твори з каталогу Позивача для публічного сповіщення.

Таким чином, Позивачем не надано доказів вчинення Відповідачем-2 таких дій (щодо використання творів з каталогу Позивача з моменту їх вилучення), тобто з 24.04.08р., а отже ця позовна вимога не може вважатися обґрунтованою та доведеною, оскільки доказів порушення прав Позивача Відповідачем-2 не надано.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог відповідно до викладеного вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають оплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Заборонити Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні»(код ЄДРПОУ 33239342) надавати дозволи на використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»та одержувати авторську винагороду за використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», виключні майнові права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК».

3. Зобовязати Асоціацію «Дім Авторів Музики в Україні»(код ЄДРПОУ 33239342) вилучити з вже наданих дозволів на використання музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», виключні майнові права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК», шляхом повідомлення осіб з якими Асоціацією «Дім Авторів Музики в Україні»укладено відповідні договори.

4. Зобовязати Асоціацію «Дім Авторів Музики в Україні»(код ЄДРПОУ 33239342) виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»авторську винагороду зібрану за використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»у розмірі 49,73 (сорок девять) грн. 73 коп.

5. Стягнути з Асоціації «Дім Авторів Музики в Україні»(код ЄДРПОУ 33239342) до Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, а також, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

СуддяЕ.О. Шевченко